Тема 3. Стилістичні можливості лексичних і фразеологічних одиниць

1. Лексика загальновживана і лексика обмеженого вживання (загальний огляд).

2. Стильовий розподіл лексики.

3. Застарілі слова та неологізми.

4. Фразеологічні можливості української мови.

Література:

1. Аксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків, 1983.

2. Арешенков Ю.О. Класифікація стилів і вивчення стилістики у вищій та середній школі// Українська мова і література в школі. – 1993. – № 1.

3. Їжакевич Г.П. Стилістична класифікація фразеологізмів // УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛІ, 1971, № 10.

4. Кульч З.Й. Лексико-генетичні особливості сучасної української риторичної термінології// Мовознавство. – 1996. – № 4-5.

5. Медвєдєв Ф.П. Українська фразеологія (Чому ми так говоримо). – К, 1982.

6. Михайлишин Б.П. Комунікативний аспект ринкової термінології// Мовознавство. – 1998. – № 4,5.

7. Мурашко Л.В. З історії формування української військової термінології// Мовознавство. – 1997. – № 4-5.

8. Муромцева О.Г. Стилістична диференціація лексики української літературної мови// Українська мова і література в школі. – 1978. – № 2.

9. Непокупний А.П. Слов‘янська термінологія підвищеного рельєфу в індоєвропейському контексті// Мовознавство. – 1998. – № 2-3.

10. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – М., 1975.

11. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / за заг. ред. І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – С. 333-435.

1. Лексика загальновживана і лексика обмеженого вживання

Слова, об’єднані сферою поширення, утворюють певні лексичні групи: 1) загальновживану лексику і 2) лексику обмеженого вживання.

До загальновживаної лексики належать слова, використання яких вільне, не обмежене. Подібна лексика складає стійку основу сучасної української мови. У ній за тематичною ознакою можуть бути виділені найрізноманітніші лексико-семантичні парадигми: слова, що називають явища, поняття суспільно-політичного життя, економічні поняття, явища культурного життя, побутові найменування і т.д. і т.п.

У лексиці обмеженого вживання з точки зору соціально-діалектної сфери поширення виділяються слова, по-перше, притаманні тим чи іншим територіальним говорам, діалектам (так звані діалектизми), по-друге, спеціальні, професійно-термінологічні, а також жаргонно-арготичні.

С

Лексика національної української мови

Загальновживана (необмеженого вживання)

Обмеженого вживання

Професійна і термінологічна

Діалектна

Жаргонно-арготична

хематично це можна представити таким чином:

1. Найбільшу групу становлять слова, нейтральні з стилістичного погляду, вони належать до загальновживаної лексики, якою користується кожний, хто володіє українською мовою. Стилістично нейтральними є, наприклад, такі слова, як батько, син, рука, волосся, хата, вітер, дерево, залізний, зелений, два, той, вона, думати, ходити, тут, близько, весело і т.д. сфера їх вживання не обмежена усною чи письмовою формою або якимсь одним різновидом літературної мови, вони використовуються в усіх стилях її, бо такі слова відомі кожній людині.

До загальновживаної лексики належать назви оточуючих речей, тварин, рослин, явищ природи і суспільного життя, людської діяльності і культури, найрізноманітніших прикмет і якостей, почувань і стану людини тощо, тобто слова, пов’язані з повсякденним життям усіх членів мовного колективу. Загальновживані слова здебільшого належать до стійкого лексичного фонду мови.

Категорія загальновживаних слів не є замкненою і застиглою: вона весь час поповнюється новими словами у зв’язку з розвитком матеріальної і духовної культури найширших мас населення. Так, наприклад, слова електрика, радіо, лекція, конференція понад 60 років тому не були загальновживаними; потім такими не були слова відео, комп’ютер. Тепер вони стали звичайними, отже і загальновживаними.