6. Розмовний стиль

Цей особливий різновид літературної мови – найдавніший, оскільки започаткувався він ще з виникненням мови. В історії розвитку української мови усіх періодів через несприятливі умови, політичні утиски, офіційне невизнання, надмірні впливи запозичень значення розмовного стилю важко переоцінити, адже саме розмовна мова зберігала й передавала із уст в уста самобутність слова української нації.

Сфера використання розмовного стилю – щоденне неофіційне спілкування у побуті, на виробництві.

Основне функціональне призначення – бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з’ясування побутових стосунків.

Усе це зумовлює такі основні ознаки цього різновиду мовлення, як: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між мовцями і невимушеність спілкування, непідготовленість до спілкування, безпосередня участь у ньому, використання позамовних чинників (ситуація, рухи, жести, міміка), лаконізм, емоційність.

Мовні особливості простежуються на усіх рівнях.

Фонетичні:

• багатство інтонацій, модуляцій голосу;

• емфатичне розтягування звука, розрив слова на склади, обриви слів, різкі зниження чи підвищення тону (“- Цить, дурню, то так годиться! Хто до дверей стукає, того треба по плечах постукати. Ти того не знав?

• Не-е-е зна-а-в! – відхлипнув Гриць.” (І.Франко);

Лексико-фразеологічні:

• емоційно-експресивно забарвлені слова і звороти (хатинонька, з глузду з’їхати, баньки, голуб’ята);

• розмовні, просторічні елементи (гальорка, тикати, попоїсти, добрячий, вчителювати, всенький, роззява, гепнути тощо);

• переносне вживання слів для оцінної характеристики осіб (зайчик, ластівочка, котик, осел, гадюка, свиня);

• використання жаргонізмів, діалектизмів, згрубілих слів;

Граматичні:

• складні іменники із дієслівним компонентом (вертихвістка, варивода, блюдолиз, пройдисвіт і под.);

• субстанцивація іменників (відпускні, примірочна, контрольна, прохідна, душова);

• складноскорочені слова (завгосп, медсестра, санпропусник, харчоблок);

• широке використання вигуків;

• різні типи простих речень (переважно короткі: неповні, обірвані, односкладні, слова-речення).

Зразок стилю:

“Гепнеш, було, так, що самому годі й підвестися.

Тоді біжать мати або баба, беруть тебе на руки, несуть додому, по дорозі дотовкують, приказуючи:

- Та в людей же ж і бешиха, і шкарлятин, і обклади, і кір. Прибирає ж таки господь потроху. А мого, макоцвітного, ніщо не бере. Сам собі голову скрутить. Лазитимеш, лазитимеш по бантинах?! Лазитимеш?! А тоді скажуть, що мати не догляділа! Гасатимеш, гасатимеш, гасатимеш?!!

Покладуть на лаву, а тоді до сестри:

- Біжи скоріш до баби Мелашки та скажи, що мати прохали, хай прийдуть. Йванько, скажи, заслаб. Та щоб мені одна нога тут, а друга там. Та втри носа, як у хату до баби входитимеш, та не забудь сказати: “Драстуйте!”

А тоді нахиляється та:

- Де тобі болить, синочку?

- Отут, мамо!

- Боже мій, боже мій! І чого б ото я лазив, і чого б ото я падав?

- Я не буду більше, мамо!

- Так і калікою ж можна бути. Боже мій, боже мій. Дуже болить?

- Дуже!

- О царице моя небесна. Хоч би баба Мелашка скоріше. Може, тобі молочка?” (Остап Вишня).

В узагальненому вигляді особливості стилів сучасної української літературної мови можна подати у наведеній нижче таблиці.

Назва стилів		Функція	Сфера спілкування	Форма реалізації	Жанр (основні види висловлювань)	Основні стильві особливості
Розмовно-побутовий		комунікативна	Неофіційні обставини, (побутові стосунки) з родичами, друзями тощо.	Діалог, полілог (усний монолог)	Розмови, особисті листи	Невимушеність, непідготовленість,лаконізм, позамовні чиники(жести, міміка, ситуація),емоційність
Книжні стилі	Науко-вий	інформативна	Офіційні обставини (наука, техніка, освіта)	Монолог	Дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія, реферат тощо	Точність, логічність, аргументованість, відсутн. Образності
	Офіцій-но-діло-вий	Регулювання офіц.-ділові стосунків	Офіційні обставини (офіційно-ділові стосунки)	Монолог (діалог)	Закон, кодекс, статут, комюніке, указ, оголошення, заява, акт, лист тощо	Точність, послідовність лаконічність, документальність, стандартизація
	Публі-цистич-ний	Інформативна плюс пропагандистська та агітаційна	Офіційні обставини (громадсько-політичне життя)	Монолог (діалог)	Виступ, нарис, інтерв”ю, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія тощо	Поєднання логічності, точності з образністю, доступність, полемічність викладу
	Худож-ній	Вплив на думки й почуття за допомогою худ. образів	Офіційні обставини (мистецтво слова)	Монолог	Трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка тощо.	Образність, поетичність, експресія, естетика мовлення

Назва стилів		Функція	Сфера спілкування (форма сусп. свідом.)	Форма реалізації	Жанр	Мовні особливості
Розмовно-побутовий		комунікативна	Неофіційні обставини, (побутові стосунки) з родичами, друзями тощо.	Діалог (усний монолог)	–
Книжні стилі	Науко-вий	інформативна	Офіційні обставини (наука, техніка, освіта)	Монолог	Дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія, реферат тощо.
	Офіцій-но-діло-вий	Регулювання офіц.-ділові стосунків	Офіційні обставини (офіційно-ділові стосунки)	Монолог (діалог)	Закон, кодекс, статут, комьоніке, указ, оголошення, заява, акт, лист тощо
	Публі-цистич-ний	Інформативна плюс пропагандиська та агітаційна	Офіційні обставини (громадсько-політичне життя)	Монолог (діалог)	Виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія.
	Худож-ній	Вплив на думки й почуття за допомогою худ. образів	Офіційні обставини (мистецтво слова)	Монолог	Трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка тощо.