4. Охарактеризувати та назвати основні психолого-педагогічні особливості розвитку дітей із порушеннями опорно-рухового апарату.

Основний контингент категорії дітей з порушенням опорно-рухового апарату: 1. спадкова етіологія (міопатія Дюшена, амнотрофія Вердінга-Гофмана та ін.); 2. унаслідок захворювань (поліомієліт, артрогрипоз, ахондроплазія або хондродистрофія, міопатія, сколіоз та ін.), 3. ураження ЦНС, головного мозку (ДЦП, пухлини, травми), провідникових шляхів (паралічі рук, кривошия та ін.); спинного мозку (наслідки поліомієліту, травми); 4. вроджені й набуті деформації. ДЦІІ - захворювання незрілого мозку, яке виникає під впливом різних шкідливих факторів, що діють в період внутрішньоутробного розвитку, в момент пологів і на 1 р. ж. д. При цьому вражаються рухові зони головного мозку, а також відбувається затримка дозрівання ЦНС в цілому. Тому зустрічаються різноманітні поруш: рухові, інтелектуальні, мовленнєві, розлади вищих кіркових функцій. У д. порушений весь хід моторного розвитку, що, робить несприятливий вплив на формув. нервово-психічних функцій. Це пов'язано з тим, що дихання, кровообіг, ковтання, переміщення тіла в просторі, звуковимова - реалізуються рухом - скороченням м'язового апарату. При ДЦП часто спостерігається підвищення м'язового тонусу; поява насильницьких рухів (гіперкінезів): порушення рівноваги і координації рухів: порушення відчуття руху тіла або його частин (кінестезії). Класифікація ДЦП: спастична диплегія, двойна геміплегія, геміпаретична, гіперкінетична, атонічно-астатична форми ДЦП Основна мета корекційної роботи при ДЦП полягає в наданні дітям медичної, психологічної, логопедичної й соціальної допомоги, забезпечення максимально повної й ранньої соціальної адаптації, а в подальшому й загального та професійного навчання. Основні напрями корекційної роботи (Л.Данилова, Е.Калижнюк, О.Мастюкова, О.Приходько): Медикаментозне лікування направлене на нормалізацію м'язового тонусу, зменшення гіперкінезів, посилення активності компенсаторних процесів в нервовій системі. Фізіотерапевтичні процедури направлені на зменшення спастичності, поліпшення кровообігу в м'язах. Заходи ортопедичного характеру включають дотримання режиму, розробленого для кожного учня інд., викор. різних ортопед, пристосувань для ходьби, корекції положення рук і пальців, стабілізації постави голови. Змінний непостійний характер порушень м'язового тонусу в атртикуляційній мускулатурі, зумовлюють особливості звуковимови. У цих дітей в першу чергу страждає комунікативна сторона мовлення. Найбільш поширеною формою мовних порушень є псевдобульбарна дизартрія; спостерігається слиновиділення, порушене дихання, голосоутворення. Ураження черепно-мозкових нервів поєднується з порушенням функції окорухових нервів, що виявляється в косоокості, порушенні фіксації і дослідження предметів. Особливо характерні для цих дітей порушення зорово-моторної координації, які проявляються в тому, що дитина не може фіксувати погляд і плавно простежувати рух своїх рук. Навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату організується в школах-інтернатах для дітей з наслідками поліомієліту і церебральних паралічів. Завдання школи поєднання навчання і виховання з лікувально-відновлюваними заходами, трудова підготовка, професійна орієнтація.