4. Схарактеризувати дітей із зпр та назвати основні психолого-педагогічні особливості їх розвитку.

Діти ЗПР - це діти які переживають стійкі труднощі у навчанні. Велика кількість другорічників зумовила у 1970 р. проведення всесоюзного експерименту під керівництвом В.Лубовського. В результаті якого були проведені наукові, методичні і організаційні заходи. В науковому плані була виділена група дітей, яка займає ніби проміжне місце між нормою і розумовою відсталістю, або нижню межу норми. Цю групу дітей назвали - діти з ЗПР. Це діти, які здатні оволодіти програмою масової школи тільки в умовах спец. навчання і виховання. Структура навчальних програм відповідає масовій школі, але дещо звужені в об'ємі і зокрема відсутня фізика, хімія, іноз. та ін. В організаційному плані в системі спец, освіти були організовані школи-інтернати І-ІІ ступеня інтенсивної пед. корекції для дітей з ЗПР. А також створювались класи вирівнювання при масових школах, проте в Україні вони не набули популярності. Дітей вивчали медики, педагоги, психологи, різнобічно. За клінічними даними ЗПР зумовлює незрілість певних ділянок кори головного мозку, що в психофіліологічному плані затримує розвиток психічних процемів уваги, сприймання, пам'яті, мислення. Г.Сухарева, К.Лебедннська на основі етіопатологічного принципу виділила 4 групи ЗПР: 1. Діти з ЗПР конституційного походження, що проявляється гармонійним і дисгармонійним інфантилізмом. Гармонійний проявляється як недостатній фізичний і психічний розвиток у дітей відповідно паспортного віку, а саме проявам поведінки властиві особливості, як дитині що на рік-півтора меншій. Такі діти мають низький зріст, дрібну структуру і відповідно затриманий психічний розвиток, працездатність знижену, улюблені уроки фізкультура, співи малювання, проте в спеціальних умовах при індивідуальному підході і підтримці батьків успішно навчаються. 2. Діти з ЗПР цереброорганічного походження. У таких дітей обов'язкова наявність мікрознаків органічного, легкого ураження ЦНС, які отримали в період внутрішньоутробного пренатального, післянатального періоду і до 3-х років, але не до рівня патології. Це може бути внутрішньоутробна плацентарна недостатність, пологові травми, асфіксія, перенесені інфекційні захворювання мозку і травми. Провідна ознака - виснажливість, що зумовлює низьку працездатність, короткочасне заняття любою діяльністю, впертість, збудлива поведінка, увага нестійка, важко концентрована, мислення переважно наочно-образне, мовлення в цілому розвинене, проте можуть бути окремі порушення, занижений словниковий запас, поодиноке не вимовляння звуків, помилки в узгодженнях слів у реченні, не сформованість зв'язного мовлення та ін. 3. Діти з ЗПР соматогенного походження - це діти що мають тимчасові або хронічні хвороби, ослаблений організм і не здатні витримати загальний розпорядок школи. Ці діти здатні догнати однолітків у розвитку і перейти в масову школу до 12 років. 4. Діти з ЗПР психогенетичного походження - це діти які перенесли короткочасний нервовий стрес, або перебувають постійно у психотравмуючій ситуації (батьки п'ють), внаслідок якої діти переживають психічне і фізичне насилля і не мають умов як для навчання так і життя. При зміні соц. ситуації, ці діти здатні наздогнати однолітків, засвоїти і перейти в масову школу. Перший і другий тип ЗПР - це діти які за станом ЦНС і конституції мають незначні перспективи, потребують підтримки дорослого все життя й на момент призивного віку отримують статус розумово відсталої особи. Корекція ЗПР третього й четвертого типу ефективно корегується до 12-ти років й дитина може навчатися далі.