16.Висвітлити методи психолого-педагогічної діагностики дітей з обмеженими психофізичними можливостями.

Охарактеризуємо основні методи психолого-педагогічної діагностики. Спостереження — метод, який полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі сприймання поведінки людини в різних умовах. При цьому спостерігаються лише зовнішні (екстериоризовані) вияви діяльності, спілкування, поведінки, зокрема: міміка (вираз обличчя, його експресивність та ін.), пантоміміка (хода, жестикуляція, поза та ін.), мовлення (зміст, культура та ін.) тощо.

Спостереження поділяється на види. Залежно від позиції спо­стерігача спостереження поділяється на включене і невключе-не. При включеному спостереженні дослідник є учасником до­сліджуваного явища, при невключеному — не є учасником досліджуваного явища. Залежно від систематизованості оди­ниць спостереження поділяється на систематизоване і неси-стематизоване. У систематизованому одиниці спостережен­ня чітко визначені та систематизовані, їх вибір залежить від ці­лей спостереження. У несистематизованому спостереженні здій­снюється цілісне спостереження без виділення окремих оди­ниць спостереження.

Дані спостереження фіксуються у щоденнику спостережень чи протоколі спостережень. До фіксації даних висуваються вимоги:

1. Адекватність записів щодо досліджуваного явища.

2. Точність та образність формулювань.

3. Опис ситуації (фон, контекст), в якій спостерігається пси­хічне явище.

У спеціальній психології спостереженню відводиться особ­лива роль тоді, коли експериментально дитину обстежити не є можливим (передусім при виразних формах розумової відста­лості, ранньому дитячому аутизмі). Процес спостереження у спеціальній психології особливо ретельний та довготривалий. При цьому дані спостереження мають доповнюватися анамне­стичними даними (відомості про попередній стан людини), які отримуються у процесі використання бесід з батьками, педаго­гами, в результаті аналізу документації.

Експеримент — метод збору емпіричних даних у спеціально створених умовах з метою активного вияву психічних явищ, які вивчаються.

Якщо у спостереженні дослідник не втручається у перебіг пси­хічного явища, а фіксує те, що є, то в експерименті він втручаєть­ся тим, що створює умови для максимального вияву явища, або щоб вплинути на нього (покращити, посилити чи послабити).

Експеримент поділяється на види. Залежно від умов прове­дення вирізняють експеримент лабораторний та природний. Лабораторний проводиться в умовах лабораторії, природний — у реальних життєвих умовах. Дані, що отримуються в природ­ному експерименті, більше відповідають типовій життєвій по­ведінці індивіда, природним виявам психіки, але не завжди є точними, оскільки експериментатор не завжди може контро­лювати вплив усіляких факторів на досліджуване явище. Ре­зультати лабораторного експерименту виграють у точності, про­те поступаються мірою відповідності дійсності.

У практиці спеціальної психології використовуються всі різ­новиди експерименту, однак перевага віддається індивідуаль­ному, природному та формувальному, який дає змогу вивчити процес досягнення результату, виявити потенційні можливості дитини, тобто зону його найближчого розвитку.

Організація експериментального дослідження щодо дітей з порушеннями розвитку, враховуючи їх значну виснажливість, має передбачати декілька послідовних сеансів з перервами між ними. Експериментальними умовами слід передбачати і регу­ляцію зацікавленості особи в дослідженні. Важливою є необ­хідність спрощення інструкції (забезпечення її доступності), певної модифікації змісту та форми стимульного матеріалу. Особлива "делікатність" потрібна для інтерпретації отриманих результатів, оскільки, наприклад, рухові чи зорові порушення можуть значно вплинути на результативність малювання або складання кубика Кооса.

Бесіда — додатковий метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Дослідник ставить запитання, а досліджуваний на них відповідає. За формою бесіда може бути вільним чи стандартизованим опитуванням. Стандартизоване опитування — опитування, що характе­ризується заздалегідь визначеними запитаннями, що ставлять­ся у певному порядку. Вільне опитування — за формою наближається до звичної бесіди та має природний, неформальний характер. Воно також проводиться за певним планом, основні запитання визначають­ся заздалегідь, але впродовж опитування дослідник може ста­вити додаткові запитання, а також змінювати формулювання запланованих запитань. Це дає змогу досить гнучко коригува­ти тактику дослідження, зміст запитань, отримувати на них нестандартні відповіді.

Успішність проведення бесіди визначається дотриманням таких вимог:

— установка дослідника на довірливий контакт із досліджу­ваним зі збереженням достатнього рівня ділових стосунків;

— недопустимість навіювання відповідей та їх підказування;

— точна і чітка реєстрація відповідей досліджуваного та ха­рактеристик його поведінки.

Бесіди у спеціальній психології використовуються як з осо­бами з порушеннями розвитку, так і з людьми, що їх оточують, для збору анамнестичних даних та ін.

Анкетування — метод збору фактів на основі письмового звіту досліджуваного за спеціально розробленою програмою (ан­кетою).

Анкета — це опитувальник із системою запитань, кожне з яких спрямоване на вивчення предмета дослідження.

Процедура анкетування передбачає три етапи:

1. Визначення змісту анкети. Це можуть бути запитання про факти життєдіяльності, інтереси, мотиви, оцінки, стосун­ки тощо.

2. Вибір типу запитань. Запитання можуть бути відкриті, закриті та напівзакриті.

Відкриті запитання передбачають відповіді досліджуваного у вільній формі й різні за змістом. Обробка відповідей на відкри­ті запитання утруднена, однак вони дають змогу отримати не-очікувані та непередбачувані вислови. Закриті запитання передбачають вибір одного або декількох варіантів відповіді, що містить анкета. Такі відповіді дуже лег­ко обробляються кількісно.

Тестування — метод збору фактів про психічне явище за допомогою стандартизованих інструментів — тестів.

Тест — засіб психологічного дослідження, що включає се­рію коротких завдань, спрямованих на діагностику індивіду­альної вираженості психічного явища у людини. Видами тестів є тест-опитувальник, тест-завдання, проективний тест. Тест-опитувальник базується на системі заздалегідь скла­дених, відпрацьованих і перевірених стосовно валідності та на­дійності запитань за відповідями, на які робиться висновок про рівень вираженості психічного явища. Тест завдання включає серію спеціальних завдань, за ре­зультатами виконання яких робиться висновок про рівень ви­раженості психічного явища.

В основу проективного тесту закладено механізм проекції, відповідно до якого досліджуваний має схильність відобража­ти неусвідомлювані власні якості на стимульному матеріалі те­сту (наприклад, чорнильні плями). Слід зазначити, що використання тестових методик у спе­ціальній психології має певні недоліки. Це стосується проблеми тестової стандартизації, а саме: незмінності процедури про­ведення експерименту, інструкції, часу виконання завдання, стимульного матеріалу, умов оцінювання та ін. До недоліків те­стових завдань слід також віднести кількісне оцінювання ре­зультатів їх виконання, оскільки кількісний результат відоб­ражає лише наявний рівень розвитку функції, а не потенційні можливості досліджуваного. Залишається невідомим для до­слідника і процес досягнення результату.

Метод експертного оцінювання полягає у здійсненні експертами кількісного оцінювання вираженості психічного явища у досліджуваних.

Найважливішим моментом у використанні цього методу є вибір експертів. Експертами можуть бути особи, які добре зна­ють як досліджуваних, так і проблему, з якої проводиться дослі­дження. Це можуть бути класні керівники, вчителі, вихователі, тренери, батьки,друзі та ін.

Метод аналізу процесу та продуктів діяльності передбачає вивчення матеріалізованих результатів психічної діяльно­сті людини, матеріальних продуктів її діяльності (всілякі ви­роби, зошити, реферати, твори, контрольні роботи тощо).

Біографічний метод і метод вивчення документації базують­ся на вивченні документів біографії людини, шкільної та ме­дичної документації тощо. У спеціальній психології ці методи є важливими для отримання анамнестичних даних щодо роз­витку дитини, причин виникнення порушень у ньому та ін.