Словотвірний аналіз

1. Слово, яке аналізується.

2. Твірне (мотивуюче) слово.

3. Твірна основа.

4. Формант.

5. Словотворчі засоби.

6. Спосіб творення.

Схема розбору іменника

1. Слово, яке аналізується.

2. Початкова форма (називний відмінок).

3. Лексико-граматичні категорії:

а) власна чи загальна назва;

б) назва істоти чи неістоти;

в) з конкретним чи абстрактним значенням;

г) з речовинним (матеріальним) значенням;

ґ) збірний.

4. Граматичні категорії:

а) рід (вказати, як визначається – за семантичними ознаками, за морфологічною будовою, за синтаксичними зв’язками);

б) число (вказати, чи вживається в однині і множині, чи тільки в однині або тільки у множині);

в) відмінок (відповідає на питання, прямий / непрямий, флексія, значення відмінка).

5. Відміна.

6. Група (тверда, м’яка, мішана – для І-ІІ відмін).

7. Від якого слова залежить (якщо залежить).

8. Синтаксична функція.

9. Правопис слова.

Схема розбору прикметника

1. Початкова форма (називний відмінок чоловічого роду).

2. Розряд за значенням.

3. Ступінь порівняння (для якісних):

а) вищий, найвищий;

б) синтетична чи аналітична форма;

в) як утворюється;

4. Повний (членний) чи короткий (нечленний); стягнена чи нестягнена форма повного прикметника.

5. Рід.

6. Число.

7. Відмінок:

а) відповідає на питання;

б) флексія;

в) група (тверда, м’яка).

8. Спосіб творення.

9. До якого слова відноситься.

10. Синтаксична функція.

11. Правопис.

Схема розбору числівника

1. Слово, що аналізується.

2. Початкова форма.

3. Розряд за значенням:

а) означено-кількісний (власне кількісний, збірний, дробовий);

б) неозначено-кількісний;

в) порядковий.

4. Який за структурою (простий, складний, складений).

5. Як утворений.

6. Рід (якщо властивий).

7. Число (якщо властиве).

8. Відмінок.

9. З яким словом пов’язаний.

10. Синтаксична функція.

11. Правопис.

Займенник

1. Початкова форма (називний відмінок).

2. Узагальнено-предметний, узагальнено-якісний, узагальнено-кількісний.

3. Розряд за значенням (особовий, особово-вказівний, зворотний, вказівний, присвійний, означальний, питальний, відносний, заперечний, неозначений).

4. Морфологічний склад (простий, складний чи складений).

5. Як змінюється.

6. Рід (якщо властивий).

7. Число (якщо властиве).

8. Відмінок.

9. До якого слова відноситься.

10. Синтаксична функція.

11. Правопис.

Схема розбору дієслова

1. Початкова форма (інфінітив).

2. Вид недоконаний, доконаний (відтінки в значенні), творення видової форми.

3. Перехідне (прямо-перехідне, непрямо-перехідне) чи неперехідне.

4. Стан активний, зворотно-середній (різновид), пасивний.

5. Особа (особове закінчення, чергування приголосних).

6. Спосіб (дійсний, умовний, наказовий); чи вживається у значенні іншого способу.

7. Час, аналітична чи синтетична форма, творення аналітичної форми.

8. Дієвідміна.

9. Рід у минулому часі й умовному способі.

10. Спосіб творення.

11. Від якого слова залежить.

12. Синтаксична функція.

13. Правопис.

Дієприкметник

1. Початкова форма.

2. Активний чи пасивний.

3. Від якого дієслова утворений (перехідного чи неперехідного).

4. Від якої основи утворений (інфінітива чи теперішнього часу) і за допомогою якого суфікса.

5. Чи відбулась зміна кінцевого приголосного основи інфінітива, від якої утворений пасивний дієприкметник.

6. Вид.

7. Час.

8. Число.

9. Рід.

10. Відмінок.

11. До якого слова відноситься.

12. Синтаксична функція.

13. Правопис.