Тема: Прислівник. Службові частини мови

1. Позначте рядок, у якому всі слова є прислівниками:

а) по-латині, добре, шукаючи, надзвичайно;

б) вночі, на жаль, якнайповніше, зблизька;

в) віч-на-віч, по-батьківському, тепер, можна;

г) дорожче, найкраще, зозла, втім;

ґ) навмисне, на весну, мимоволі, в перше

2. Позначте рядок, у якому всі прислівники є якісно-означальні:

а) погано, нижче, краще, щонайповніше;

б) вужче, вголос, по-вовчи. якнайширше;

в) надзвичайно, по-нашому, ледве-ледве, частіше;

г) широченно, допізна, задовго, вкупі;

ґ) по-нашому, там, давно, легше.

3. Позначте рядок, у якому всі прислівники є обставинні:

а) догола, давно, тепер, ледве-ледве;

б) здуру, зосліпу, на радість, швидко;

в) навколо, внизу, поодинці, гуртом;

г) спересердя, зопалу, туди, спереду;

ґ) скрізь, навмисно, щодня, по-козацьки.

4. Позначте рядок, у якому всі прийменники іменникового походження:

а) слідом, верхи, потиху, заміж;

б) вдосвіта, знадвору, даром, потиху;

в) ранком, по-перше, заодно, бігом;

г) натроє, миттю, звисока, щороку;

ґ) щогодини, навхрест, опівночі, опівдні.

5. Позначте рядок, у якому всі прислівники написані правильно:

а) угору, по-сусідству, зрештою, покищо;

б) навиворіт, рік-у-рік, до пари, звечора;

в) насилу, на самоті, безвісти, запанібрата;

г) видимо-не-видимо, не довподоби. з давніх-давен, вряди-годи;

ґ) десь-інде, з боку на бік, навскіс, сама-самотою.

6. Позначте рядок, у якому всі прийменники є вторинні:

а) кінець, всередині, перед, між (межи), над;

б) близько, через, навколо, край, згідно;

в) відносно, всупереч, поверх, протягом;

г) при, поперек, коло, в;

ґ) подібно, ззаду, перед, серед.

7. Позначте рядок, у якому виділене слово є прийменником:

а) Аж ось нарешті і коханий край, знайоме поле, озеро і гай (М. Луків).

б) Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну, тополю збудить трактор край села (В. Стус).

в) Україна – Вкраїна – країна – так віддавна край рідний звуть (О. Різниченко).

г) Ох, тривого, дика тривого, не шаленій і серця не край... (М. Сингаївський).

ґ) Сини землі тепер повстали за неозорий край свій, за степи (І. Ірлявський).

8. Складіть по два речення з поданими словами, де б кожне з них функціонувало то як прислівник, то як категорія стану.

Зелено, сумно.

9. Складіть по два речення з поданими словами, де б кожне з них функціонувало то як прислівник, то як іменник.

Миттю, верхи.

10. Складіть три речення з поданими словами, де б кожне з них функціону­вало то як іменник з прийменником, то як прислівник, то як прийменник.

На зустріч – назустріч – назустріч.

Схеми лінгвістичного розбору с хема повного лексикологічного аналізу

1. Початкова форма слова.

2. Повнозначне чи службове.

3. Сформулювати лексичне значення.

4. Однозначне чи багатозначне; у прямому чи переносному значенні вживається, тип переносного значення (для багатозначного слова).

5. Дібрати групи слів за значенням: омоніми, синоніми, антоніми, пароніми.

6. З’ясувати походження слова: корінне, запозичене.

7. Визначити: до активної (загальномовної, термінологічної) чи пасивної (історизм, архаїзм, неологізм) лексики належить.

8. З’ясувати стилістичне використання: міжстильове чи співвідносне із стилем (наукова, суспільно-політична, виробничо-професійна, офіційно-ділова, побутова лексика); нейтральне чи емоційно забарвлене; літературного чи позалітературного вжитку.

Схема фразеологічного аналізу

1. З’ясувати значення фразеологізму.

2. Визначити тип фразеологічної одиниці (фразеологічні зрощення, єдності, сполучення, вислови).

3. Джерело походження фразеологізму.

4. Вказати стильові ознаки.

5. Дібрати фразеологічні синоніми, антоніми.

Схема морфемного аналізу слова

1. Відмінюване чи невідмінюване слово.

2. Якщо слово відмінюване, то знайти закінчення (флексію) й основу. Якщо слово невідмінюване, назвати його основу.

3. Флексія позитивна (субстанціальна) чи нульова (негативна).

4. Визначити морфеми (корінь, суфікс, префікс, інтерфікс, постфікс).

5. Основа:

а) похідна, непохідна, чиста;

б) відмінкові форми слова, що характеризуються різними основами (суплетивізм);

в) відкрита чи закрита;

г) тверда чи м’яка;

ґ) з вільним чи зв’язаним значенням.

6. Корінь слова:

а) збігається з основою чи не збігається;

б) назвати спільнокореневі слова;

в) варіанти (модифікації) кореня в споріднених словах;

г) втрачена спільність кореня в споріднених словах чи не втрачена.

7. Префікс, суфікс:

а) словотворчий чи формотворчий;

б) продуктивний чи непродуктивний.

8. Чергування голосних і приголосних у морфемах.

9. Зміни у складі слова в процесі історичного розвитку мови (опрощення, перерозклад).