Еколого-орієнтований профіль сильних сторін і вузьких місць підприємства

Релевантний потенціал успіху	Оцінка
	добре	середньо	погано
Техніко-екологічні ноу-хау
Потенціал фінансування заходів з охорони навколишнього середовища
Здатність продукції до рециклінгу
Зацікавленість та гнучкість керівництва підприємством щодо екологічних проблем
Можливість екологічно сприятливого збуту
Можливості заміни небезпечних матеріалів
Екологічна сприйнятливість логістичної концепції
Еколого-орієнтований маркетинг
Мотивація персоналу до охорони навколишнього середовища
Досліджувана сфера діяльності Власна оцінка найсильніших сторін конкурентів

Лише поєднання з результатами конкурентного аналізу дає змогу зробити висновки про те, чи даний пункт слід розглядати як сильну сторону підприємства, чи як його вузьке місце.

3. Еко-аудит

Важливу роль у питанні гармонізації економічних та екологічних інтересів розвитку підприємства відіграє такий вид еколого-економічного аналізу як еко-аудит. У світовій практиці еко-аудит є поширеним інструментом добровільної участі підприємств у реалізації екологічної політики з метою покращання стану навколишнього середовища за рахунок введення інструментарію для неперервного контролю за його станом і своєчасного вживання заходів щодо підтримання оптимальних параметрів.

Прийнята у 1993 р. Європейським Союзом (ЄС) „Постанова про добровільну участь промислових підприємств у системі екологічного менеджменту та аудиту” (скорочено – ЕМАS від англ. „Еnvіrоnmеntal Маnаgement аnd Аuditing Scheme”) поклала початок широкому впровадженню еко-аудиту в європейських країнах, насамперед у країнах ЄС. Після цього дія даної Постанови була поширена на інші сфери діяльності (такі, наприклад, як комунальне господарство).

Еко-аудит проводиться для розвитку фінансової перевірки підприємства відповідно до податкового законодавства і законодавства з бухгалтерського обліку та звітності, а також сертифікації відповідно до стандартів серії 180 9000 щодо забезпечення якості продукції, однак з центром тяжіння під назвою „Покращання виробничих екологічних результатів”. ЕМАS-Постанова розглядає еко-аудит як інструмент для систематичного, періодичного та об’єктивного обліку екологічних наслідків певної діяльності підприємства, за допомогою якого проводиться перевірка дотримання екологічного законодавства, самостійно встановлених цілей у рамках екологічної програми.

Метою проведення еко-аудиту є сприяння покращанню характеристики навколишнього середовища, пов’язаної з промисловою діяльністю, за рахунок залучення підприємств до процесу активного управління навколишнім середовищем. Результат проведення еко-аудиту передбачає зниження впливів на довкілля до рівня, що відповідає застосуванню економічно обґрунтованої та сучасної технологій.

Сприяння неперервному покращанню охорони довкілля на промислових підприємствах здійснюється шляхом розробки і впровадження екологічної політики, програми й системи менеджменту з урахуванням місця розташування; систематичної, об’єктивної і регулярної оцінки ефективності цієї системи; підготовки інформаційної бази про виробничу охорону довкілля для громадськості.

Визначення екологічного аудиту, прийняте міжнародною торговою палатою, формулюється як інструмент управління, що включає до свого складу систематичну, документально підтверджену, періодичну та об'єктивну оцінку відповідності організаційної системи управління природокористуванням і функціонування виробничих процесів екологічним вимогам.

Питання проведення еко-аудиту розглядаються також міжнародними стандартами, підготовленими організацією з розробки міжнародних стандартів 180 і ратифікованих Україною під шифрами ДСТУ ISO 14010, 14011, 14012.

Відповідно до ДСТУ ISO 14010 „Настанови щодо здійснення екологічного аудиту” маємо загальні принципи: еко-аудит – це документально оформлений систематичний процес перевірки, який включає збирання та об'єктивне оцінювання доказів аудиту для встановлення і відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім середовищем та інформації з цих питань критеріям аудиту, а також, який включає передавання результатів перевірки замовникові.

У практиці країн, які здійснюють еко-аудит, розрізняють такі його види: внутрішній; зовнішній. Внутрішній еко-аудит – це систематична перевірка, доповнена аналізом, тестами і контролем впливу виробничих процесів на довкілля з точки зору їх відповідності законодавству та внутрішнім стандартам з охорони довкілля. Він проводиться з метою системного аналізу стану природокористування й охорони довкілля на підприємстві та оцінки рівня екологічності, тобто відповідності природоохоронної діяльності законам, стандартам і виробленню відповідних рекомендацій.

Зовнішній еко-аудит організовується і проводиться на вимогу, за рішенням місцевих органів самоврядування, природокористування та контролю за навколишнім середовищем, а також організацій, які фінансують проведення природоохоронних заходів. Метою такого аудиту є аналіз і оцінка стану природоохоронної діяльності та вироблення рекомендацій щодо відновлення природного середовища, окремих зон, елементів екосистем.

Результатом еко-аудиту повинно стати адекватне виявлення впливу підприємства на довкілля, зниження ризику санкцій проти нього, економія коштів, попередження чи суттєве зниження, пом’якшення наслідків можливих аварій, технологічних катастроф.

Для проведення еко-аудиту існує ряд соціологічних анкет. Найбільш повний каталог таких анкет складено Віденським Інститутом еколого-економічних досліджень (ВІЕЕД). Він складається з таких розділів:

1. загальна інформація про підприємство та систему екологічного менеджменту;

2. енергія;

3. система постачання виробничими ресурсами;

4. вода/стоки;

5. відходи виробництва;

6. шум;

1. повітря;

2. ґрунти;

3. транспорт;

7. виробничі процеси;

8. продукція;

9. інформація про кадровий склад та освіту;

10. нещасні випадки;

11. маркетинг і робота з громадськістю.

3. Еко-баланс

Наступним видом еколого-економічного аналізу на підприємствах є еко-баланс. Перші еко-баланси були розроблені „теоретичними школами” і набули широкого застосування, зокрема, у Німеччині. Поняття еко-баланс часто застосовують як узагальнене для розгляду екологічно релевантної системи, яка підлягає оцінці. При цьому може йтися про підприємство, його місце розташування, виробничий процес або ж продукцію. Еко-баланс може служити також порівнянню екологічних впливів двох чи більше різних видів продукції, систем, процесів чи способів поведінки.

Метою складання еко-балансу є виявлення вузьких місць, покращання екологічних характеристик продукції, пошук і прийняття рішень у сфері постачання та збуту, сприяння випуску і споживанню екологічно чистої продукції та процесів, порівнянню альтернативних варіантів і обґрунтування рекомендацій щодо подальшої діяльності з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища. Еко-ба­ланс є основою для вироблення довгострокової політики підприємства та перспективного проектування продукції.

Еко-баланс служить інструментом для встановлення фактичного стану на базі кількісного обліку потоків входу-виходу сировини, матеріалів, енергії, продукції та емісій. За допомогою аналізу вузьких місць і порівняння фактичного стану із заданим може бути відтак впроваджена поточна система еко-контролінгу. Вона утворює основу еколого-орієнтованого менеджменту, при якому порівнюється вхід сировини, матеріалів та енергії у виробництво з виходом – продукцією, відходами та емісіями. Після цього здійснюється оцінка за критерієм екологічної релевантності. Завдяки цьому на базі аналізу кількісних потоків виявляються екологічні впливи діяльності підприємства і продукції.

Екологічний баланс або еко-баланс розглядається нами як модель входу-виходу матеріальних та енергетичних потоків (рис. 2). На вході подаються усі кількісні дані про ресурси, які застосовуються у процесі діяльності підприємства. На виході моделі фіксується випущена продукція, яка відвантажується у рамках угод споживачам чи дочірнім підприємствам, у формі емісій у довкілля, відходів чи стічних вод, скинутих у каналізацію. Особливим випадком є така стаття балансу як „Будівлі та земля”. Тут в основному доцільно оцінювати їх стан і зміну корисності. Необхідно враховувати надходження та вибуття виробничого устаткування. Отримані дані складаються частково з виміряних (наприклад, знятих за допомогою лічильників) показників, а також отриманих розрахунково чи виведених величин.

Цей інструмент дає змогу:

• надати у розпорядження підприємству засіб для систематичного обліку екологічно та економічно вузьких місць;

• інтегрувати екологічні питання у загальний менеджмент підприємства, тобто у систему планування, управління та контролю виробничих подій з екологічної точки зору;

• виявити передумови для екологічної оптимізації виробництва у зв’язку з виробничими процесами, змін у процесах утилізації та довгострокового дизайну продукції;

• залучити різні структурні підрозділи підприємства, насамперед керівництво підприємства, відділ постачання, матеріальний, плановий відділи, підрозділи з менеджменту відходів та емісій, а також бухгалтерію як адресатів та „впроваджувачів” еко-балансу. Насаджування екологічної свідомості неминуче об'єднує усіх співробітників і спонукає до великої мотивації щодо охорони довкілля;

• агреговані дані служать комунікації з зовнішніми зацікавленими колами для документування виконання суспільних вимог до підприємства, а також подання екологічної релевантності подій, які відбуваються на підприємстві, та продукції.

У рамках цих функцій останній пункт, а саме задоволення потреб зовнішніх користувачів інформації (таких, як споживачі, постачальники, кредитори, органи влади, нагляду та контролю, страхові компанії тощо) ставатиме дедалі вагомішим, що за допомогою відкритої інформаційної політики в екологічних питаннях сприятиме підтвердженню компетентності та завоюванню довіри.

Для еколого-економічного аналізу промислових підприємств України доцільно використовувати систематику еко-балансів ВІЕЕД, яка включає наступні елементи:

• виробничий баланс (баланс входу-виходу виробництва);

• баланс процесу;

• баланс продукції;

• баланс місця розташування.

Виробничий баланс є внутрішнім інструментом контролінгу для управління потоками відходів та емісій. При першому встановленні фактичного стану виявляються вузькі місця і визначаються пріоритети для подальшого обліку. У зовнішній документації він є базою для формування концепції поводження з відходами і складання екологічної звітності. Тим самим створюються також необхідні передумови для обмеження ризиків екологічної відповідальності.

Баланси процесів є частковими кроками при розробці шляхів вирішення питань уникнення емісій. Одночасно вони утворюють базу для складання балансів продукції. Приклад складання еко-балансу процесу виробництва меблів з деревини подано на рис. 3.

Баланси продукції як сума балансів процесів упродовж життєвого циклу продукції мають різні сфери використання і тому можуть мати різне методичне забезпечення. На рис. 4 подано приклад складання еко-балансу продукції меблевого підприємства.

Баланси процесів і продукції дають змогу здійснити перевірку виготовленої продукції та виробничих процесів, а також екологічну оптимізацію способів заміни.

Баланс місця розташування аналогічно до першої екологічної перевірки може складатися для місця розташування підприємства. Будучи зумовленою інвестиційними потребами та необхідністю проведення санації, він є важливою складовою при виявленні ризиків виникнення аварійних ситуацій, екологічної відповідальності та реальної вартості підприємства.

За допомогою еко-балансу можна досягти повного та зрозумілого подання всіх впливів на довкілля, пов’язаних з діяльністю підприємства у даному місці розташування. Виходячи з цього еко-баланс повинен служити інструментом для визначення потенціалу вдосконалення охорони довкілля і бути корисним при впровадженні відповідних управлінських заходів. При цьому вкрай важливим і актуальним завданням є оптимізація збору даних про стан довкілля, визначення їх у кількісному виразі та подання. Це дасть змогу постійно володіти високоефективною

Рис.3. Еко-баланс процесу виробництва меблів з деревини: 1 – деревно-стружкова плита; 2 – деревно-волокниста плита; 3 – пиломатеріали.

системою екологічного менеджменту на підприємстві.

Еко-баланс використовується як для інвентаризації впливів на довкілля, зумовлених випуском продукції протягом усього життєвого циклу, ідентифікації екологічно-вузьких місць випуску та споживання продукції, так і стратегічного планування.

Складання еко-балансів поділяється на чотири етапи. На першому етапі визначається мета і межі системи, тобто те, які впливи на довкілля взагалі необхідно обраховувати. На другому етапі – при складанні матеріального балансу – дається кількісна оцінка окремих сфер довкілля, котрі перебувають у взаємозв'язку з процесами виготовлення та споживання продукції. Встановлені дані вносяться до матеріального балансу, в якому відображені матеріальні та енергетичні потоки, а також величини запасів як фактори входу, з одного боку, і відповідні фактори виходу – з другого (табл. 3).

Таблиця 3.