1.2 Цукор

Рафінований цукор є «стресовою їжею». У вигляді добавок він присутній у багатьох продуктах (цукерки, тістечка, печиво, торти, фаст-фуд, солодкі напої та ін.). На його засвоєння витрачається велика кількість кальцію і вітамінів групи В, які витягаються з різних органів, що призводить до їх дефіциту. Це призводить до остеопорозу, нервової збудливості, розладів травлення, втоми, погіршення зору, анемії, серцевих нападів, м’язових і шкірних захворювань. Крім того, високий рівень цукру викликає підвищення рівня інсуліну в крові, який в свою чергу запускає значний викид серотоніну (гормону настрою). Але це триває недовго і рівень цукру падає нижче за норму, що викликає симптоми гіпоглікемії: втому, запаморочення, депресію, апатію, дратівливість, тремор кінцівок і нудоту, призводить до несправжнього апетиту, розвитку діабету. І щоб не було депресії від нестачі серотоніну, мозок починає вимагати наступної порції цукру, який є його стимулятором і викликає залежність [Жалпанова-Диеты, Ковальков, Скальный].

Так, часто невдовзі після вживання дитиною солодощів, вона здається некерованою, виводить з себе батьків, з нею неможливо домовитися, вона починає вередувати, плакати, скиглити, кидати свої речі, іграшки, пручатися. Але її ненадовго може заспокоїти нова стимуляція солодкими ласощами [Козырева].

Цукор викликає в мозку викид природних опіатів. На поверхні клітин є крихітні молекулярні структури, так звані опіатні рецептори. Коли людина активно займається в спортзалі, природні ендорфіни, стикаючись з рецепторами, діють як болезаспокійливий засіб і створюють відомий ефект «кайфу бігуна». По своїй хімічній структурі ендорфіни ‒ родичі морфіну і героїну, хоч і м’якші за силою впливу. Вони теж активізують допамінову систему центру задоволення головного мозку. Існує ціле сімейство ендорфінів і подібних хімічних речовин. Не важливо, чим викликаний їх сплеск в мозку ‒ фізичними вправами або смаком цукру, результат один ‒ приємне відчуття задоволеності. А фізичні або психологічні проблеми тимчасово відступають [Барнард].

Опіатний ефект викликає навіть сам смак цукру, а не тільки збільшення кількості цукру в крові. Смакові рецептори немовляти налаштовані на злегка солодкуватий смак материнського молока, і коли цукор, який значно солодший, потрапляє на язик дитини, починається ланцюгова реакція. Смакові рецептори посилають імпульси по нервах до кори головного мозку. У цей момент дитина усвідомлює насолоду смаку. При цьому нерви стимулюють центр задоволення, викликаючи прилив природних опіатних речовин і підсилюючи враження від них. Ці опіати також здатні трохи полегшити біль.

Всім відома любов дітей до цукру у вигляді льодяників, жувальної гумки, солодкої газованої води, підсолоджених пластівців і т. ін. Солодкий смак у глибинах мозку запускає опіатну систему і тому чинить на дітей магічну дію приносячи значне задоволення. І хоча для одних людей у міру дорослішання здатність цукру приносити задоволення меркне, для інших він залишається улюбленим наркотиком, перетворюючи їх в заложників і затарюючи організм непотрібними концентрованими калоріями.

Крім того, опіатна реакція не просто приносить людині задоволення. Вона сильно збуджує апетит. Варто цукру опинитися у роті, як опіатна дія цукру прориває дамбу, яка стримує апетит. Всередині мозку опіати, стимульовані солодким смаком, квапливо перенастроюють організм на один-єдиний пріоритет: з’їсти якомога більше того, що тільки що побувало у роті. Збагачена вуглеводами їжа стимулює в мозку нейромедіатор серотонін, який контролює настрій і сон. [Барнард].

Проте виникнення пристрасті до солодкого залежить від конкретної людини та конкретних обставин. Адже вживання нормальної кількості багатої вуглеводами їжі не впливає на масу тіла. Печена картоплина містить всього 150 калорій, шматок хліба ‒ близько 70. Але далеко не зайвим буде стежити за глікемічним індексом продуктів (ГІ) ‒ він показує швидкість перетворення вуглеводів, які в них містяться у глюкозу в крові. І чим швидше продукт перетворюється в глюкозу, тим вищий його ГІ.

До продуктів з високим ГІ відносяться, перш за все цукор, різні солодощі, білий хліб, смажена картопля, більшість готових сніданків і т. ін. Завжди краще віддавати перевагу хлібу з борошна грубого помелу, молодій картоплі, необробленим злаковим, які мають більш низький показник ГІ. Бобові, зелені листові овочі, макарони з цільнозернового борошна або твердих сортів пшениці і більшість фруктів мають дуже низький ГІ.

Так, щоб привести в дію опіатну систему, достатньо одного цукру, але виробники харчування виявили, що ефект цукру можна посилити, якщо підмішати до нього жири. Сучасна більшість продуктів мають у своєму складі не менше жирів, ніж, власне, вуглеводів. Суміш жирів і вуглеводів виробляє більш значний опіатний ефект, провокують вечірні напади голоду.

На цьому тлі вигідно відрізняються інші, теж багаті вуглеводами, але при цьому корисні продукти харчування, такі як овочі, бобові і майже всі цільнозернові крупи. В процесі перетравлення вони також вивільняють цукор, але роблять це повільно, в тій формі, в якій вони використовуються організмом для отримання енергії. Нічого страшного в вуглеводних харчових продуктах немає. Більше того, вони служать паливом, без якого неможливе нормальне активне життя, не кажучи вже про спортивні навантаження. [Барнард].