Основні концепції та напрямки екологічної етики

• екоцентриські моделі

• біоцентричні моделі

• екобіоцентричні моделі

• етика дикої природи

Евтаназія, як вид насильства

Особливим випадком легального, претендує на моральну санкцію насильства є евтаназія.

Слово «евтаназія» буквально означає: прекрасна (легка, приємна) смерть. Воно набуло термінологічна зміст у сучасної біоетики.

Біоетика (термін використовується в 1971 р. американцем В.Р. Поттером, нашій країні частіше іменується біомедичної етикою) — нова дисципліна, і навіть відповідна їй область наукової та медичної практики, які займаються особливими моральними дилемами, виникаючими у науковому експерименті та медичній практиці у зв'язку з тим, нові технології принципово розширюють можливості лікування хворих, дозволяють проникати у спадкові механізми, цілеспрямовано проводити психіку (штучне запліднення у пробірці, трансплантація органів, клонування, тривале підтримку життя жінок у стані коми тощо.). Ці здавалися не так давно фантастичними і запаморочливі можливості потребують перегляду багатьох традиційних уявлень, і норм, ставлять людей перед необхідністю приймати відповідальні рішення про життя і смерть, породжують багато нових моральних проблем. Біоетика, отримавши найбільш інтенсивна розбудова в останні тридцять років, є найбільш розробленої частиною прикладної етики. Під прикладної етикою розуміється непросто додаток теоретичних формул до ситуацій реального вибору. Вона не зводиться також доетико-педагогическим аспектам теорії моралі. Її не можна розуміти й як конкретизацію загальних принципів моралі стосовно окремими професіями чи сферам життя (етика вчителя, етика праці та т.п.). Прикладна етика свідчить прононой стадії розвитку етики й моралі, коли здійснюється їх органічний синтез, у результаті етика теоретизує в термінах життя, а моральна -практика включає як "своє елемента теоретично аргументований осмислення проблем. Йдеться, зрозуміло, що триває про певну практично виокреслення певної тенденції, простежувана лише окремихОбластях громадського життя і суть якого у злитті двох процесів - процесу обгрунтування морального вибору та процесу прийняття рішень.

Серед проблем (визначення смерті, взаємовідносини лікаря, і пацієнта та інших.) навколо яких ведуться особливу гостроту в біоетики, однією з центральних є проблема евтаназії. Йдеться про особливий випадках, коли смерть можна вважати благом для вмираючого чи, по крайнього заходу, перестав бути йому безумовним злом. Нині технології дозволяють який досить довго підтримувати життя хворого, що у необоротно несвідомому, вегетативному змозі або відчуває важкі, постійно наростаючі болю через невиліковну хворобу. Зазвичай несвідомі гніву й нестерпні болю бувають масштабу людського життя короткочасними; вони або швидко проходять, чи закінчуються смертю. Науково-технічний прогрес створив можливостей розтягувати такі стану тривалі терміни, які можуть опинитися тривати роки і десятиліття. Лікарі, вчені, громадськість стали замислюватися, наскільки це правомірно.       

Питання легалізації евтаназії піднімався вже у 30-ті рр. ХХ століття до й Великобританії.Бесчеловечний досвід нацизму, офіційно взяв на озброєння ідею евтаназії й у рамках відповідної програми відправило в газові камери сотні тисяч чоловік, надав протверезне вплив па прибічників евтаназії. Проте вже 60-ті рр. останні знову активізувалися. З кінця 80-х рр. евтаназія із певними обмеженнями, які стосуються передусім активної форми, легалізована у низці країн (наприклад, Нідерланди, США). Проблема евтаназії (у її теоретичних і практичних аспектах) виникла всередині західної культури, а найзахіднішої культурі— головним чином зоні впливу протестантизму. Наукова і громадська дискусії щодо правомірності евтаназії тривають, зокрема й у країнах, де офіційно практикується. Питання залишається питанням відкритим.