У соціології та психології розрізняють декілька вимірів вільного часу людини:
об’єктивний, що визначається у годинах і хвилинах;
суб’єктивний, величина якого оцінюється конкретною особою найчастіше в категоріях – багато-мало часу;
релятивний, параметри якого визначаються у співвідношенні вільного часу конкретної людини до вільного часу інших людей (Winiarski, 1989).
Простір вільного часу людини заповнюють різноманітні заняття, обумовлені також різноманітними потребами, інтересами, психосоматичними особливостями людей.
Рекреаційні заняття можуть мати характер освітній, інтеграційний, рекреаційний, культурний, компенсаційний, виховний тощо. Необхідно зазначити, що надзвичайно складною справою є диференціація рекреаційної активності упродовж вільного часу людини для мети визначення головних функцій: відпочинку, розваги чи самовдосконалення.
Так, фізичні вправи, в одному випадку, є головним засобом фізичного виховання, процес якого є різновидом обов’язкової праці учня, а в другому випадку – це форма рекреаційної активності, під час якої фізична вправа є головним засобом добровільних, рекреаційних занять.
У сучасній літературі найчастіше наводяться дві причини збільшення вільного часу людини: скорочення часу трудової діяльності; поширення технологій, які заощаджують час (Winiarski, 1989).
При цьому наголошується, що співвідношення часу праці та вільного часу суттєво залежать від рівня соціально-економічного розвитку суспільства. Збільшення параметрів вільного часу стосується одних із найважливіших показників якості життя людини, а сам вільний час тлумачиться як категорія загальнолюдського добробуту.
Параметри вільного часу людини у розвинених країнах світу детермінуються низкою чинників, до яких належать: характер професійної діяльності, рівень освіти, місце проживання, стан здоров’я людини, вік і стать, мотиваційні чинники, економічний статус тощо.
Тобто, параметри вільного часу залежать не лише від економічних чи соціально-демографічних чинників. Як зазначає Р. Вінярські (Winiarski, 1989), важливу роль у формуванні бюджету вільного часу відіграють ціннісно-культурні чинники: традиції, звичаї та ступінь зайнятості людей працею. В цьому аспекті важливим чинником є не тільки кількість, але й якість вільного часу, його змістовне наповнення. Збільшення кількості вільного часу людини значно випереджає процес формування необхідних навичок ефективного використання цього вільного часу.
У соціології для окреслення процесів ефективності використання вільного часу встановлено відповідний термін „культура вільного часу”, під яким треба розуміти усвідомлення людиною важливості ефективного відпочинку для відновлення організму, а також уміння вибирати для себе адекватні форми регенераційних занять для поліпшення свого фізичного стану і зміцнення здоров’я.
Ознаками культури вільного часу є не лише кількісні, але й якісні параметри його використання, до яких належать різновиди рекреаційної активності, що знаходять підтримку у громадській свідомості та є необхідними для повновартісної життєдіяльності людини.
Отже, повноцінність і якість людського життя вимірюються, з одного боку, досягненнями людини у професійній сфері, з другого – способом та ефективністю проведення дозвілля.
Відомі науковці звертають увагу на тенденцію збільшення вільного часу впродовж останніх двох століть. За цей час істотно збільшилася тривалість життя людини і вільний час одночасно зі зменшенням часу праці. Цей факт підтверджують результати, які отримав російський учений Ю. Кобяков. Автор підкреслює суттєвий вплив на параметри добового бюджету часу таких чинників як вік, різновид професійної діяльності тощо. Найбільший відсоток часу на працю (навчання) у добовому бюджеті припадає на віковий період від 15 до 25 років, що значно зменшує параметри вільного часу молодої особи.
Як свідчать наведені відомості, домінантними формами проведення вільного часу є пасивні різновиди рекреації. Важливим фактом є твердження, що кількість рекреаційних форм із використанням фізичної активності суттєво зменшується взимку – майже вдвічі.
На параметри вільного часу також впливають такі чинники: місце проживання, вік, стать, економічний і соціальний статус. Однак серед форм рекреаційної активності переважають пасивні її різновиди (читання літератури, перегляд телепередач).
Видатний англійський філософ Бертран Рассел стверджував, що вміння з користю застосувати своє дозвілля є ознакою найвищого рівня цивілізованості. На дозвілля припадає приблизно 30 – 35 % вільного часу сучасної людини, але тільки 10 – 12 % людей уміють корисно організувати своє дозвілля, активно послуговуючись різноманітними формами рекреації. Особливу тривогу викликає факт істотного зменшення кількості людей, які преферують форми фізичної рекреації. Зазначене зменшення прослідковується вже у системі освіти. Якщо у молодших школярів рекреаційні форми з використанням фізичної активності охоплюють 30 – 40 % дітей, то вже у старшокласників спостерігається істотне зменшення цього показника до 10 %, у студентської молоді – до 5 – 7 %, а в людей продукційного віку – до 3 – 5 %. Важливою проблемою педагогіки вільного часу є напрацювання ефективних технологій формування стійкого інтересу та сталої потреби у використанні всього багатства різновидів фізичної (активної) рекреації практично на всіх етапах психофізичного розвитку людини.
Зазначені тенденції домінування пасивних форм рекреації над активними у майбутньому, на думку вчених, збережуться. Одночасно будуть поглиблюватися характеристики людської життєдіяльності у сучасному суспільстві:
збільшиться відсоток використання рекреаційних форм із низькою інтенсивністю психофізичної активності;
зменшиться кількість форм фізичної рекреації на користь її культурно-інтелектуальних різновидів;
популярність рекреаційних занять у приміщеннях знизиться, натомість рекреаційних занять просто неба – зросте;
популярність організованих форм рекреації зменшиться, а самодіяльних форм, побудованих на нормальних людських стосунках, – збільшиться;
суттєво зросте різноманітність форм проведення вільного часу, завдяки інтенсивному розвиткові „індустрії дозвілля і розваг”.
У сучасних концепціях вільного часу поступово проглядається намагання диференціації часу на „час вільний” та „час цільової рекреаційної активності людини” . У першому значенні вільного часу розуміємо загальну кількість часу, необмежену працею (трудовою діяльністю), а також і незаповнену людською активністю. У другому значенні вільний час людини окреслюється як активний спосіб проведення дозвілля для досягнення встановлених, переважно гедоністичних потреб.
Отже, вільний час людини є важливою соціальною, економічною та психолого-педагогічною проблемою сучасної цивілізації. Розподіл вільного часу є нерівномірним, а суспільство не готове до адекватного його використання.
ЛЕКЦІЯ
№14-15 (4 год.)
Педагогіка вільного часу