Заворіт повік (ентропіум)

Характеризується завертанням усередину вільного краю по­віки.

Етіологія. Ураження виникає внаслідок рубцевого стягування повіки, деформації тарзальної платстинки повіки, судомного скорочення кругового м'язу повіки, а також у зв'язку з енофтальмом. Спастичний заворот виникає у зв'язку з хронічним кон'юнктивітом з одночасним скороченням ретрактора очного яблука. Рубцевий заворот спостерігається у зв'язку із утворенням рубців унаслідок хронічного запалення кон'юнктиви; у собак він виникає при фолікулярному кон'юнктивіті, а також після тотальної екстирпації тре­тьої повіки (небажане втручання). У виникненні завороту певну роль відігра­ють спадкові фактори.

Симптоми. Війковий край повіки частково або повністю завертається всередину, у напрямку очного яблука. Очна щілина звужена. Спостерігається сльозотеча, кон'юнктивіт, неправильне положення країв повік і вій. У запущених випадках має місце запалення, помутніння і виразка рогівки. Око втягнуте в орбіту.

Діагноз - на підставі характерних симптомів.

Лікування - оперативне.

Фіксація. Великих тварин оперують у стоячому положенні в фіксацій­ному станку; дрібних - на операційному столі у боковій позиції.

Знеболення. Найчастіше обмежуються інфільтраційною анестезією, норовистим тваринам можна застосовувати нейроплегік або легку нейролептанелгезію.

Техніка операції. Захопивши шкіру у складку пінцетом дещо далі реб­ра повіки, визначають ширину смужки тканин, яку потрібно висікти. При цьому враховують, що край повіки після висікання повинен зайняти нор­мальне положення. Потім, відступивши від краю повіки на 3-8 мм, висіка­ють клапоть шкіри необхідної ширини на всю довжину завернутої повіки

( див.рис.). Найчастіше шири­на клаптя складає 3-5 мм (спосіб Фріка). Кровотечу зу­пиняють тампонуванням. Рану зашивають вузлуватим швом. За відсутності шву за­гоювання рани за вторинним натягом не завжди забезпе­чує належний ефект.

За способом Шлейха, який застосовують у випадку завороту обох повік (найчастіше їх зовнішніх половин), по краях повік роблять розрізи, які сходяться під гострим кутом на рівні майже середини повік. Зупинивши кровотечу притисканням тампо­ном, накладають шви. Перед цим, як і за попереднього способу, визнача­ють ширину клаптя, що підлягає висіканню. Шви знімають на 8 день.

Виворіт повік (ектропіум)

Ураження полягає у вивертанні вільного краю повіки назовні.

Етіологія. Причинами захворювання можуть бути рубці на шкірі; за­палення кон'юнктиви, за якого набряклі тканини відтісняють край повіки від очного яблука (відхилення повіки); паралічі лицьового нерва і, як наслідок, втрата тонусу кругового м'язу повік (паралітичний виворіт); стареча (синіль­на) атрофія кругового м'язу повік і зменшення еластичності шкіри; утворен­ня пухлин. Існує також спадковий виворіт повік.

Симптоми. Край повіки не прилягає до очного яблука, а вивертається назовні. Спостерігається часткове оголення сполучнотканинної оболонки ока, її запалення, сльозотеча. Слізна рідина нерідко переливається через край повіки, викликаючи мацерацію шкіри. Рогівка внаслідок неповного змикан­ня повік недостатньо зволожується слізною рідиною, подразнюється. Може утворюватися виразка.

Діагноз ставлять на підставі характерних симптомів.

Лікування. В першу чергу, встановлюють причину захворювання. У випадку паралітичного вивороту призначають лікування, яке застосовують при паралічах лицьового й окорухливого нервів (вітаміни В₁, В₆, В,₁₂, лрозерін тощо). У зв'язку з рубцевим виворотом повік проводять оперативне втручання.

Фіксація і знеболення такі ж, як і при завороті повік.

Техніка операції:

За способом Мюллера (рис. 41) розрізають кон'юнкти­ву паралельно внутрішньому краю повіки по пінії А- Б і відпрепаровують її від підлеглих тканин напівкруговим клаптем, у центрі якого видаляють три­кутну ділянку ГВД. Краї трикутного дефекту по лініям Г - В і В - Д зшива­ють. Новоутворений напівкруглий клапоть кон'юнктиви зшивають з краєм повіки по лінії первинного розрізу А - Б.

За способом Дифенбаха рубець або новоутворення висікають у формі рівностороннього трикутника, основа якого спрямована до краю повіки. Бокові клапті шкіри відпрепаровують і зшивають, як показано на (рис. 41).

Спосіб Дифенбаха-Грефе застосовують у зв'язку із значним розс­лабленням й відвисанням нижньої повіки (рис. 41). У зовнішньому куті ока висікають трикутній клапоть шкіри АБВ, основою якого є продов­ження зовнішнього кута очної щілини АБ. Розміри клаптя шкіри, що по­винен бути видалений, залежить від величини вивороту повіки. Шкіру трикутника АВГ відпрепаровують від підлеглих тканин. Після цього відсікають вузьку смужку ураженої повіки разом із віями на величину, яка дорівнює довжині основи трикутника АБВ. Отриманий трикутний клапоть АВГ відвертають донизу, переносять на місце видаленої ділянки АБВ і зшивають. Першим швом з'єднують кут А з кутом В, після чого сторону АГ - з АБ, АВ - з БВ.

Спосіб Шимановського (рис. 41) Розріз ведуть вгору по лінії Г - Б і закінчують операцію, як за способом Дифенбаха-Грефе.