Висновки

Завершуючи роботу над дипломним дослідженням з теми «Письмова мова як об'єкт криміналістичного дослідження» можна прийти до наступних висновків.

1. Письмова мова на сьогодні є важливим об’єктом криміналістичного аналізу, а її дослідження в наші дні стало окремим видом судово-авторознавчої експертизи. При цьому можуть бути встановлені автор; виконавець рукопису; його властивості (орієнтовно): стать, вік, фізичні та професійні особливості та ін.

Історія використання авторознавства та почеркознавства у боротьбі зі злочинністю вимірюється не одним століттям. У різні часи ставлення до вказаних джерел інформації оцінювалося неоднозначно, водночас розвиток науки передбачає постійне вдосконалення наявного арсеналу криміналістики. Це викликано декількома вагомими обставинами. По-перше, злочинці все частіше використовують найсучасніші здобутки різноманітних наук для досягнення своїх протиправних намірів. По-друге, постійно існує необхідність удосконалення організаційних засад криміналістичної діяльності. По-третє, розширюється коло новітніх досягнень науково-технічного прогресу, які можуть бути використані в дослідженні письмової мови.

2. Термін «письмо» має різноманітні відтінки значення, є об’єктом дослідження різних наук. У криміналістиці під письмом розуміють об’єкт дослідження, що включає письмову мову, що охоплює сукупність мовних засобів, використаних для писемного викладу думок; почерк, що характеризує графічну техніку письма.

Письмова мова як об’єкт криміналістичного дослідження являє собою характерну для того, хто пише, сукупність мовних засобів для письмового викладу своїх думок. На формування навичок письма мають вплив: знання граматики (морфології, синтаксису) й літератури, різних стилів викладу; професія, місцеві діалекти; спілкування з певним колом осіб; рідна мова, якщо документ виконується іншою мовою; захворювання центральної нервової системи та інші фактори.

3. Об'єкти криміналістичного дослідження письмової мови поділяються на ідентифіковані та ідентифікуючі. Ідентифікованим об'єктом буде конкретний автор та виконавець тексту, а ідентифікуючим – досліджуваний документ, у якому відобразилися ознаки писемного мовлення особи, яка перевіряється.

Криміналістична класифікація ознак письмової мови полягає у розподілі їх на загальні та приватні. Мовні навички покликані вирішувати ту чи іншу задачу мовного спілкування, тому загальні ознаки мовного навику відображають ступінь розвитку граматичних, лексико-фразеологічних і стилістичних навичок. Розрізняти високий, середній і низький ступінь розвитку граматичних, лексико-фразеологічних і стилістичних навичок письмової мови; високий, середній, низький і нульовий ступінь розвитку пунктуаційних та орфографічних навичок.

Граматичні (орфографічні, синтаксичні, пунктуаційні) ознаки являють собою ступінь дотримання автором системи граматичних норм мови. Під лексико-фразеологічними ознаками письмової мови розуміються сукупність мовних засобів та особливості їх використання для викладу своїх думок на папері. Стилістичні ознаки характеризують стиль письмової мови, що являє собою сукупність прийомів використання лексичних, фразеологічних, образотворчих засобів мови: манера вибору слів, мовних зворотів, структура фраз, побудова тексту в цілому. Стиль письма відображає особистість пишучого, характер його мислення, глибину знань, рід занять, індивідуальні мовні схильності і звички.

Приватні ознаки мовних навичок відображають різні властивості, особливості їх структури, які проявляються в певних мовних порушеннях правильності мовлення, у використанні певних мовних засобів і в стійких співвідношеннях цих засобів, використовуваних індивідом в типових ситуаціях письмового спілкування.

4. Авторознавча експертиза допомагає встановити автора – укла­дача документа, а також факти неідентифікаційного та діагностичного характеру. Об'єктами авторознавчої експертизи є рукописні, друкарські тек­сти, копії текстів, одержані друкарським способом. Методика експертного авторознавчого дослідження базується на аналізі ознак писемної мови, які відображені в досліджуваному доку­менті. У методиці в комплексі застосовують лінгвістичні, психологічні та психолінгвістичні наукові методи, що дає змогу встановити автора та виконавця, належність кількох документів одному авторові, факт нервово-психічного захворювання автора, рівень його грамотності й володіння навичками мови, стать, вік, професію, незвичний стан авто­ра, тобто скласти його соціолінгвістичний портрет.

5. Встановлення експертами-криміналістами виконавця рукописних текстів відбувається шляхом дослідження в них різних ознак письма, в тому числі й ознак почерку. Під почерком розуміють зафіксовану в рукописі систему рухів, якими її виконано. В основі цієї системи лежить руховий навик виконання письма, специфічний для кожної людини. Тому почерк кожної людини відрізняється від почерку інших людей певною сукупністю ознак. Ознаки, що входять у цю сукупність, стійкі. Вони проявляються в письмі кожної людини багаторазово і незалежно від її бажань, від умов, в яких написані тексти. Цими двома властивостями – індивідуальністю і стійкістю – визначається значення ознак почерку при проведенні почеркознавчої експертизи.

Як і всякий об'єкт ідентифікації, почерк має загальні й приватні ознаки. В основу цього поділу покладено обсяг прояву рухових особливостей пишучої руки. Загальні ознаки почерку – це ознаки, які відображають особливості руху руки при виконанні всіх знаків і зв'язків між ними або ж їх більшості. Приватні ознаки почерку – це ознаки, які характеризують особливості рухів руки при виконанні певних знаків, їхніх елементів, зв'язків певних знаків, їхніх елементів, зв'язків певних знаків між собою, елементів у певних знаках.

Для встановлення виконавця рукописного тексту, крім ідентифікаційних ознак почерку, велике значення мають неідентифікаційні (діагностичні) ознаки почерку, які дозволяють встановити стать, вік, психічний стан, основні риси характеру, рід занять та інші дані про виконавця рукописного тексту. Отримання слідчим цих даних дозволяє полегшити розшук злочинця або іншого учасника кримінального процесу, значно прискорити процес розслідування. Однак, значення неідентифікаційних ознак почерку при дослідженні рукописних текстів, записів і підписів недостатньо оцінено практиками. Такого роду дослідження в експертній практиці зустрічаються досить рідко. Вирішення цієї проблеми можливо, по-перше, за допомогою розробки наукових положень, методик в цій галузі і на їх основі спеціальної літератури, по-друге, необхідно навчання фахівців-почеркознавців в галузі діагностичних досліджень, по-третє, – реальне використання розроблених методик на практиці.

7. У наш час учені проводять інтенсивні пошуки у вирішенні питання авторства за письмовою мовою. Подальшим напрямком дослідження письмової мови повинен бути аналіз лексики, особливості стилю, а також підвищення рівня кваліфікації при дослідженні культури мовлення текстів.

Для експериментальних досліджень в сучасний період розвитку криміналістичної науки характерний комплексний підхід, що припускає вивчення як власне почеркових закономірностей, так і структури процесу експертного дослідження почерку, активне звернення до математичних методів і використання комп'ютерних ресурсів.

8. Складність проблем дослідження письмової мови в сучасних умовах вимагає високого рівня наукових досліджень, інтегруючих досягнення різних наук. Серед основних напрямків розвитку судово-почеркознавчої експертизи на сьогодні можна виділити такі:

 формування теоретичних і методичних основ судово-почеркознавчої діагностики;

 діяльнісний підхід і дослідження структури рішення ідентифікаційних завдань з метою оптимізації методики експертизи;

 розвиток експериментальних розробок закономірностей почерку математичного моделювання в цілях вирішення завдань експертизи.

У наш час вчені-криміналісти ведуть активні дослідження в галузі судового почеркознавства та авторознавства. Досягаються певні успіхи в цій галузі. Але незаперечним є той факт, що за останні роки не з'явилося якихось істотних нових розробок у цій галузі криміналістичних знань. В основному використовуються методики, розроблені радянськими вченими-криміналістами. У багатьох регіональних експертно-криміналістичних відділах використовується старе, придбане ще в радянські роки обладнання. Ми вважаємо, що така ситуація зумовлена економічними та політичними кризами, які виникли після розпаду СРСР.

Також існує ще одна не менш важлива проблема – це брак фінансування експертних підрозділів органів слідства. Наслідком цього є, по-перше, недостатня кадрова укомплектованість цих підрозділів. По-друге, недостатнє забезпечення експертних підрозділів спеціальною літературою, нововведеннями законодавства. В основному вся література, яка перебуває в розпорядженні експерта, видана ще в радянські часи, нормативна база експертної діяльності також не оновлюється. Дану проблему необхідно вирішувати з допомогою створення нової програми збільшення фінансового забезпечення відділів внутрішніх справ і їх підрозділів, а також з допомогою посилення державного контролю за використанням даними органами коштів, виділених їм у рамках даної програми.

Успішне вирішення експертами-фахівцями поставлених перед ними питань залежить від наукових можливостей судово-почеркознавчої експертизи, а також від ряду об'єктивних факторів – характеру і особливостей об'єкта дослідження, наявності достатньої кількості якісних порівняльних матеріалів, рівня розробки методик дослідження, які застосовуються при проведенні почеркознавчої експертизи.

В цілях розширення і розвитку криміналістичних досліджень писемного мовлення документів необхідно:

- удосконалювати наявні та розробляти нові методи вирішення питань судового авторознавства.

- вишукувати способи розширення характеристики особистості невідомого автора при дослідженні анонімних документів; крім зазначених параметрів характеристики особистості автора (встановлення рівня грамотності, рідної мови, професії, місця формування мовних навичок), доцільно розробити методи щодо встановлення відносного віку автора, статі.

- в експертній практиці при вирішенні питання авторства найчастіше застосовуються якісні методи дослідження письмової мови документа; перспективними є і кількісні математичні методи, які повинні розробляти більш активно.

На нашу думку, успіх подальшого розвитку почеркознавства та авторознавства – у тісній творчій взаємодії фахівців різних галузей знань, у використанні новітніх досягнень науки й техніки, а також підтримки з боку держави.