Тема 16: Менеджмент у підприємництві

1. Суть і методи підприємницького управління.

2. Функціональне управління в підприємництві.

3. Менеджер як організатор ефективного управління.

Література: ІІ – 1,3,4,6,7,10

ІІІ – 11,14

Менеджмент як функція, вид діяльності щодо управління людьми в різноманітних організаціях є умінням досягати по­ставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви по­ведінки інших людей. Це область людського знання, яка допо­магає здійснювати функції управління. Порівнюючи англійське поняття "менеджмент" і російське "управління", можна виділити такі відмінні характеристики. По-перше, при висвітленні питань стосовно менеджменту англійські автори завжди мають на увазі фігуру менеджера - людини, суб'єкта управління, що діє в певній організації. У більш загальному значенні вони використовують терміни "адміністрація", "адміністрування", які більшою мірою віддзеркалюють знео­соблену систему управління. По-друге, якщо говорять "менед­жер", то мають на увазі професійного управляючого, який усвідомлює, що він - представник особливої професії, а не просто інженер чи економіст, що займається управлінням. До того ж, менеджер - це людина, яка, як правило, вже пройшла спеціальну підготовку.

Термін "менеджмент" притаманний будь-яким типам ор­ганізації, але якщо мова йде про державні органи будь-якого рівня, більш правильним буде використання терміну "держав­не управління".

Зміст менеджменту полягає в оптимальній трансформації ресурсів підприємства для досягнення поставленої мети. Су­часний менеджмент - це необхідні знання і практичні навички в області управління, економіки, фінансів, права, підприємництва, психології, інформатики, маркетингу та реклами, зовнішньоекономічних зв'язків. Ме­неджмент забезпечує ефективну раціональну організацію роботи підприємства і праці робітників шляхом максимального використання наявних і подальшого розвитку творчих можливостей як самого керівника і підприємця, так і колективу підприємства nf партнерів.

Управління всією фірмою може здійснюватися або на підприємницькій, або на менеджеріальній основі, і визначення "адміністративне" приховує ці розбіжності. Якщо рішення на вищому рівні приймає власник фірми або група компаньйонів, то функції володіння капіталом і управління його використанням поєднуються (підприємницький тип).

Корпоративним менеджментом прийнято називати форму вищого управління, яка здійснюється професійними службов­цями в крупних холдингових об'єднаннях, компаніях, акціо-нер-них товариствах відкритого типу в інтересах власників капіталу. Вона потребує створення ієрархії менеджерів знизу вверх, чіткої організаційної схеми, ведення справ за певними правилами. За такої організації управління здійснюється найбільш повний кон­троль за ефективним використанням ресурсів, дається його оцінка, рішення приймаються не інтуїтивно-вольовим шляхом, а на засадах всебічного аналізу даних.

При цьому слід зауважити, що виникнення менеджменту до цього часу ще не досліджено в працях вітчизняних на­уковців в контексті еволюції фірми. Життєвий цикл ор­ганізації потребує в міру його зростання більш ефективного використання ресурсів і структурної перебудови, яка рано чи пізно веде до заміни підприємницького, авторитарного керівництва централізованим менеджеріальним, а потім до де­централізації управління. Під таким кутом зору стає зро­зумілою роль особи керівника і його вклад в розвиток теорії і практики управління.

Перехід нашої країни до ринкової економіки, як уже було за­значено, викликав інтерес до менеджменту, однак менеджмент як діяльність буде ефективним за умови перебудови економіки країни, впровадження нової системи відносин. Вибір стратегії інформації для ефективного менеджменту - класичний зразок того, як мета і засоби досягнення цієї мети тісно сплітаються в один клубок проблем, який має бути якнайшвидше розв'язаний на користь гідного майбутнього нашого суспільства.

Результати аналізу різних моделей організації менеджмен­ту свідчать про те, що між малим бізнесом, який переважає у

нашій країні, та малим бізнесом, який існує за кордоном, є суттєва розбіжність: за кордоном малий бізнес існує і функціонує як одна з форм економічної системи, а в нашій країні він тільки народжується і робить свої перші кроки в умовах переходу економіки до ринкових відносин. У зв'язку з цим, якщо наукові дослідження менеджменту в малому бізнесі за кордоном спрямовані на його удосконалення, то дослідження аналогічних проблем в Україні мають бути спрямовані на створення власних моделей менеджменту в малому бізнесі та розробку конкретних шляхів їх впровадження в практику підприємницької діяльності.

На етапі переходу України до ринкової економіки у підприємців виникає нагальна потреба у використанні ме­неджменту як системи умінь домагатися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви інших людей. Вихо­дячи з цього, підприємець змушений поєднувати в своїй діяль­ності функції, притаманні менеджеру, тому в подальшому мо­ва піде про підприємця-менеджера.

Перша і найбільш важлива сфера діяльності підприємця-менеджера - це робота з людьми. Людина - це не робот, не комп'ютерний механізм. її не можна запрограмувати на вико­нання певних команд. Кожна людина - це неповторна індивідуальність, якій притаманна власна система поглядів, відносин, потреб і інтересів.

Крім того, відмінною особливістю людини як особи, у порівнянні з суперсучасними людинороботами, є здатність емоційного реагування на події, які відбуваються, факти і яви­ща, які вона спостерігає. Вимоги високої продуктивності і ефективності управлінської праці не завжди відповідають по­чуттям і бажанням робітників, їх психологічному настрою. Та почуття не можуть і не повинні визначати продуктивність та ефективність адміністративної машини, оскільки логіка самої ефективності і світ почуттів далеко не завжди знаходяться в одній площині.

Підприємець-менеджер працює з людьми щодобово, при цьому основною формою їх взаємодії є спілкування. Звідси знання механізмів спілкування, розвиток навичок досягнення взаєморозуміння в процесі спілкування, уміння слухати і в по­вному обсязі використовувати інформаційно-регулятивну функцію спілкування надає можливість менеджеру не тільки управляти поведінкою людей, а й стимулювати їхні дії і вчинки. Це досягається шляхом професійного використання мотиваційної спрямованості працівників, зумовленої, особистою зацікав­леністю кожного робітника чи службовця.

До другої сфери, яка сприяє забезпеченню ефективності діяльності підприємця-менеджера, слід віднести його знання ви­робництва. Адже він не може управляти підприємством, особли­вості функціонування якого він не знає і не розуміє. Йому важ­ко, а інколи взагалі неможливо приймати ефективні рішення. Та це не означає, що підприємець-менеджер обов'язково повинен бути на сто відсотків інженером, технологом. Йому достатньо розуміти головні особливості характеру діяльності підприємства чи фірми, орієнтуватися в умовах, створення яких позитивно впливатиме на оптимальне здійснення розроблених стратегій, а також ретельно вивчити фактори, які визначають продук­тивність праці робітників. У разі, якщо виникає проблема, яка стосується складних технічних чи технологічних аспектів, мене­джер завжди може звернутися за допомогою до фахівців, кон­сультантів, експертів для прийняття необхідного рішення. Сис­тема спеціальних знань менеджера, пов'язаних з виробничим процесом, повинна бути такою, щоб він зміг визначити, чи вико­нує робітник своє завдання на необхідному рівні і що треба для стимулювання його діяльності, спрямованої на підвищення про­дуктивності праці.

Третя область умінь, необхідних підприємцю-менеджеру, -це концептуалізація або створення ідей. Виконання такого ти­пу завдань безпосередньо пов'язане з особливостями розумової діяльності менеджера. Якщо виходити з сутності функціонального призначення менеджменту, то він передба­чає велику кількість взаємозв'язків як у самій організації, так і в зовнішньому оточенні. Перехід України до ринкової еко­номіки створює для підприємців зовсім нове зовнішнє середовище. Такі зміни потребують переорієнтації при прий­нятті підприємцем-менеджером управлінських рішень.

Обов'язки підприємця-менеджера в загальному можна представити через його основні функції.

Функціональні обов'язки підприємця-менеджера

Аналіз досвіду провідних фірм, які працюють в умовах ринкової економіки, показує, що підприємці-менеджери бага­то уваги приділяють, з одного боку, оновленню потенціалу підприємств, з іншого - розвитку, збагаченню та підвищенню надійності зв'язків з партнерами. Такі підприємства створюють максимально можливі умови для реалізації творчого по­тенціалу своїх працівників. При цьому персонал орієнтований не тільки на пошук можливостей перемогти конкурентів, а й на створення ефективних кооперативних зв'язків з діловими парт­нерами, інколи навіть з колишніми конкурентами. Зумовлено це тим, що ускладнення, прискорення економічних процесів підвищує загальну взаємозалежність суб'єктів економіки.

За цих умов стратегічним ресурсом підприємства стають тривалі, надійні зв'язки із зовнішнім середовищем. Збере­ження та розширене відтворення капіталу підприємців виз­начається тепер не тільки і не стільки спроможністю задо­вольняти постійно потреби покупців і споживачів їхньої продукції, а також збереженням, розвитком зв'язків з парт­нерами, громадськістю. Отже, в умовах переходу до ринко­вої економіки з'являється необхідність виконання підприємцем-менеджером нової функції, спрямованої передусім на зв'язок із зовнішнім середовищем, ЩО приводить до виникнення функціональних змін у підприємницькій діяльності.

Розвиток інноваційних процесів, які відбуваються в су­часній господарській системі України, викликав необхідність прискорення реакції підприємства на зміни зовнішнього сере­довища, своєчасної зміни тактичних та стратегічних цілей, уз­годження їх з інтересами партнерів по бізнесу. Це зумовило, в свою чергу, необхідність опанування підприємцями-менедже-рами ситуаційного стилю управління та розвитку творчої інноваційної поведінки персоналу підприємства, який потре­бує наявність ситуаційного мислення.

Прийняття рішення підприємцем-менеджером багато в чо­му залежить від типу поведінки, яка визначається певними особистими якостями і характерологічними властивостями, що позначаються як суб'єктивний фактор. Користуючись за­гальним методологічним підходом, можна виділити декілька типів підприємців-менеджерів.