Білль про права
Оригінальний та добре відпрацьований текст Конституції США не містив у собі жодної статті, присвяченої громадянським правам і свободам. Тому ще в період її ратифікації окремі штати висували вимогу включити до федеральної конституції декларацію громадянських прав за зразком тих, які були у конституціях штатів.
Першому конгресові, скликаному на основі нової Конституції, довелося зайнятися поправками до неї. У червні 1789 р. було внесено перші 10 поправок, які до грудня 1791 р. були ратифіковані штатами і вступили в силу. Вони одержали назву Білля про права, оскільки так чи інакше торкалися політичних та особистих прав і свобод громадян. Перша поправка забороняла конгресові США видавати закони, спрямовані на обмеження свободи слова, друку, зборів, петицій, релігійних сповідань. Друга - дозволяла громадянам держави носити зброю. Третя-четверта поправки встановлювали недоторканність житла, забороняли довільні обшуки, визнавали таємницю листування.П'ята - стверджувала, що справа доказу вини покладається в усіх випадках на обвинувача і що ніхто не може бути позбавлений життя, свободи, власності інакше ніж через суд. Шоста-восьма поправки присвячені процесуальним принципам і гарантіям, визначалося коло цивільних та кримінальних справ, які повинні розглядатися за участі присяжних засідателів. Заборонялися надзвичайні податки і штрафи, а також жорстокі й нехарактерні покарання. Дев'ята-десята поправки вказували, що перераховані у цьому документі громадянські права і свободи не виключають і не применшують інших прав. Вони є невід'ємними для всіх громадян штатів.
Прийняття Білля про права було безперечною перемогою американської демократії. Короткі, стислі приписи, зафіксовані в цьому документі, одержали детальне тлумачення в багатьох рішеннях Верховного Суду, деталізовані в сотнях актів конгресу. І все ж Конституція США, конституції штатів, Білль про права залишили осторонь як автохтонне населення американського континенту, так і вимушених іммігрантів до Сполучених Штатів (рабів-негрів).
Історично склалося так, що у Сполучених Штатах встановилася форма правління у вигляді президентської республіки. Система американської Конституції у тій її частині, котра стосується взаємовідносин законодавчої та виконавчої влади, не знайшла уподібнення на європейському континенті. В Європі буржуазні держави розвивалися в напрямі конституційної монархії, а згодом - до парламентської республіки. Саме тоді система президентської республіки США стала зразком для більшості держав Латинської Америки, що виникли у XIX ст.
Наступний розвиток США у XIX ст. характеризувався, насамперед, розширенням території держави і відповідним зростанням числа штатів. Від прийняття Конституції до громадянської війни територія держави збільшилася у кілька разів. У 1803 р., скориставшись сприятливою обстановкою, Томас Джефферсон за 15 млн доларів купив у Наполеона Бонапарта величезну Луїзіану, яка простяглася від Мексиканської затоки до Канади. Це подвоїло первісну територію США, на якій було утворено 12 теперішніх штатів.
У результаті американо-мексиканської війни 1846-1848 рр. Мексика змушена була віддати Сполученим Штатам Техас, Каліфорнію, Аризону, Нью-Мексико, Неваду, Юту і частину Колорадо. Придбана територія перевищувала сучасну територію Німеччини і Франції разом узятих.
У 1867 р. російський імператор Олександр II за сміхотворну суму (7,2 млн доларів) продав величезну Аляску, площа якої у три рази перевищує площу Франції. В результаті іспано-американської війни 1898 р. США захопили Пуерто-Рико, острови Гуам і Філіппіни, окупували Кубу.
Конституція Бразилії |
Конституція Бразилії Діюча Конституція Бразилії - восьма в історії країни. Вона була прийнята в 1988 р. після довгого правління військових і складного перехідного періоду. Розробка проекту Конституції розпочалася ще в 1985 р. 18 липня 1985 р. Президент країни підписав декрет про створення Тимчасової конституційної комісії, до якої увійшли 49 найвидатніших юристів Бразилії. її перший, попередній, проект викликав серйозні зауваження з боку лівих і правих партій. Тому розробку тексту Конституції продовжили у 8 тематичних комісіях Установчих зборів. Проект, підготовлений Установчими зборами, був надрукований і 9 липня 1987 р. винесений на всенародне обговорювання, яке було дуже жвавим. У результаті застосування народної ініціативи до проекту внесли 122 поправки. Самі ж члени Установчих зборів запропонували 60 тис. поправок. Заключне голосування сталося 22 вересня 1988 р. “За” було подано 474 голоси, “проти” - 15, утрималися 6 членів Зборів. Конституція набрала чинності 5 жовтня 1988 р. Бразильська Конституція налічує 42 тис. слів і за розмірами в шість разів перевищує Конституцію США, а за обсягом поступається лише Конституції Індії. Основний закон поклав початок новому періоду в історії країни - періоду “Нової республіки”. Конституція 1988 р. побудована відповідно до конституційних традицій Бразилії, а в більш широкому розумінні були враховані й латиноамериканські традиції, які практично завжди орієнтувалися на державно-правову систему США. Вплив правової системи США вельми помітний і навіть починається Конституція країни із повторення знаменитої фрази із Конституції США 1787 p. Тільки тут читаємо: “Ми, представники бразильського народу...”. Мета створення нової бразильської держави значно ширша, ніж та, яка вказана в Основному законі США (Преамбула). Основними цілями держави є: створення демократичної держави, яка повинна “ забезпечити існування соціальних та індивідуальних прав, свободу, безпеку, добробут, розвиток, рівність і справедливість як найвищих цінностей суспільства, плюралістичного і без забобонів, заснованого на соціальній гармонії, на внутрішньому і міжнародному порядку із мирним вирішенням розбіжностей...”. Республіканська президентська форма правління, федеративна форма територіального устрою, примат особистих прав і свобод перед іншими - все це було запозичено із конституційної системи США. У той же час до акта 1988 р. увійшли деякі інститути із європейського конституційного права. Спеціальні глави і частини присвячені економічному порядку, соціальному порядку, міській політиці, аграрній політиці, охороні здоров'я, спорту, проблемам науки і техніки. Всі вони мають відношення до відповідних положень конституцій Португалії 1976 p., Іспанії 1978 p., Греції 1975 р. та Франції 1958 р. Композиційно Конституція 1988 р. побудована за європейським зразком: вона відкривається Преамбулою, за якою йдуть розділи про основні принципи, права і гарантії, організацію держави, захист держави і демократичних інститутів, про податки і бюджет, економічну і фінансову політику, соціальний устрій, і наприкінці - загальні конституційні положення. Конституція Бразилії - найвищий закон у країні, і ця обставина закріплює таку важливу рису як система контролю консти-туційності. Разом з тим, акт 1988 р. (ст. 59 ) визначив ієрархію нормативних актів, які видаються федеральною законодавчою владою: на першому місці стоять поправки до Конституції, далі -додаткові закони, нижче звичайні закони, делегуючі закони, тимчасові заходи, законодавчі декрети, резолюції. Визначаючи характер зовнішньополітичних відносин бразильської держави, Конституція дає перелік загальновизнаних принципів міжнародного права (незалежність, рівність, невтручання у внутрішні справи тощо, а також неприймання тероризму і расизму і надання політичного притулку). Відбиваючи сучасні тенденції конституційного розвитку, Основний закон детально обговорює економічну структуру суспільства, виходячи з постулатів ринкової, соціально орієнтованої економіки. Конституція встановлює, що “економічний порядок у країні базується на праці й вільній ініціативі, його мета - забезпечити всім гідне існування відповідно до принципу “соціальної справедливості”. Економічний устрій Бразилії спирається на суверенітет держави, приватну власність і її соціальні функції, свободу конкуренції, захист прав споживачів, пошук шляхів повної зайнятості тощо. В Конституції також йдеться і про перспективи планування, однак держава практично не має права втручатися в економічну сферу. її втручання можливе лише в деяких випадках, зокрема, для національної безпеки або в публічних інтересах (ст. 173). Державні компанії, компанії зі змішаним капіталом й інші організації, які займаються економічною діяльністю, підпорядковуються тим же правилам, що і приватні компанії. Як монополії держави Конституція закріплює розвідку, видобуток, переробку, імпорт та експорт нафти та газу (ст. 177). У Конституції також говориться і про можливість націоналізації підприємств (після прийняття Основного закону націоналізація в країні проводилася), а також дуже'тостру для Бразилії проблему - земельну реформу. В загальному плані це питання вирішене на користь землевласників, однак по суті аграрна проблема залишається невирішеною. Конституція регулює відносини і з аборигенами країни. Вона визнає за ними право на соціальну організацію, звичаї, віросповідання, а також право на землю, на якій вони постійно жили. Однак земля племен вважається не їх власністю, а федеральним майном. Кордони земель встановлює уряд, експлуатація річкових ресурсів і мінеральних родовищ племен можлива лише з дозволу Парламенту. Парламент може надати такий дозвіл лише після консультацій з племенами, а у випадках, коли держава буде експлуатувати природні ресурси, які належать племенам, певна частка прибутку відраховується племенам. Бразильська Конституція - демократична Конституція. Вона передбачає багатопартійність, політичний плюралізм, розділення влади, певні заходи проти концентрації влади, послаблює повноваження Президента і посилює роль Парламенту, передбачає місцеве самоврядування, зрівнює положення штатів і територій, закріплює широкі права громадян, особливо “права трудящих”, встановлює систему судових органів, у тому числі й спеціальних судових установ, які б захищали права громадян і конституційний порядок. Деякі частини і розділи Конституції Бразилії носять декларативний характер. В Основному законі є певна кількість принципів, ідеологічних положень, гасел, які позбавляють окремі статті юридичної визначеності, заважають її прямому використанню і застосуванню. У зв'язку з цим Конституція передбачає видання “додаткових законів” - актів конституційного характеру, а також інших законів. Конституція змінюється шляхом внесення до неї поправок (ст. 60). Поправки можуть бути запропоновані третиною кожної з двох палат Парламенту, Президентом, 2/3 голосів законодавчих зборів штатів. Вони повинні бути прийняті двічі обома палатами Парламенту, кожен раз більшістю в 3/5 їх складу. Після цього поправки промульгуються президіями палат Парламенту (Палати депутатів і Сенату), а не Президентом. Конституція не може змінюватися за умов надзвичайного стану, а також умов федерального втручання в справи штатів - інституту, передбаченого Конституцією. Також не можуть переглядатися: федеративна форма устрою держави, демократичні принципи виборчого права, положення про розподіл влади, норми і особисті права і гарантії людини і громадянина. |