Темп росту :

Тр = Звіт/ База *100%; (у прикладі: 550/500*100 = 110%)

Темп приросту:

Т пр = Звіт/ База *100% - 100% (тобто 10%)

Найчастіше під відносним відхиленням мають на увазі темп приросту показника, а темп росту виділяється у окремий стовпчик.

Балансовий прийом (метод) полягає у зіставленні взаємопов’язаних показників з метою виявлення й виміру їх взаємного впливу. Зв'язок між відповідними показниками повинен відображатися у формі рівності підсумків, отриманих у результаті різних їх зіставлень. Загальна формула балансової ув’язки:

Зп + Н = В + Зк,

де Зп – залишок на початок звітного періоду,

Н – надходження за звітний період

В – вибуття за звітний період,

Зк – залишок на кінець звітного періоду.

Приклад:

Оцінка впливу факторів на зміну обсягів реалізації

Показники	План (тис. грн.)	Факт (тис. грн.)	Відхилення		Вплив фактора, (тис. грн.)
			Абс. (тис. грн.., +/- )	Відн. (тис. грн., %)
1. Залишки продукції на початок року	8620	5800	-2820	-32,71	-2820
2. Випуск товарної продукції	40510	39400	-1110	-2,74	-1100
3. Залишки нереалізованої продукції на кінець року	4320	4500	+180	+4,17	-180
4. Обсяг реалізованої продукції	44810	40700	-4110	-9,17	-4110

Примітка: цифри, зазначені курсивом, заповнюються студентами самостійно.

Планове завдання з реалізації у звітному році виконано лише на 90,83% (недовиконання 4110 тис. грн, або 9,17%). Очевидно, що це зумовлено зменшенням двох факторних показників – п.1. і п.2.) – пряма залежність, і збільшенням п.3. – обернена залежність.

Сутність методу елімінування полягає у тому, щоб послідовно розглянути вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. В межах цього методу застосовується спосіб ланцюгових підстановок, абсолютних та відносних різниць.

Сутність методу ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні базових величин фактичними (підстановка).

1. Визначають відхилення фактичної величини результативного показника від базової.

2. Встановлюють залежність між окремими факторними показниками і результативним у вигляді формули (багатофакторної моделі).

3. Проводять послідовну заміну базової величини простих показників, що входять до розрахункової формули, фактичною їх величиною. Виконують всі математичні дії, передбачені формулою. Від отриманого результату віднімають попередній (до заміни). Різниця покаже шукану величину впли­ву зміни простого показника на результативний, оскільки всі інші прості показники в порівнювальних послідовних розрахунках однакові за величи­ною. Заміна базової величини простого показника фактичною називається підстановкою. Число підстановок дорівнює числу простих показників, що входять у розрахункову формулу, а число послідовних розрахунків більше на одиницю.

4. Послідовність розрахунків не може бути довільною. Спочатку під­ставляють кількісні показники, а потім якісні. Якщо вимірюється одночас­но вплив декількох показників кількості і якості, тоді для визначення по­слідовності підстановки визначають, який показник є основним, а який похідним. Підстановку в таких випадках починають з основного, а потім переходять до підстановки наступного показника, що залежить від попере­днього.

5. Перевірка розрахунку проводиться на основі складання балансу відхилень: алгебраїчна сума відхилень результативного показника повинна дорівнювати сумі відхилень, отриманих у результаті оцінки впливу простих показників.

Схема виявлення впливу факторів способом ланцюгових підстановок

Номер підстановки та назва фактора	Фактори				Добуток факторів	Величина впливу фактора
	1й	2й	3й	4й
Нульова підстановка	п	п	п	п	Дп	-
Перша підстановка (1 фактор)	ф	п	п	п	Д1	Д1-Дп
Друга підстановка, 2 фактор	ф	ф	п	п	Д2	Д2-Д1
Третя підстановка, 3 фактор	ф	ф	ф	п	Д3	Д3-Д2
Четверта підстановка, 4 фактор	ф	ф	ф	ф	Дф	Д4-Д3

Спосіб скорочених ланцюгових підстановок (абсолютних різниць) є спрощеним варіантом попереднього методу. Розрахунки проводяться в один етап. У моделі залежності замість аналізованого фактору підставляється його абсолютне відхилення, а далі діють за правилом ланцюгових підстановок: ті фактори, які вже проаналізовані, підставляються за звітом (факт), а ті що не проаналізовані – за базою (планом).

Спосіб відносних різниць найбільш зручний при визначенні впливу значної кількості факторів (5-10), застосовується тільки у мультиплікативних моделях. У розрахунках використовується відносний приріст факторних показників, виражений коефіцієнтом або процентом.