Розділ 3. Планування природоохоронної діяльності

Планування перш за все передбачає: конкретизацію цілей управління в системі показників соціально-господарської діяльності підприємства; розробку стратегії і тактики діяльності; розробку змісту та послідовності дій для досягнення цілей по видах діяльності.

Види планування: довгострокове (більше 5 років); середньострокове (від 1 до 5 років); короткострокове (до 1 року); оперативне (на квартал, декаду). За масштабами планування поділяється: загальне планування (організації); планування в галузях діяльності.

Запланувати частоту перевірок, яка залежить від екологічної обстановки в районі розташування об’єкта а також ступеня і характеру його впливу на навколишнє середовище.

Промислові об’єкти підлягають перевірці не менше як 2 рази на рік. Перевірка решти об’єктів може здійснюватися раз в два –три роки. За обсягів висвітлюваних питань в ході перевірок вони діляться на повні, цільові, оперативні.

Повні перевірки – в ході яких висвітлюються всі питання природоохоронної діяльності об’єктів. Цільові перевірки – в ході яких висвітлюються тільки окремі напрямки природоохоронної діяльності об’єкта такі як: стан виконання заходів щодо охорони навколишнього природного середовища (НПС), приписів контролюючих органів, стан експлуатації очисного обладнання, стан обліку викидів і скидів забруднюючих речовин. Оперативні (спеціальні) перевірки – в ході яких висвітлюються тільки окремі питання, по яких отримані завдання від інспекції або вищих органів і т.д.

Повні і цільові перевірки плануються, виходячи з нормованих витрат часу, а спеціальні здійснюються одноразово за завданням. В разі необхідності можуть проводитись комплексні перевірки із залученням зацікавлених сторін.

Запроектувати заходи природоохоронного значення по впливу підприємства на конкретні компоненти природного середовища.

1. Водні ресурси

Усяка водойма або водне джерело пов'язане з його навколишнім середовищем. На нього впливають умови формування поверхневого або підземного водного стоку, різноманітні природні явища, індустрія, промислове й комунальне будівництво, транспорт, господарська й побутова діяльність людини. Наслідком цих впливів є перенесення у водне середовище нових, невластивих йому речовин - забруднювачів, що погіршують якість води. Забруднення, що надходять у водне середовище, класифікують по різному, залежно від підходів, критеріїв і завдань. Так, звичайно виділяють хімічне, фізичне й біологічне забруднення. Хімічне забруднення являє собою зміну природних хімічних властивостей води за рахунок збільшення вмісту в ній шкідливих домішок як неорганічної (мінеральні солі, кислоти, луги, глинисті частинки), так і органічної природи (нафта й нафтопродукти, органічні залишки, поверхнево-активні речовини, пестициди).

Неорганічне забруднення. Основними неорганічними (мінеральними) забруднювачами прісних і морських вод є різноманітні хімічні сполуки, токсичні для мешканців водного середовища. Це сполуки миш'яку, свинцю, кадмію, ртуті, хрому, міді, фтору. Більшість із них попадає у воду в результаті людської діяльності. Важкі метали поглинаються фітопланктоном, а потім передаються по харчовому ланцюгу більше високоорганізованим організмам.

При гнитті даних опадів можуть утворюватися шкідливі сполуки й отруйні речовини, такі як сірководень, які призводять до забруднення всієї води в річці. Наявність суспензій утрудняє також проникнення світла в глиб води й сповільнює процеси фотосинтезу. Однією з основних санітарних вимог, висуваємо до якості води, є вміст у ній необхідної кількості кисню. Шкідливу дію роблять всі забруднення, які так чи інакше сприяють зниженню вмісту кисню у воді. Поверхово активні речовини - жири, масла, мастильні матеріали - утворять на поверхні води плівку, що перешкоджає газообміну між водою й атмосферою, і знижує ступінь насиченості води киснем. Значний обсяг органічних речовин, більшість із яких не властива природним водам, скидається в ріки разом із промисловими й побутовими стоками. Наростаюче забруднення водойм і водостоків спостерігається у всіх промислових країнах. Інформація про вміст деяких органічних речовин у промислових стічних водах надана нижче:

У зв'язку зі швидкими темпами урбанізації й трохи вповільненим будівництвом очисних споруд або їхньою незадовільною експлуатацією, водні басейни й ґрунт забруднюються побутовими відходами. Особливо відчутне забруднення у водоймах з уповільненою течією або непроточних водоймах (водосховища, озера).

Розкладаючись у водному середовищі, органічні відходи можуть стати середовищем для патогенних організмів. Вода, забруднена органічними відходами, стає практично непридатною для пиття й інших потреб. Побутові відходи небезпечні не тільки тим, що є джерелом деяких хвороб людини (черевний тиф, дизентерія, холера), але й тим, що вимагають для свого розкладання багато кисню. Якщо побутові стічні води надходять у водойму в дуже великих кількостях, то вміст розчинного кисню може понизиться нижче рівня, необхідного для життя морських і прісноводних організмів.

Для ліквідації осередків нафтового забруднення застосову­ють такі методи: а) спалювання плаваючої нафти; б) механічне затримання нафти; в) механічне збирання і видалення нафти з поверхні води; г) абсорбційне поглинання з наступним механіч­ним збиранням або спалюванням плаваючої нафти; д) обробка плаваючої нафти дисперсантами; е) поглинання нафти тонучими абсорбентами.

Перед скиданням у природні водойми забруднені промис­лові та комунальні стічні води піддають очищенню. Застосо­вують три методи очищення: механічний, фізико-хімічний і біологічний.

Метод механічного очищення полягає в механічному вида­ленні зі стічних вод нерозчинних домішок, для чого застосову­ють спеціальні споруди. Видалення різнорідних домішок при цьому здійснюється за допомогою різноманітних пристроїв: ре­шіток і сит, жиро-, масло-, нафтовловлювачів. У відстійниках відбу­вається осадження важких часток, а легкі речовини спливають на поверхню води відстійників.

Кількість твердих органічних речовин, що видаляються на цьому етапі, може досягти 35% усіх органічних речовин, які містяться в стічних комунальних водах звичайного міста.

Метод фізико-хімічного очищення заснований на реагентиій коагуляції, нейтралізації кислот і лугів, екстракції, перегонці з водяною парою, сорбції та обробці води хлором. Зазначені регенти, вступаючи в реакцію із забруднюючими речовинами, спри­яють випаданню нерозчинних колоїдних і частково розчинених речовин. Деякі нерозчинні речовини перетворюються в нешкідливі розчинні. Фізико-хімічний метод дає змогу зменшити кількість нерозчинних забруднювачів стічних вод до 95% і розчинних до 25%. На цьому етапі очищення видаляються зі стічних вод спо­луки, які містять азот і фосфор. Саме ці елементи викликають евтрофікацію природних водойм.

Після фізико-хімічного очищення стічні води піддають біологічному очищенню.

Метод біологічного очищення дозволяє провести природ­ний процес руйнування органічних речовин. Біологічне очи­щення може бути природним і штучним. Штучне проводять на полях фільтрації, "Гам планується зрошувальна мережа ма­гістральних і розподільних каналів, по яких розливаються стічні води. Очищення забруднень відбувається в процесі фільтрації води через ґрунт. Шар ґрунту у 80 см забезпечує досить надійне очищення.

Для біологічного очищення використовують також біологічні ставки, в яких відбуваються ті ж процеси, що й при самоочи­щенні водойм.

Для штучного біологічного очищення застосовують спе­ціальні споруди — біологічні фільтри (аеротенки).