Оцінка промислово-урбаністичнх територій

Процес урбанізації та видобуток невідновних природних ресурсів найбільш деструктивно діють на природне середовище.

Все більш збільшуються джерела концентрації виробництва і поселень, гігантські кар'єри тощо призводять не тільки до повної трансформації природних комплексів в місцях їх розташування і на прилеглих територіях, але вже позначаються на стані природного середовища цілих регіонів. Тому природоохоронні заходи в промислово-урбаністичному типі використання території мають во істину глобальне значення.

Особливо страждають біотичні компоненти природного середовища , які у великих містах практично знищуються або кореним чином трансформуються . Питання про природної стійкості в цьому випадку стосується насамперед абіотичних компонентів - повітря , вод і морфолітогенних основи ландшафту (рельєфу , гірських порід) . Але й ці компоненти можуть підтримуватися в сприятливому для людини стані тільки шляхом регулировання впливів на них. Природні властивості цих компонентів і загальна фізико-географічна обстановка можуть або нескільки послаблювати чи посилювати негативні наслідки впливів . Таким чином , оцінка рівня інтенсивності заходів щодо охо-рони природи тут повинна базуватися переважно на обліку сили антропогенного впливу на природу. На перший план у цьому випадку виступає інженерне напрямок охорони природи - заходи технічного та технологічного характеру .

Міський підтип використання території , що має дискретне поширення, одночасно служить джерелом шкідливих впливів на природу оточуючих і навіть віддалених районів , тому охорона природи тут має подвійне значення - і локальне , і регіональне .

Головне в охороні природного середовища міст - захист повітря , вод і грунтів від забруднення , охорона і оптимізація міської біоти ( парків , скверів та інших ділянок з відкритим грунтовим покривом , включаючи природні комплекси зелених зон з їх тваринним світом ) . В основу оцінки тут може бути покладено число жителів , визначає крупність міста і, як правило , пов'язаний з розвитком промисловості . Чималу роль відіграє і автотранспорт , на частку якого припадає велика частина шкідливих викидів в атмосферу великих міст , включаючи навіть курортні . Спостерігається загальна закономірність: чим більше місто , тим больше забруднення і більш сильному тиску піддається в ньому природне середовище ( при рівних обсягах природоохоронних заходів) . Наприклад, у містах з населенням 250-500 тис. жителів середньорічні концентрації сірчистого газу вище на 60-80% , ніж у містах з населенням 100 тис. жителів ( Безугла, 1980).

Оцінивши промислово-урбаністичний стан території, тобто визначили сили антропогенного впливу на природу, встановили що навантаження (в залежності від кількості жителів) - сильне (3 бали).

Тип використання земель зрошувально – землеробський, це зумовлено розташуванням регіону в степовій посушливій природно-кліматичній зоні.

Більшість земель району використовуються фермерами для вирощування с/г продукції, що має важливу роль для даної місцевості. Дуже високе використання земель для землеробства спричинило високий показник розораності земель.

У природоохоронному аспекті ліс розглядається як найбільш потужний «плід» природи, що має не тільки місцеве або регіональне, а й глобальне значення. Разом з тим вплив людини на ліс в даний час настільки велике, що з ним не можуть зрівнятися ніякі зміни рослинності, викликаний іншими причинами (не кажучи вже про збільшення площ з повним знищенням лісу). Під впливом промислових рубок на величезних площах формуються похідні ліси - антропогенно обумовлені ценози, в яких тривалий час господарюють м'яколистяні. Незважаючи на це, в лісогосподарському типі використання території в даний час переважають природні ландшафти. Розвиток всіх - у тому числі і трансформованих - лісових ландшафтів йде за природними законами, тому в основу природоохоронної оцінки насамперед має бути покладена їх природна стійкість, що розуміється як властивість самовыдновлення і саморегуляції. Однак необхідно брати до уваги і силу антропогенного тиску на ліси, яка збыльшуэться в найбільш освоєних під сільське господарство регіонах ( пывденна тайга, підтайга, змішані і широколисті лісу і ліси поблизу великих міст, курортів, транспортних магістралей, промислових підприємств і т.п.), а також враховувати географічне становище і захисне значення лісів (наприклад, в не лісних або малолісистих районах, біля витоків річок, вздовж річок, узбережжя морів і озер, на гірських схилах і піщаних грунтах і т.п.).

Оцінки цих факторів закладаються вже в самому розділі лісогосподарського типу використання території на підтипи. Промислово- лісогосподарський (експлуатаційно - захисний) підтип відрізняється від лісопромислового більш суворим режимом лісокористування і додатковими лісогосподарськими заходами, тобто більш високим рівнем охорони. Водо- і грунтоохоронний (захисний) підтип взагалі несе природоохоронну функцію. А в рекреаційному та санітарно - гігієнічному підтипі, також несучому природоохоронну функцію, додатково повинні проводитися заходи щодо захисту самого лісу в умовах інтенсивності впливу людини на деревостани, грунт і грунтовий покрив. Але й усередині цих підтипів необхідно диференцювати ліси залежно від природної стійкості і ступеня антропогенного впливу.

Основою для оцінки стійкості лісових ландшафтів повинна бути прийнята потенційна здатність лісів відновлюватися природним шляхом. Але з продуктивністю рослинності він не має прямої кореляції. У якості головних природних чинників тут виступають ландшафтні умови і тип лісу. Не можна ігнорувати і вплив антропогенного чинника, що має велике значення в смузі землеробського освоєння.

Тут основні важелі, які впливають на лісовідновлення та загашуючи дію природних факторів, перебувають «в руках людини» і повинні підлягати оптимізації: способи і сезон рубок, якість лісосічних робіт (збереження підросту, ступінь впливу механізмів на наземний покрив і грунт і т.п.), наявність джерел насінн , ефективність штучного відновлення лісу і ін.

Лісонасадження які знаходяться на території району відносяться до водо та грунтоохороного підтипу.

Водо- і грунтоохоронний (захисний) підтип використання території, незважаючи на те, що ліс тут розглядається як свого роду об'єкт, що охороняється, також повинен оцінюватися по стійкості ландшафту в степені освоєння прилеглих територій. Пропонована оцінка: гірські і рівнинні ліси лісостеповій і степовій зон, напівпустелі і пустелі - 3 бали; лісу південної тайги, під тайгові, не моральної зони в освоєних районах - 2 бали; решта лісу, в тому числі водоохоронні смуги вздовж берегів річок та інших водойм, горіхово - промислові і мисливсько-промислові зони і т.п. - 1 бал. Коригування оцінки: гірсько – тайгові ліси - +1 бал , ліси на пісках - +1 бал.

Оцінка природних ландшафтів здійснюється за рівнями охорони. Оцінивши болотні масиви, долини річок, об’єкти природно-заповідного фонду встановили, що дані об’єкти слід віднести до підвищеного рівня охорони.

До підвищеного рівня охорони (2 бали) слід відносити болота, розташовані південніше кордону лісової зони (лісові болота в зоні змінного зволоження і трав'яні - в лісостепу) , окремі дрібні болота, а також болота, розташовані поблизу міст, як унікальні природні комплекси.

Всі інші масиви боліт у лісовій, лісо-тундровій і тундрових зонах повинні охоронятися в залежності від виконуваних ними інших функцій ((1)місцеперебування тварин, водорегулювання і т.д.).