Вибір типу організації
Об’єктивною передумовою здійснення процесу управління є наявність організації, в межах якої здійснюється процес управління. Організація – це соціальне утворення, в якому загальним прагненням є об’єднання групи людей для досягнення певної мети.
Лінійна організація є найбільш простою у зв’язку з тим, що на чолі кожної структури стоїть керівник. Кожен член колективу і організації в цілому підпорядковується цьому керівнику.
Перевагою лінійної організації є те, що отримання інформації йде від одного керівника (єдність керівництва). Недоліком є те, що керівник повинен володіти всією інформацією даного підприємства та володіти великим колом знань.
При лінійно-штабному управлінні в керівника є штаб, який складається управлінь, відділів, які відповідають за певні конкретні функції. Недоліком такої форми організації є можливе розширення штату та витрати на утримання штату.
Для даного підприємства характерне лінійно - штабне управління.
Лінійно-штабна структура управління
Це структура, яка передбачає створення на допомогу лінійним керівникам спеціалізованих функціональних підрозділів - штабів для вирішення певних завдань (аналітичних, координаційних, мереженого планування й управління, спеціальних тощо). Штаби не наділяються функцією розпорядження, а готують рекомендації, пропозиції і проекти для лінійних керівників (рис. 4.4). Вище керівництво займається питаннями стратегічного планування і контролю, зростання ефективності діяльності організації підрозділів, розвитку потужностей підприємства тощо, для чого має в своєму розпорядженні штаб керівника організації з відповідними функціональними службами для вирішення даних завдань. Керівники підрозділів мають свої штаби (управлінський апарат), які вирішують завдання, що стоять перед ними. Керівники підрозділів відповідають за свою роботу в межах відповідальності і повноважень, які надані їм вищим керівництвом.
Між функціональними службами різних штабів встановлюється система функціональних зв'язків, яка забезпечує єдність і конкретність виконання спеціалізованих робіт. Проте зростання обсягу виробництва, різноманітність номенклатури продукції (робіт, послуг), яка випускається, й інші ринкові обставини ускладнюють завдання підтримки оптимальних функціональних зв'язків між штабами. Одним з напрямів удосконалення організаційних структур управління є виділення в складі виробничих підрозділів підприємств (організації) самостійних об'єктів управління - відділень. Ця система управління отримала назву дивізіональна структура управління (від англ. division - відділення).
Рис. 4.1. Лінійно - штабна структура управління
Рис 4.2 Взаємозв’язок організацій в районіРис4
Рис 4.3 Структура органів управління охороною праці на обласному рівні
4.3. Поділ праці
Першочерговою проблемою створення організаційної системи всіх видів діяльності є поділ праці, який необхідний через: різні масштаби робіт; диференціацію їх в просторі так і в часі; неоднакову кваліфікацію та досвід працівників; необхідність створення умов для конкуренції та підвищення кваліфікації.
При організації управлінської праці застосовують три напрямки її поділу: функціональний, технологічний та кваліфікаційний.
Функціональний поділ праці полягає у закріпленні конкретних функцій управління за підрозділами чи окремими працівниками, при якому вони зайняті встановленням мети, плануванням і розробкою рішень, мотивацією, контролем. Подальша спеціалізація і поділ праці в межах функції відбувається конкретизацією окремих складових конкретної функції та закріплення їх за працівниками.
Технологічний поділ праці являє собою спеціалізацію працівників відповідно до трьох груп робіт: керівництво структурним підрозділом, прийняття рішень, обробка інформації, яка надходить, створення комплексу документації, оформлення документації, її розповсюдження, зберігання і т. д. відповідно до цього існує три категорії працівників: керівники, фахівці, інші працівники апарату управління.
Кваліфікаційний поділ праці – це ознака поділу праці, за якою співробітники виконують види робіт, які відповідають їх кваліфікації і досвіду.
Для підприємства ПАТ «ЮГцимент» характерний технологічний поділ праці.
Склад персоналу при виробництві цименту:
Аспіраторник, Басейник, Дозувальник сировини, Дозувальник-змішувач на шнеках, Завантажувач мелючих тіл, Завантажувач сушильних барабанів, Змішувальник борошна на силосах, Кочегар сушильних барабанів, Машиніст (випалювач) обертових печей, Машиніст вугільних млинів, Машиніст гвинтових насосів (фулерувальник), Машиніст гранулятора, Машиніст кальцинаторів, Машиніст пневматичних насосів, Машиніст сировинних млинів, Машиніст цементних млинів, Машиніст шламових насосів, Моторист трієра, Моторист- мастильник, Насипальник цементу, Пакувальник цементу, Помічник машиніста (випалювача) обертових печей, Помічник машиніста вугільних млинів, Помічник машиніста сировинних млинів, Помічник машиніста цементних млинів, Транспортувальник гарячого клінкеру, Футерувальник-муляр, Чистильник з очищення пилових камер, Чистильник на очищенні шламових басейнів і та кописток, Шламівник.