18.Які види юридичної відповідальності передбачені за порушення водного законодавства?

Склади правопорушень водного законодавства визначені ст. 110 ВК України, а також КК України та КпАП України. Умовно їх можна поділити на три групи:

— порушення права державної власності на води;

—забруднення, засмічення та виснаження вод, невиконання заходів щодо запобігання шкідливим діям вод;

—недотримання умов та вимог щодо водокористування, пошкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації.

Особи, винні у порушенні вимог водного законодавства, притягуються до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

19.За які порушення водного законодавства передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність?

Кодекс про адміністративні правопорушення України передбачає адміністративну відповідальність у вигляді накладання штрафу на посадових осіб та громадян за такі порушення водного законодавства:

а)   порушення права державної власності на води (ст. 48);

б)   порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59);

в)   порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 59^і);

г)   порушення правил водокористування (ст. 60);

д)  пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61);

е) невиконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним законодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речовини понад установлені норми, внесення зазначеними особами до суднових документів неправильних записів про ці операції або незаконне відмовлення пред'явити такі документи відповідним посадовим особам (ст. 62).

Застосування заходів адміністративної відповідальності за пе­реважну більшість порушень водного законодавства покладається на органи спеціально уповноваженого центрального органу вико­навчої влади у галузі водного господарства.

У випадках, коли у діях порушників водного законодавства є ознаки кримінальних злочинів, орган (посадові особи), що здійснюють державний контроль у сфері використання та охорони вод, готують щодо них відповідні матеріали і надсилають їх до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Застосування заходів адміністративної відповідальності за пе­реважну більшість порушень водного законодавства покладається на органи спеціально уповноваженого центрального органу вико­навчої влади у галузі водного господарства.

Кримінальна відповідальність за порушення водного законодав­ства настає в разі:

— порушення правил охорони вод, якщо це спричинило за­бруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних власти­востей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я чи довкілля або якщо вони спричинили загибель чи захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу, інші тяжкі наслідки (ст. 242 КК України);

— забруднення моря (ст. 243 КК України);

— порушення законодавства про континентальний шельф Ук­раїни (ст. 244 України).

1. Неподалік с. Задорожне на березі озера «Байкал» ТОВ „Карпадбуд».” розпочато будівництво котеджного комплексу на 12 будинків. Проектною документацією на котедж ний комплекс визначено, що відстань від кожного із будинків до води не повинна перевищувати 15 метрів.

Вказаний факт було виявлено внаслідок перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією у Львівській області (далі – Інспекція). За наслідками перевірки директору ТОВ „Карпадбуд” заступником начальника вказаної Інспекції було внесено припис про негайне приведення проектної документації у відповідність до вимог чинного законодавства щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, яке директором виконано не було.

Через 3 тижні після внесення припису, Інспекцією було подано позов до суду про заборону проведення будівництва котеджного комплексу ТОВ „Карпадбуд” через порушення ним водного законодавства.

ТОВ „Карпадбуд” проти позову заперечило, вказавши, що: 1) до компетенції Інспекції не входить перевірка проектної документації та внесення приписів про її виправлення, а також звернення до суду із вимогами про заборону будівництва; 2) ТОВ „Карпадбуд” здійснює будівництво на підставі розробленої в установленому порядку проектної документації та має всі необхідні дозволи, а тому правомірно здійснює свою діяльність; 3) положення водного законодавства ТОВ „Карпадбуд” не порушені, адже норми водоохоронних зон дотримані.

Визначити види правовідносин, які виникли.

Адміністративно-правові (діяльність Інспекції), господарсько-правові (здійснення діяльності ТОВ), адміністративно-деліктні (винесення припису і його виконання), відносини у сфері адміністративного судочинства (позов і іже с нім), ну і бобру понятно, що це екологічні, природоохоронні і відносини у сфері використання і охорони водних ресурсів.

Який порядок встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг?

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486

ПОРЯДОК визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них

2. Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.

3. До складу водоохоронних зон обов'язково знаходять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

4. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 водного кодексу України.

5. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

6. Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням:

рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега;

цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони.

Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються.

7. Водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі.

Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті.

Зовнішня межа водоохоронної зони, як правило, прив'язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та ярів і визначається найбільш віддаленою від водного об'єкта лінією:

затоплення при максимальному повеневому (паводковому) рівні води, що повторюється один раз за десять років;

берегоруйнування, меандрування;

тимчасового та постійного підтоплення земель;

ерозійної активності;

берегових схилів і сильноеродованих земель.

8. Зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподарського призначення, лісового фонду, на територіях водогосподарських, лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням:

зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;

розрахункової зони переробки берегів;

лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш як 1000 метрів від урізу меженного рівня води;

усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах, але не менш як 200 метрів від бровки каналів чи дамб.

9. Для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ.

10. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

11. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

12. У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони забороняється:

використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар'єрів, струмків тощо.

Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.

13. В окремих випадках у водоохоронній зоні може провадитися добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з Мінприроди, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, Держводагентством, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства та Держгеонадрами.

Видобування піску та гравію провадиться на підставі дозволів, що видаються в установленому законодавством порядку.

14. Виконання водоохоронних та інших заходів щодо впорядкування водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду, покладається на виконавчі комітети Рад, сільськогосподарські, водогосподарські, рибогосподарські підприємства, а також на інших власників і землекористувачів.

15. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Мінприроди.

(Постанова КМ, КМ України, від 08.05.1996, № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них")

Стаття 88. Прибережні захисні смуги

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

(Кодекс водний, ВР України, від 06.06.1995, № 213/95-ВР "Водний кодекс України")

Який режим водоохоронних зон та прибережних захисних смуг передбачено законодавством?

Стаття 87. Водоохоронні зони

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. 

На території водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; 

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

(Кодекс водний, ВР України, від 06.06.1995, № 213/95-ВР "Водний кодекс України")

Стаття 88. Прибережні захисні смуги

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Стаття 89. Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. 

(Кодекс водний, ВР України, від 06.06.1995, № 213/95-ВР "Водний кодекс України")

Надати оцінку із посиланням на чинне законодавство діям та позиції ТОВ „Карпадбуд”

Надати оцінку із посиланням на чинне законодавство діям та позиції Інспекції.

Указ Президента|Положення, Президент України, від 13.04.2011, № 454/2011 "Про Положення про Державну екологічну інспекцію України"

4. Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань:

2) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог:

б) законодавства про використання та охорону земель щодо:

встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій;

в) законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо:

дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах, смугах відведення та берегових смугах водних шляхів;

в) законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо:

дотримання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію підприємств, споруд, інших об'єктів;

6. Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право:

5) проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження;

15) приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції;

18) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах;

На підставі наведеного вище, та керуючись владою наданою їм Президентом і власним егоїзмом, вони взяли в загребущі руки Водний кодекс.

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486

ПОРЯДОК визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них

4. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 водного кодексу України.

Стаття 88. Прибережні захисні смуги

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

(Кодекс водний, ВР України, від 06.06.1995, № 213/95-ВР "Водний кодекс України")

Стаття 87. Водоохоронні зони

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. 

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях. 

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

(Кодекс водний, ВР України, від 06.06.1995, № 213/95-ВР "Водний кодекс України")

А тому, пішли ви подалі, ніж на свої 15 метрів, шановні друзі-бобри з «Карпатбуду», хоч і кльові у вас будинки, бо Інспекція має право вас грати, проектна документація – туфта, бо має бути спеціальний дозвіл, законодавства ви порушили, а тому ви сплош і рядом неправі, і не гребе.

ЗАДАЧА 2. Лісгосп періодично проводив сплав лісу по ріці в пучках без судової тяги, не маючи на це належного дозволу. Встановлено також, що це підприємство заготовляє деревину у водоохоронній смузі по берегах ріки, мотивуючи це зручністю підходу до місць лісосплаву.

Які заходи слід застосувати до правопорушників. Які підстави і порядок накладення штрафів за порушення водного законодавства? Опишіть порядок надання дозволу на спеціальне використання водних ресурсів.

ВІДПОВІДІ:

Які заходи слід застосувати до правопорушників.

Стаття 110 ВКУ. Відповідальність за порушення водного законодавства

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: ЗОКРЕМА

1) самовільному захопленні водних об'єктів;

2) забрудненні та засміченні вод;

3) порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;

6) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

Які підстави і порядок накладення штрафів за порушення водного законодавства? Штрафи накладаються за адмін. правопорушення. ПІДСТАВИ адмін. відповідальності за КПАП:

• Стаття 59. Порушення правил охорони водних ресурсів !!!

ЧАСТИНА 1: Забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища

ЧАСТИНА 2: Введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню

• Стаття 59-1. Порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення

• Стаття 60. Порушення правил водокористування

• Стаття 61. Пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації

• Стаття 48. Порушення права державної власності на води

ВКУ: Стаття 54 Частина 2: Лісосплав на водних об'єктах забороняється. – тому порушників слід притягнути до адміністративної відповідальності за статтею 59 КПАП

Опишіть порядок надання дозволу на спеціальне використання водних ресурсів.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ: П О С Т А Н О В А від 13 березня 2002 р. N 321: Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459

2. Дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів:

загальнодержавного значення - Мінприроди, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів (далі - органи з питань екології та природних ресурсів);

місцевого значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з органами з питань екології та природних ресурсів.

3. Дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується:

у разі використання поверхневих вод - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації (далі - органи водного господарства);

у разі використання підземних вод - з Держгеонадрами або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінприроди;

у разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, - з МОЗ.

4. Дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни.

Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін.

У разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.

4. Спеціальне водокористування може бути:

короткотерміновим (до 3 років) - у разі скидання водокористувачем забруднюючих речовин у водні об'єкти в обсягах, що перевищують граничнодопустимі, які встановлюються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями;

довготерміновим (від 3 до 25 років) - в усіх інших випадках.

У разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.

7. Видача дозволів та погодження клопотань здійснюються безоплатно.

+ не обов’язково писати з ВОДНОГО КОДЕКСУ:

Стаття 48. Спеціальне водокористування

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування:

пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);

подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;

усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);

використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;

вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;

виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;

видобування корисних копалин і водних рослин;

прокладання трубопроводів і кабелів;

проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;

інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Стаття 49. Право на здійснення спеціального водокористування

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями -у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, - в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним.

Стаття 50. Строки спеціального водокористування

Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.