2. На яких групах джерел грутується архівознавство

Архівознавство має багату й різноманітну джерельну базу, що охоплює

загальноісторичні та спеціальні архівознавчі джерела. Основний масив їх

складають історичні джерела, які набувають архівознавчого характеру

внаслідок специфіки пізнання. Класифікацію писемних архівознавчих джерел

проводять за критеріями, прийнятими в сучасному історичному

джерелознавстві.

До першої групи джерел належать нормативні акти та інші документи

державних органів, політичних партій, громадських і релігійних

організацій, творчих спілок, пов’язані із заснуванням архівів,

визначенням їх профілю і структури. До цієї групи належать документи

органів управління архівною справою, адміністрації архівів.

Другу групу складають твори, промови, виступи державних і громадських

діячів з питань архівної політики, діяльності архівних установ та праці

відповідальних працівників архівної галузі всіх рівнів, які містять

інформацію про реалізацію архівної політики, діяльність відповідних

установ.

Третю групу становлять так звані масові джерела, насамперед матеріали

преси, періодики. Серед них пріоритетними є матеріали архівної

періодики, зокрема журналів «Архівна справа» (1926-1931), «Радянський

архів» (1931), «Архів Радянської України» (1932-1933), «Бюлетень

Центрального архівного управління УРСР», «Архіви України» (з 1965 р.),

«Студії з архівної справи та документознавства» (з 1996 р.) та ін.

Інформація, вміщена на сторінках історичної та архівної періодики про

досвід роботи архівних установ, нові надходження до архівів, підготовку

архівістів, спорудження архівосховищ і архівних комплексів, є джерелом

для дослідження історії та організації архівної справи.

До четвертої групи джерел належать інструктивні та

довідково-інформаційні матеріали, підготовлені архівними установами -

службові інструкції, правила, путівники, довідники та інші, які дають

цінну інформацію щодо технології архівної роботи. З певною мірою

умовності до цієї групи можна віднести самі архівні фонди, облікову

документацію, акти експертизи, каталоги і тематичні картотеки, програмне

забезпечення інформаційних систем тощо.

Джерельне значення мають і наукові праці з історії, теорії та

організації архівної справи, матеріали науково-практичних конференцій.

Це п’ята група джерел, які є насамперед історіографічним джерелом

архівознавства.

Як окрему, шосту, групу виділяють мемуари, спогади, щоденники і

листування істориків, архівознавців, архівістів. Так, збереглися спогади

М. Грушевського, Д. Дорошенка, М. Костомарова, О. Оглоблина, Н.

Полонської-Василенко, В. Романовського та ін. істориків, епістолярій

видатних архівознавців.

Комплексно використовуючи джерела всіх указаних груп, архівознавство

збагачується новими знаннями, узагальненнями, теоретичними положеннями,

поповнюється маловідомими фактами з історії та практики архівної справи.

Архівознавство, що є порівняно молодою наукою, має широку історіографію.

Її можна трактувати як галузь знань про історію і закономірності