Висновок

В даній курсовій роботі проведено дослідження застави майнових прав як способу забезпечення виконання зобов’язань. Зважаючи на вживання у вітчизняному законодавстві поряд із терміном застава “майнових прав” також терміну застава “прав вимоги”, робиться висновок, що вказані поняття не є тотожними, а їх існування пов’язане із недосконалою законотворчою технікою і поняття “майнові права” є більш широким та включає у себе “права вимоги”.

Визначивши поняття застави майнових прав, зроблю висновок про визначення правової природи застави майнових прав як “змішаної”, тобто такої, що має ознаки як речового, так і зобов’язального правовідношення.

Договір застави майнових прав, є найбільш поширена підстава виникнення відповідних заставних правовідносин – це цивільно-правовий договір, відповідно до якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами цього боржника шляхом відступлення боржником (заставодавцем) таких майнових прав на користь кредитора (заставодержателя).

Визначити можна такі наступні істотні умови договору застави майнових прав: суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис майнового права вимоги, що є предметом застави, посилання на зобов’язання, з якого право вимоги випливає, строк такого зобов’язання, а також інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода сторін.

На підставі теоретичних досліджень, аналізу діючого законодавства та судової практики можна зробити деякі удосконалення українського законодавства шляхом внесення змін та доповнень до ЦК України, Закону України “Про заставу”, а також інших нормативних актів

Необхідно внесення змін до частини 1 статті 4 ЗУ “Про застави”, у якій вказано, що “предметом застави можуть бути майно та майнові права”, та пропонується викласти її наступним чином: “предметом застави може бути майно, в тому числі майнові права”. Таким чином, знайшла б своє відображення норма ч. 1 ст. 190 ЦК, відповідно до якої майнові права та обов’язки є різновидом майна.

Застава корпоративних прав (часток) інших видів господарських товариств не застосовується так часто в господарській практиці. Причина цьому банальна: заставу інших корпоративних прав, відмінних від акцій, законодавчо не врегульовано. Виходячи із дуалістичного змісту поняття корпоративних прав, які є сукупністю майнових, організаційних, управлінських та інших прав ст. 167 Господарського кодексу України, застава корпоративних прав, відмінних від акцій (часток), не може відбуватися ані як застава речей — цінних паперів, ані як застава майнових прав ст. 23 Закону України «Про заставу». Проте виключати можливість застави таких корпоративних прав, відмінних від акцій (часток), лише з огляду на відсутність правового регулювання цього питання буде не правильно.

Обґрунтовується, що предметом застави можуть бути лише такі види майнових прав автора, які існують в межах зобов’язальних правовідносин, а саме майнові права автора на авторську винагороду, що випливають з авторського договору.

Обґрунтовується необхідність внесення змін до Закону України “Про авторське право та суміжні права”, шляхом безпосередньої вказівки на можливість використання такого майнового авторського права, як право на авторську винагороду, що випливає з авторського договору, в якості предмета застави.