3 Рівень

1.Архітектурні ансамблі ренесансу у Львові

Львівська ратуша

Першу ратушу, за переказом, було збудовано на цьому місці в другій половині 14 ст. — більш як 600 років тому. Будівля ратуші була з каменю, а вежа — з дерева. У той час дерево найкраще пасувало до будівництва високих веж, але воно має свій дуже небезпечний недолік: легко займається і неймовірно швидко згорає. Вежа ратуші горіла двічі: в 1527 і в 1571 рр. На початок ХІХ ст. ратуша являла собою нагромадження купи будинків, розвернених головним фасадом на південь, причому всі було збудовано в різний час. Вежа була чотирикутною до рівня четвертого поверху, далі — восьмикутною. Завершувалася оббитою бляхою банею. На вежі височів польський герб, під яким красувався гербовий лев, що впав з вежі під час сильної бурі. Дотепер він зберігається у музеї. Вже починаючи з 1404 року на ратушевій вежі був годинник. Теперішній годинник було встановлено в 1851 році, його виготовлено австрійською фабрикою. Було в ратуші також і 2 надземні та 3 підземні в’язниці. Серед них: «Доротка», «Під ангелом», та найжахливіша — «Татарня», куди не доходило денне світло.

Ансамбль Успенської церкви

В цей ансамбль входять три споруди: вежа Корнякта, каплиця Трьох Святителів та, власне, Успенська церква. Замовником будівництва було Львівське братство — організація, члени якої навчали інших людей, друкували книги.

Перша церква на цьому місці була дерев’яною, після пожежі було поставлено кам’яну, але архітектори припустилися помилки, і споруда почала розходитися по швах.

Згодом будівництво братчики доручили кращим львівським архітекторам італійського походження — спочатку Петру Італійцеві, а потім її знов перебудував Павло Римлянин. Над церквою височіє три башні. Над башнями — так звані ліхтарні, крізь які у храм попадає денне світло. Центральна башняприпіднята на восьмигранному барабані. Всередині церква багато прикрашена різьбою і фресками. На фризі ззовні церкви можна побачити гарні рельєфи.

Каплиця Боїмів

Серед багатих львівських родин поширеним був звичай будувати усипальниці-каплички; якщо рід зробив багато духовного та матеріяльного добра для певної церкви, то йому дозволялося збудувати таку капличку одразу при церкві.

Будівлю можна подумки розбити на такі складові частини: схожу на кубик основу споруди та восьмигранний барабан, на якому тримається купол. Над куполом — світловий ліхтарик, крізь вікна якого в споруду проникає світло. Цю капличку збудовано у добу Відродження, її будували в два етапи. Почали на початку XVII століття. Ця споруда мала притаманну добі Відродження симетричність, була розбита на частини пілястрами, мала потужний карниз між першим і другим поверхом. На другому етапі до західного фасаду споруди, наче карнавальну маску, було прироблено скульптурну декорацію: багату на скульптуру і рельєфні зображення чорнокамінну плиту.

Якщо зайдемо всередину, то побачимо, що купол увесь покритий квадратними заглибленнями. Їх називають касетонами, вони служать для того, аби не витрачати багато будівельного матеріялу на купол.

Також варто звернути увагу на статую сидячого Ісуса Христа: таке зображення Христа є дуже рідкісним, що робить каплицю Боїмів ще більш особливою.

Вірменська церква

Перша церква, збудована в кінці ХІV століття, мала в плані вигляд грецього хреста. Грецьким називають хрест з чотирма рівними сторонами. В XVII столітті до неї було добудовано повздовжний неф, пізніше його було подовжено ще раз. При реставрації церкви було відкрито прекрасні фрески XVI століття. Всередині церкву прикрашють мозаїчні розписи. Улюбленим кольором був золотий, він створює у храмі чудернацькі переливи світла і відчуття святковості. Ззовні коло церкви — аркада і цвинтар, викладений старими надгробками. Перехрестя храму згори завершується дванадцятигранним барабаном, перекритим ззовні наметовим дахом (схожий на наші намети), всередині ж — куполом. В будівництві купола архітектори проявили оригінальність: він тримається на пустотілих ребрах, викладених з випалених глечиків.

На подвір’ї храму стоїть вівтар, що зображує собою Голгофу, виконаний українськими майстрами в часи стилю рококо.

Основа вежі-дзвіниці закладена дуже давно архітектором Красовським, але в XIX столітті її було перебудовано, змінено її закінчення. Під вежею є підземний перехід до вулиці Скарбківської. Храм і вежу прикрашає тонкий, детально пророблений різьблений орнамент.