Характеристика гнобленої соціальної групи:
Однією з важливих проблем сучасної України є проблема бездоглядних дітей. З раннього дитинства вони перебувають під впливом несприятливого соціального оточення, що позначається на їхньому розвитку.
Протягом 2012р. в притулках для дітей перебувало більше 7 тис. дітей, у тому числі з вулиці в притулки поміщено у 2009р. - 5 707 дітей, у 2010р. – 4 840 дітей, у 2011 – 3724 дитини. В середньому на виявлену безпритульну дитину припадає чотири бездоглядні дитини.
До причин існування «дітей-вулиці» необхідно віднести: соціально-економічну та політичну нестабільність; відсутність скоординованих дій міністерств, відомств, установ та організацій, що відповідають за стан роботи з дітьми; негативний вплив соціального середовища на особистість дитини; недоліки в організації навчально-виховного процесу з загальноосвітніх навчальних закладах; зниження виховної функції сім’ї, незадовільне матеріальне становище більшості родин; відхилення у фізичному та психічному розвитку дітей. Більше половини випадків перебування дітей на вулиці обумовлені недоліками сімейного виховання. Саме проблема виховання дітей у сім’ї, асоціальна поведінка батьків та бідність стають найбільш суттєвими факторами переходу дитини у стан бездоглядності, а згодом – і безпритульності.
Коли діти опиняються на вулиці, секс і наркотики стають частиною їх повсякденного життя. Майже всі діти вулиці мають статеве життя, а більшість має багато партнерів, як серед однолітків так і в результаті торгівлі сексуальними послугами. Для багатьох «дітей вулиці» вживання наркотиків, включаючи вдихання пари клею, споживання алкоголю і саморобних наркотиків, є способом вирішення проблем, легким засобом відійти від суворої повсякденної дійсності – голоду, жахливих умов життя, сексуального насильства й сексуальної експлуатації, страху і самоти. Серед поширених видів заробітку є жебрацтво, крадіжки, миття машин, перепродаж речей, збирання й реалізація металобрухту, заняття проституцією.
Сьогодні дитяча бездоглядність являє собою не тільки соціальну чи психолого-педагогічну проблему, вона дедалі більше набуває криміногенного значення. При цьому небезпека бездоглядності неповнолітніх проявляється двояко: з одного боку, вона значно ускладнює процес соціалізації дитини, засвоєння життєвих правил, норм та цінностей. Перебування дитини в цьому стані негативно позначається на стані її здоров’я й розвитку, стає причиною девіантної поведінки. А з іншого боку, наслідком є зростання дитячої злочинності, поширення таких соціальних явищ, як торгівля дітьми, їх сексуальна експлуатація, поширення дитячої порнографії, захворювань, що передаються статевим шляхом. Життя і здоров’я таких дітей постійно перебуває під загрозою, а збільшення їх чисельності створює проблеми для суспільства.
Ми виділяємо такі основні чинники, які найбільше впливають на дискримінацію дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, а саме:
Торгівля дітьми;
Бідність;
Сексуальна експлуатація;
ВІЛ/СНІД.
Торгівля дітьми:
Експерти наголошують, що притягти до відповідальності за здійснення будь-якої незаконної угоди щодо передачі людини можна тільки в тому випадку, якщо має місце її переміщення через державний кордон України. Під дію закону, таким чином, не підпадають ситуації, якщо такі дії відбуваються в межах України. Потребує уваги і проблема захисту жертв торгівлі дітьми та їх реабілітація, розробки на національному рівні керівних принципів щодо захисту жертв до, протягом і після кримінального розслідування. Навіть у разі доведення факту продажу чи використання дитини з метою сексуальної чи трудової експлуатації потерпілим важко домогтися компенсації. Звинувачену у торгівлі дітьми людину можуть посадити на 15 років за грати, конфіскувавши при цьому її збереження та майно. Проте коли доходить до цивільного позову про відшкодування моральних і матеріальних збитків потерпілих, то виявляється, що майно та гроші вже конфісковані і стягувати нема чого. Якщо, за рішенням суду, призначена конфіскація, то найчастіше трапляється так, що потерпіла особа знову ж таки не може отримати через суд відшкодування. Як правило, люди, які займаються торгівлею людьми/дітьми, намагаються робити так, щоб за ними не числилося майно. Офіційно вони також не мають коштів на банківському рахунку. До того ж потерпіла сторона може висувати вимоги на більшу суму, ніж пропонуватиме суд, а у засудженого взагалі може не бути коштів на рахунку — лише квартира. Ускладнює цей процес ще й те, що потерпілим дітям-сиротам дуже складно знайти представників, які б відстоювали їхні права в суді.
"За оцінкою Ради Європи, в українських шпиталях крадуть новонароджених дітей та використовують їх для трансплантації органів. Я переконана, що в Україні були факти викрадення дітей", — повідомила доповідач Парламентської асамблеї Ради Рут-Габі Вермот під час візиту до Києва у 2005 році. — Про такі випадки надходили повідомлення з багатьох міст України. У 2001–2003 роках лише у Харкові з однієї клініки зникло до 300 немовлят".
Запобігти торгівлі дітьми намагався і Центр усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України. З 19 вересня 2005 року було тимчасово призупинено прийом документів від громадян США, Італії, Іспанії, Німеччини, Франції, Канади у зв’язку з відсутністю інформації про дітей, які були раніше усиновлені громадянами цих країн, що передбачено українським законодавством. Вжиті заходи дали позитивний результат, що засвідчує динаміка подання звітів: за 11 днів їх надійшло більше, ніж за півріччя. На сьогодні продовжується спільна робота з Міністерством закордонних справ України та закордонними дипломатичними представництвами іноземних держав в Україні. Після цього обмеження для іноземців прийом документів буде поновлюватися окремо по кожній країні з урахуванням надходження відповідних звітів. Проте в цій ситуації є і зворотній бік: іноземці всиновлюють українських дітей, які мають захворювання, що важко лікуються в Україні. Таким чином, хворі українські діти через це обмеження позбавляються відразу двох речей: можливості бути здоровими і мати сім’ю.
Бідність як порушення прав дітей:
На сьогоднішній день в Україні найсерйознішими проблемами у сфері прав дитини є бідність серед дітей та сімей з дітьми, дитяча бездоглядність та безпритульність, необхідність реформування системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, недбале ставлення та злочинні дії по відношенню до дітей, серед яких – примушування до праці (включаючи найгірші форми дитячої праці) і торгівля дітьми з метою сексуальної експлуатації. Для вирішення зазначених проблем є ,знову ж таки, доцільним запровадження спеціалізованого Омбудсмена з прав дітей в Україні.
Уповноважений з прав дитини сприятиме забезпеченню реалізації положень Конвенції ООН про права дитини, надасть можливість ефективно реагувати на індивідуальні та колективні скарги дітей та їхніх представників та об‘єднанню зусиль державних органів та неурядових організацій у покращенні становища дітей в Україні. Омбудсмен з прав дитини покликаний домагатися не тільки додержання законодавчо закріплених прав дітей, але й розширення і більш повного дотримання батьками своїх обов’язків перед дітьми
Сексуальна експлуатація – найбільше порушення прав дитини:
41% українців вважає отримання сексуальних послуг від неповнолітніх найбільшим порушенням прав дитини. Як передає кореспондент УНІАН, про це свідчать результати соціологічного опитування, оприлюднені на прес-конференції в Києві президентом Міжнародного жіночого правозахисного центру “Ла Страда – Україна” Катериною ЛЕВЧЕНКО. За даними дослідження, друге місце у переліку найбільших порушень прав дитини посідає недбале ставлення батьків до дітей (16% опитаних), третє - спільне розпитя спиртних напоїв батьків з дітьми (8%). Використання та зберігання зображень дитячої порнографії, спільне жебракування з дітьми, приниження, образу з боку батьків з виховною метою вважають найбільшим порушенням прав дитини по 6% респондентів.
Дослідження показало прихильне ставлення громадян до посилення відповідальності за порушення прав дітей. Водночас різні види порушень у цій сфері по різному оцінюються громадянами. За посилення кримінальної відповідальності у випадку отримання сексуальних послуг від неповнолітніх висловилися 97% опитаних (проти – 3%), у разі виробництва дитячої порнографії – 96% (проти – 4%), у випадку використання та зберігання зображень дитячої порнографії - 88% опитаних (проти – 12%), при спільному розпиті спиртних напоїв з батьками – 82% (проти – 18%), при спільному жебракуванні з дітьми – 81% (проти - 19%), у випадку приниження з боку батьків з виховною метою – 59% (проти – 41%), у разі фізичного покарання батьками власної дитини з виховною метою – 55% опитаних.
Опитування було проведене Українським інститутом соціальних досліджень ім. О.О.Яременка за підтримки Норвезької церковної організації. В рамках дослідження було опитано 2 тис. респондентів віком від 18 до 70 років у всіх регіонах України. За даними Міністерства внутрішніх справ, у 2006 році в Україні було зареєстровано 68 злочинів за ознаками ст. 155 Кримінального кодексу України “Статеві зносини з особою, яка не досягла повноліття ”, 282 злочини - за ст. 156 “Розбещення неповнолітніх ”, 15 – за ст. 150 “Експлуатація дітей ”, 2281 – за ст. 304 “Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність ”.
Як повідомлялося, 15 листопада 2007 року Україна приєдналася до Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення. Конвенцію Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення було відкрито до підписання під час 28-ї Європейської конференції міністрів юстиції 25-26 жовтня 2007 року (м. Лансарот, Іспанія). 20 листопада – Всесвітній день дитини. 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини. В цей же день у 1989 році ООН прийняла Конвенцію про права дитини.
Дискримінація прав дітей хворих на ВІЛ/СНІД:
На запитання „Чи забезпечені люди з особливими потребами (ВІЛ-інфіковані, хворі на туберкульоз) належним медичним обслуговуванням?„ , дали негативну відповідь 60% опитаних в Автономній Республіці Крим; 38, 4 % (погляд дітей) та 60 % (погляд дорослих) в регіонах центральної та північної України. Діти, хворі на ВІЛ/СНІД часто позбавляються так необхідної їм психологічної підтримки, права відвідувати загальноосвітні школи. Не дотримується лікарська таємниця щодо їх хвороби, що призводить до відчуження цих дітей у суспільстві. Разом з тим контингент дітей які народилися від ВІЛ –інфікованих матерів, щорічно зростає на 20%. Лише в 2006 році в Україні народилося 279 ВІЛ –інфікованих немовлят, від більшості з яких матері відмовилися.
Широкомасштабною залишається дискримінація прав дітей на охорону здоров’я. Медичні установи не фінансуються відповідно до потреб, не укомплектовані кадрами фахівців, що негативно позначається на якості медичних послуг. До того ж значна частина їх нині здійснюється не безкоштовно, як декларують закони України, а за оплату, яку неспроможні здійснити батьки дітей. Як наслідок цього зростає кількість дітей з важкими недугами органів дихання, кишково-шлункового тракту, хронічним перебігом хвороби.