14. Другий та третій періоди греко-перських війн.

Основним джерелом з історії греко-перських війн є "Історія" Геродота, яка висвітлює події військових зіткнень між двома провідними державами світу до 478 р. до н.е. Коротко про військ. події середини V ст. до н.е. повідомляє в своїй "Історії" Фукідід. Другий період греко-перських війн: 492-490 рр. - перші походи персів на Балканську Грецію.Допомога Афін і Еретрії грекам стала приводом для початку військових дій. 492 р. до н.е. перський полководець Мардоній з численним військом вирушив на Балканську Грецію. Завданням походу Мардонія було відновлення влади над Фракією і Македонією. Своєї мети Мардоній досяг - обидві держави визнали владу персів, але біля мису Афон на Халкідському півострові флот Мардонія потратив у шторм, у результаті якого він втратив біля 300 кораблів та 20 тисяч чоловік екіпажу. Після цього полководець припинив наступ, обмежившись лише окупацією Фракії.У відповідь на розправу з послами 490 р. до н.е. Дарій організовує новий похід на Грецію. Коли перси підійшли до Марафонської рівнини, яка знаход. за 40 км від Афін, почали висадку своїх військ. Не менше 8 днів армії займали вичікувальну позицію. грецькі фланги вдарили з тилу по перських військах і ті стали тікати до кораблів, де гопліти у рукопашному бою повністю розбили їх. в Марафонській битві разом з вільними брали участь і раби. Афінський воїн Філіппід приніс в Афіни радісну звістку про перемогу. "Радуйтеся афіняни - ми перемогли!" сказав він і впав мертвим.

Третій період греко-перських військ: 480-479 рр. - похід Ксеркса. Через 10 років після Марафонської битви перси розпочали новий похід проти греків. На чолі перського війська стояв Ксеркс, син Дарія. Більшість грецьких міст-держав об'єдналася в єдиний союз, його очолила Спарта. Загалом 31 держава брала участь у спільній боротьбі проти персів. Два дні тривали запеклі бої. Перси не могли нічого вдіяти грекам. Вночі третього дня зрадник провів персів у тил грецького війська. Леонід наказав відступити всім союзникам, крім спартанців. Мужньо билися триста спартанців на чолі з Леонідом. Всі вони загинули, захищаючи рідну землю.Прорвавшись через Фермопільський прохід, перси зайняли Середню Грецію. 28 вересня 480 р. до н.е. сталася важлива морська битва поблизу острова Саламін. Після поразки в цій битві Ксеркс залишив більшу частину армії в Греції, а сам з флотом відправився до Малої Азії. В 479 р. до н.е. об'єднані війська греків зійшлися у двобої із залишками перського війська поблизу міста Платеї. Саме у цій битві греки розгромили противника.

15. Державний лад Афін в добу правління Перікла.

Період правління Перікла називають «золотим століттям Афін», визнаючи його добою найвищого внутрішнього розквіту Греції. Вищим державним органом в Афінах стали народні збори — еклесія, у яких брали участь усі громадяни віком понад 20 років. Будь-хто мав право внести на зборах пропозицію чи законопроект, скаргу щодо порушення законів. Щодесять днів еклесія збиралася неподалік від Акрополя, а згодом — у Діоніса. На еклесіях:оголошували війни та укладали мир; заслуховували посланців від інших народів; укладали угоди й союзи; обирали вищих урядовців і вислуховували їхні звіти; дарували й скасовували громадянські права. Після народних зборів найважливішим органом була Рада П'ятисот — буле. Рада діяла постійно, вирішуючи державні справи, керуючи фінансовими справами й торгівлею, контролювала стан флоту й арсеналу, стежила за добробутом міста й роботою посадових осіб. Виконавча влада в державі була зосереджена в колегіях. Найвищою була колегія стратегів. Стратеги відали справами війни і командування армії, військового суду, питаннями зовнішньої політики. Судити стратегів мали право народні збори. Перший стратег фактично мав владу глави держави. Від 444 до 429 рр. до н. є. (крім 430) народні збори обирали на цю посаду Перікла. Унаслідок таких перетворень у державі було фактично скасовано майновий ценз між громадянами на політичні права. Громадянські права, за законом Перікла, надавалися лише тим, чиї батьки були народжені в Афінах. За його правління казну Делоського союзу було переведено до Афін, які стали використовувати її як власні кошти. За гроші союзників місто було прикрашено новими громадськими спорудами надзвичайної краси.