1.  Природа та населення Стародавньої Греції.Греція розташована у сх. частині Середземного моря на пд. Балканського пів-ова. Перші рільники з'явилися тут у V тис. до н. е. Місцеве населення тривалий час надавало перевагу скотарству перед рільництвом.Племена, які заселяли Грецію, називали себе еллінами — нащадками легендарного царя Елліна, а свою країну — Елладою. Греки з племені Іона, внука Елліна, оселилися на зх.. Малої Азії, і місцевість, де вони жили, почали називати Іонією. Греками цей народ уперше назвали римляни, а територію, заселену греками, —Грецією.Між Іонією і Балканським пів-овом розкинулося Егейське море. Воно — мілководне, з безліччю великих і малих островів, найбільшим з яких є острів Крит. Багато островів, і спокійних бухт стали причиною швидкого розвитку судноплавства. Іншою причиною, що спонукала греків будувати кораблі, був рельєф Балканського пів-ова. Греція — країна гориста. У давнину гори, що поділяли країну на окремі частини, вкривали дрімучі ліси, в яких водилося чимало хижаків, тому спілкування між грецькими поселеннями сушею утруднювалось, і поселенці змушені були плавати один до одного морем. Згодом греки стали чудовими мореплавцями. Великих і повноводних рік у Греції немає. З усіх боків, крім пн, її омивають моря. Грецію поділяють на континентальну й острівну. Континентальна складається з трьох частин: Пн. (Ахейя), Середня (Аттика) та пд.Пелепонес  Ахейя й Аттиказ'єднаніФермопільським проходом, а Аттика і Пелопоннес – вузьким Коринфським перешийком. Острівна Греція налічує кілька тисяч великих і маленьких островів. Найбільшими є Крит,Евбея,Родос, Саламін.Літо в Греції жарке та посушливе, а зима порівняно прохолодна, хоча й без снігу. Опади бувають в основному восени та взимку. Навесні та влітку дощі бувають украй рідко. Це гориста країна з гірськими луками, хребтами, долинами, у якій небагато земель, придатних для землеробства. Тільки на пн. та пд, а також у гірських долинах є порівняно великі ділянки родючих земель. На схилах гір здавна вирощували виноград, ячмінь і фрукти, у південних долинах країни дозрівали апельсини й оливки.Гори Еллади багаті на дорогоцінні, кольорові метали та залізо, славляться також покладами будівельного каменю, мармуру, високоякісної глини.Населення Давньої Греції:Територія Греції була заселена з давніх часів, переважно на родючих землях долин Фессалії й Додони та на островах Егейського моря. У III тис. до н.е. тут починають утворюватися військові союзи, будуються укріплені поселення.

Такі поселення перетворювалися на осередки землеробства і скотарства. З часом тут почали будувати складні іригаційні системи. Це давало можливість за умов теплого клімату вирощувати зернові культури, виноград, оливки. Вже в ті часи з оливок виготовляли олію, з винограду – вино, оцет.Поселення давніх жителів Еллади мали вимощені каменем вулиці й водогони. Палаци й храми, багатоповерхові будинки будували із каменю, вміли виплавляти й обробляти мідь, бронзу, виготовляти високоякісну кераміку, будувати кораблі.

6. “Іліада” и “Одіссея” як історичне джерело з історії гомерівської Греції.Наступний після мікенської епохи період грецької історії прийнято називати гомерівським або передполісним. До поч. н. ст. поеми "Іліада" і "Одіссея" була єдиним джерелом для вивчення історії Греції XI-IX ст. до н.е. Нові відкриття дозволили значно доповнити дані епосу і наочно показати історизм самих поем, хоча питання про їхнє походження, особу автора чи авторів, час написання належить до числа ше не вирішених наукових проблем.Незважаючи на відсутність достовірної інформації про Гомера як реальної особи, його існування не ставилося під сумнів у давнину. Йшли лише суперечки про місце народження та роки життя. За найпоширенішою версією, він народився в Смірні (Мала Азія) чи на о. Хіос.Уривки з поем довгий час виконувалися на святах співаками і переказувачами - аедами, які досить часто змінювали текст залежно від складу слухачів. І лише в другій половині VI ст. до н.е. в Афінах був встановлений остаточний текст поем.У період еллінізму в III - І ст. до н.е. філологи т. зв. Александрійської школи розділили кожну з поем на 24 пісні (згідно з кількістю букв грецького алфавіту), встановили багато інтерполяцій (пізніших вставок) Саме 1795 р. німецький вчений Ф.А.Вольф видав книгу "Вступ до Гомера", вказавши на значну кількість суперечностей в епосі. Школа Вольфа висунула думку, шо "Іліада" і "Одіссея" були механічним поєднанням багатьох пісень, здійснених поступово різними аедами. Протягом наступних століть дослідники гомерівського епосу розділилися на три групи. Перша група - унітарїі - виходили з композиційної цілості, відповідності мови і стилю "Іліади" й "Одіссеї". Вони відстоювали єдність поем, автором яких був Гомер чи інший талановитий поет. Представниками цієї теорії були К. Ніч, М.С. Куторга, Ф.Ф. Соколов.Іншу групу складали аналітики, прихильники гіперкритицизму. Однак їх висновки, які зводилися до подрібнення поем на маленькі пісні, стали викликати заперечення серед вченихТак, наприклад, "Каталог кораблів" з 2-ої пісні "Іліади" тривалий час вважався однією з найпізніших частин поеми, а тепер багато дослідників схильні відносити його до мікенського періоду.

Третя група - прихильники теорії "початкового ядра", основоположником якого був Лж. Грот. Згідно з нею, автор чи автори поем значною мірою використали багатющий цикл народних пісень, присвячених окремим епізодам Троянської війни, піддавши їх значній творчій переробці. Діяльність автора поем теж не зводилася до механічного об'єднання окремих переказів, а полягала у творчій художній переробці народних пісень.Полеміка навколо гомерівського епосу не була безплідною. Вченим вдалося встановити приблизно час і місце створення поем Гомера. Обидві написані у VIII ст. до н.е., "Іліада" - на півстоліття раніше від "Одіссеї". 7. Господарство та суспільний лад греків в гомерівську добу. Основу економічного життя гомерівського суспільства складало сільськогосподарське виробництво. Найпоширенішим заняттям було землеробство. Основні зернові культури : пшениця, ячмінь, овес. Крім зернового господарства розвиненим було виноградарство, маслинництво. Надзвичайно важливу роль в економічному житті гомерівського періоду займало тваринництво. Худоба була мірилом вартості . Так бронзовий триножник коштував 12 волів а рабиня 4 волів. Вироби ремісників поступалися мікейським не лише в художньому а й суто технічному плані. Реміснича діяльність немала сприятливих умов для розвитку. Гомерівська Греція знала лише декілька видів ремесла залежно від сировини. Гомер згадує ковалів, ювелірів, теслярів, гончарів. Усі види ремісничого виробництва за винятком ковальства, носили мандрівний характер. У цей період до ремісників належали також: співаки, лікарі. Самі ремісники були вільними людьми, лише у ткацтві використовувалась праця рабів. В той період виробництво товарів на продаж в гомерівський період було розвинуте досить слабо. В поемі містяться зразки про окремі випадки обміну полонених на биків, зброю, вино. Суспільно – політичний лад виглядав таким чином: грецькі племена поділялися на роди, з родів складалися фратрії, а з фратрій – філи. Давні грецькі філи були військово-культурними об»єднаннями, мали свою визначену територію, їх очолював басилей – одночасно вождь і жрець. При общинно-родовому ладі вища влада належала всьому народові демосу, який збирався для обговорення і вирішення спільних питань. На народних зборах ( агора ) які являлися сукупністю вільних общинників. Однак у народних зборах уже відсутня рівноправність його учасників. Становлення до родових членів було досить зневажливе. в Гомера було відзначено тільки одні збори ахейського війська яке оточило Трою.

8. Міфи Стародавньої Греції. Міф (від гр.— оповідання, переказ) — результат народної фантазії, у якій явища природи і культури висвітлюються у своєрідній наївній формі. Міф відрізняється від казки тим, що завжди містить у собі спробу пояснення явища. Від легенди міф відрізняє також те, що в його основу не покладено жодної історичної події. Не окремі міфи про богів як об'єктів релігійного культу, а їх сукупність, тобто міфологія, становили головний зміст релігії у Стародавній Греції. Це були народні фантастичні оповідання, що в них в уособленій, наочно-образній та несвідомо-художній формах віддзеркалювались явища природи і суспільного життя. В міфах по-чудернацькому поєднались елементи реалістичних знань про дійсність і фантастичні вигадки, художні образи і моральні настанови, релігійні уявлення. Найбільш поширеними були міфи про виникнення й еволюцію світу, Сонця, Місяця й зірок, про походження тварин, появу людей, про життя і смерть, добро і зло, про мандри, відкриття і подвиги героїв, про творчість і винахідливість і т. ін.Давньогрецька міфологія створювалася поступово, впродовж тривалого часу передавалася з покоління у покоління в усній формі мандрівними співаками-аедами. її гротескно-фантастичні образи стали основою для подальшого розвитку не тільки європейської, а й усієї світової культури. Давньогрецька міфологія — надбання всієї земної цивілізації. Для прикладу нагадаємо про ще кілька її шедеврів. Довгий час в історії і релігієзнавстві міфи вважались лише фантастичними вигадками. Проте факти вказують на відносність таких уявлень. Троя, про яку йдеться в епічних поемах "Іліада" і "Одіссея", дійсно існувала і неодноразово руйнувалась під час воєн, а на острові Крит колись справді була могутня держава, якій підкорялось населення Аттики, як про це йдеться у міфі про Тесея.Міфи і міфологія стали основою літератури і мистецтва Стародавньої Греції. Величні і розкішні храми, мармурові скульптури богів і героїв прикрашали тоді грецькі міста. Давні оповідання були покладені в основу поем "Іліада" і "Одіссея", безсмертних трагедій Есхіла, Софокла, Евріпіда. Сюжети на теми міфів зображені на настінних розписах, малюнках на вазах, були використані у творчості багатьох поетів, письменників, істориків, філософів.Давньогрецька міфологія значною мірою вплинула на зх.європейську, російську й українську культуру. За мотивами її міфів нині створюються справжні народні твори поезії і живопису, музики і скульптури. До сучасних мов увійшла більшість афоризмів і висловів з давньогрецьких міфів, таких як "танталові муки", "сізіфова праця", "нитка Аріадни" і т. ін. Поєднання дивовижної художньої фантазії з глибокими людськими почуттями і прагненнями героїв грецьких оповідей роблять ці міфи безсмертними.