20. Стратегія ризик-менеджменту – це:

а) комплексна система ідентифікації, оцінки та способи управління ризиком;

б) передача ризику з його носія до страхової компанії за певну плату;

в) аналіз причин виникнення та методів фінансування ризику;

г) класифікація ризиків за критеріями наслідків, обсягів та причин.

Логіко-структурні схеми

1. Складіть логіко-структурну схему, яка відображає класифікацію ризиків.

2. Складіть логіко-структурну схему, яка відображає етапи процесу управління ризиками.

3. Складіть логіко-структурну схему, яка відображає методи управління ризиками у страхуванні.

Творчі та аналітичні завдання

1. Враховуючи особливості конкретного регіону та відповідні статистичні дані, визначте та проаналізуйте найбільш притаманні йому види ризиків відповідно до об’єктів страхування.

2. Визначте та проаналізуйте етапи оцінки (андерайтингу) ризиків у страхуванні.

3. Підготуйте презентацію на тему: «Роль та місце ризиків у страхуванні».

Тема 4. Страховий ринок та державне регулювання страхової діяльності

Глосарій: страховий ринок, страхова послуга, страхові посередники, страховий агент, страховий брокер, аварійний комісар, актуарій, андерайтер, диспашер, сюрвейєр, страхова діяльність, державне регулювання страхової діяльності, уповноважений орган, страхова компанія, філія страхової компанії, представництво страхової компанії, предмет діяльності страховика, правила страхування, договір страхування.

Питання для усного опитування

1. Яка роль страхового ринку у фінансовій системі держави?

2. Що означає інституціональна структура страхового ринку?

2. Дайте визначення страхового ринку та охарактеризуйте його учасників.

3. Які зовнішні та внутрішні фактори впливають на функціонування страхового ринку?

4. Які функції виконує страховий ринок?

5. Охарактеризуйте основні напрямки державного регулювання страхової діяльності.

6. Який орган здійснює державне регулювання страхової діяльності в Україні? Назвіть його основні функції.

7. Що таке договір страхування та які особливості його укладання?

8. У яких організаційно-правових формах може бути створена страхова компанія в Україні?

9. Охарактеризуйте процес створення, регістрації та ліцензування страхових компаній.

10. Назвіть види страхових компаній за різними класифікаційними ознаками.

Теоретичні тести

1. Страховий ринок – це:

а) страхові відносини, встановлені законодавчо в інтересах забезпечення соціальної та економічної стабільності держави;

б) система економічних відносин, що виникають з приводу купівлі-продажу специфічного товару "страхової послуги" в процесі задоволення суспільних потреб у страховому захисті;

в) об'єднання страхових компаній для спільного страхування великих, маловідомих або фінансових ризиків;

г) фінансові відносини, що виникають з приводу купівлі-продажу страхового поліса і встановлені законодавчо в інтересах забезпечення соціальної та економічної стабільності держави.

2. Виберіть вірне твердження:

а) страхова послуга, як страховий товар, є засобом, що задовольняє специфічні інтереси всіх економічних суб'єктів страхового ринку;

б) страхова послуга, як специфічний товар, є засобом, що задовольняє економічні інтереси держави, страховика і вигодонабувача;

в) страхова послуга, як специфічний товар страхового ринку, є засобом, що задовольняє економічні інтереси страхувальника і страховика;

г) страхова послуга, як специфічний товар, є засобом, що задовольняє економічні інтереси страховика і перестраховика.

3. Товаром на страховому ринку виступає:

а) страховий тариф;

б) страхова послуга;

в) страхова сума;

г) страховий внесок.

4. Головною функцією страхового ринку є:

а) перерозподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства;

б) акумуляція та перерозподіл фінансових ресурсів з метою страхового захисту;

в) страховий захист населення;

г) акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

5. За інституційною ознакою структура страхового ринку представлена:

а) регіональними, національними та міжнародними страховими компаніями;

б) страховими компаніями з різним розміром статутного капіталу;

в) страховиками різної організаційно-правової форми;

г) державними, акціонерними, корпоративними, взаємними та іншими страховими компаніями.

6. За галузевою ознакою в Україні розрізняють ринок:

а) страхування і перестрахування;

б) добровільного страхування та обов'язкового страхування;

в) співстрахування, взаємного страхування, перестрахування;

г) особистого страхування, майнового страхування, страхування відповідальності.

7. Громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності – це:

а) страхові агенти;

б) перестрахові брокери;

в) страхові брокери;

г) перестрахові агенти.

8. Ліцензію на проведення конкретних видів страхування видає страховикам:

а) Міністерство фінансів України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Ліцензійна палата;

г) Уповноважений орган.

9. Згідно законодавства України страховими посередниками можуть бути:

а) страхові брокери, страхові агенти;

б) страхові або перестрахові агенти, страхові брокери;

в) страхові або перестрахові брокери, страхові агенти;

г) страхові брокери, страхові агенти, перестрахові брокери, перестрахові агенти.

10. Особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України називаються:

а) аварійні комісари;

б) актуарії;

в) цессіонації;

г) андерайтери.

11. Страховий брокер в процесі укладання договору страхування може виробляти юридичні дії:

а) від імені страховика і за його дорученням;

б) від імені страхувальника і за його дорученням;

в) від свого імені і на свою користь;

г) від свого імені та за дорученням страхувальника або страховика.

12. Згідно з чинним законодавством України, публікація річних балансів страхових організацій, підтверджених результатами аудиторської перевірки, є:

а) обов'язком страховика;

б) правом страховика;

в) обов'язком Уповноваженого органу;

г) правом Уповноваженого органу.

13. Актуарій - це:

а) спеціаліст з ведення інвестиційної діяльності страхової організації;

б) спеціаліст з оцінки та аналізу ризику, який проводить актуарні розрахунки, зокрема, розрахунки страхових тарифів та страхових резервів;

в) спеціаліст з експертизи договорів страхування;

г) спеціаліст зі встановлення причин, характеру і розміру збитку.

14. Правила страхування розробляються:

а) страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі;

б) КМУ для обов’язкових видів страхування і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі;

в) страховиком для добровільних форм страхування і підлягають реєстрації у ліцензійній палаті;

г) Уповноваженим органом для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації у ліцензійній палаті.

15. Страховик має право вимагати визнання договору страхування майна та підприємницького ризику недійсним:

а) якщо страхова сума перевищила ліміт відповідальності страховика;

б) якщо завищення страхової суми стало наслідком обману з боку страхувальника;

в) якщо страхова сума не покриває реальних збитків;

г) якщо страхова сума встановлена ​​нижче страхової вартості об'єкта захисту.

16. Відповідальність страховика за договором страхування, якщо інше не передбачено його умовами, починається:

а) з моменту сплати страхової премії (внеску);

б) з дати, зазначеної в договорі;

в) з моменту підписання його сторонами;

г) з моменту настання страхового випадку.

17. Страхова сума за договором особистого страхування:

а) визначається угодою страхувальника зі страховиком і на їх розсуд;

б) визначається угодою страховика із застрахованою особою;

в) затверджується наказом керівника страхової організації;

г) визначається і затверджується Уповноваженим органом.

18. При укладанні договору страхування страхувальник:

а) не зобов'язаний повідомляти страховику відомості про можливий розвиток ризику;

б) може повідомляти страховику відомості про можливий розвиток ризику на свій розсуд;

в) зобов'язаний повідомити до Уповноваженого органу всі відомі ризикові обставини, що призводять до реалізації ризику;

г) зобов'язаний повідомити страховику всі відомі обставини, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку.