- •1. Надзвичайні ситуації, причини виникнення та складові системи їх моніторингу.
- •2. Надзвичайні ситуації природного характеру.
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.
- •4. Територіальний моніторинг нс та порядок його здійснення. Захисні бар’єри і види цз.
- •5. Методичні положення ідентифікації та паспортизації об’єктів господарювання щодо визначення потенційної небезпеки.
- •6. Виявлення небезпечних речовин та критичних умов їх прояву.
- •7. Структурно-функціональна модель протидії нс (попереджувальна, компенсаційна, комплексна)
- •8. Методика планування заходів із фізичного, функціонального та комбінованого захисту на основі прогнозу варіантів та ресурсів третіх сторін.
- •9. Нормативно—методичні документи із створення і управління діяльністю спеціалізованих служб та (або) функціональних підсистем Єдиної державної системи цивільного захисту.
- •10. Плануючі документи з теоретичного і практичного навчання персоналу ог до дій у нс.
- •11. Класифікація вибухо-, пожежонебезпечних зон. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти
- •12. Визначення категорій приміщень, будинків і споруд за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •13. Противибуховий та протипожежнийзахист ог.
- •14. Засоби усунення пожеж: стаціонарні, ручні та пересувні.
- •15. Вимоги пожежної безпеки до шляхів евакуації.
- •17. Розвязуваня завдання з противибухового та протипожежного захисту
- •19. Характеристика зон радіоактивного ураження.
- •20. Характеристика осередку хімічного ураження.
- •22. Визначення параметрів зон забруднення радіоактивними та небезпечними хім. Речовинами під час аварійного прогнозування можливої обстановки.
- •23. У випадку аварії на аес або зруйнування її у воєнний час.
- •24. Розрахунок масштабів хімічного забруднення при довгостроковому прогнозуванні.
- •25. Порядок нанесення зон радіоактивного та хім. Забруднення на картографічну схему (план, карту).
- •26. Розв’язування типових завдань з оцінки радіаційної та хім обстановки.
- •27..Превентивні заходи щодо зниження масштабів радіаційного та хімічного впливу на ог та ато.
- •28. Розрахунок сил і засобів з: укриття виробничого персоналу в захисних спорудах, визначення коефіцієнта їхнього захисту від проникної радіації.
- •29. Організація санітарного обслуговування людей та знезаражування одягу і техніки: обмеження зони хімічного забруднення.
- •31. Визначення показників, що характеризують ушкодження будівель, споруд та обсяги завалів у зонах нс, спричинених природними чинниками фізичного походження.
- •33.Характеристика зон затоплень, які виникають під час руйнування підпірних споруд (греблі) водосховища.
- •34. Заходи з мінімізації небезпечних наслідків,які запроваджуються завчасно та у разі загрози затоплення. Заходи щодо захисту населення при катастрофічних затопленнях.
- •37. Інформування населення про наявність загрози, або виникнення нс, правил поведінки та способів дій в цих умовах.
- •38. Завдання психологічного захисту.
- •39.Виявлення та нейтралізація чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги
- •40. Своєчасне визначення контингенту постраждалих та розв’язання соціальних проблем.
- •Правила поведінки по збереженні власного життя у натовпі під час масових заходів
- •42. Організація діяльності, спрямованої на допомогу дітям, людям похилого віку
- •43. Психологічна допомога населенню, яке постраждало внаслідок нс
- •44. Оцінка життєво важливих потреб населення у нс. Норми та обґрунтовані нормативи першочергового життєзабезпечення населення у нс.
- •45. Гуманітарна допомога у випадках нс. Форми організації гуманітарної допомоги. Послуги і матеріальні ресурси в рамках гуманітарної допомоги, що надаються у вигляді благодійності.
- •48. Формування нового мислення, цілісного знання, практичного вміння, необхідного для прийняття обґрунтованих рішень у сфері цивільного захисту.
- •49. Структура впливу параметрів людського фактору (стрес, недостатній рівень знань) на управління безпекою у нс
- •51. Методики визначення показників інтелекту, стилю керівництва, комунікабельності, ступеню готовності до ризику.
- •52. Методики аналізу і врахування людського фактору. Аналіз надійності роботи персоналу за допомогою побудови дерева помилок.
8. Методика планування заходів із фізичного, функціонального та комбінованого захисту на основі прогнозу варіантів та ресурсів третіх сторін.
Для координації діяльності, участі у формуванні та реалізації державної політики в галузі техногенно-екологічної безпеки, організації керівництва і проведенням робіт з ліквідації НС створюють постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади на:державному, регіональному, районному об’єктивних рівнях.У межах конкретної території, встановлюють один із режимів функціонування системи захисту населення:Режимповсякденногофункціонування, режим підвищеної готовності, режим надзвичайної ситуації. Режим надзвичайного становища.
Керівники об'єктів повинні передбачити управління надзвичайними ситуаціями. Для убезпечення людини в НС стратегія управління повинна містити три цілі: запобігання причин виникнення; недопущення процесів, які несуть загрозу; відмова від будівництва небезпечних об’єктів або їх закриття, запобігання НС недопущення виходу небезпечного процесу з-під контролю, пом’якшення, максимальне ослаблення наслідків НС.
У разі виникнення НС організовується надзвичайне управління, яке складається з чотирьох стадій ліквідації наслідків. Стадія вжиття екстрених заходів, стадія оволодіння ситуацією, основна і визначальна стадія, стадія відновлення.
9. Нормативно—методичні документи із створення і управління діяльністю спеціалізованих служб та (або) функціональних підсистем Єдиної державної системи цивільного захисту.
Правовою основою цивільного захисту є:Конституція України, Закони України: "Про правові засади цивільного захисту", "Про Цивільну оборону України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про пожежну безпеку", "Про об'єкти підвищеної безпеки", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства. Мета цивільного захисту: реалізація державної політики у сфері ЦЗ. ЦЗ захист базується на таких основних принципах: комплексного підходу до розв’язання завдань ЦЗ, територіальність та функціональність єдиної системи ЦЗ, добровільність у проведенні ризикових заходів, свобода інформації у сфері ЦЗ, раціональна безпека з економічно найменшою зморністю НС.
Завдання цивільного захисту:розвиток економіки у напрямах, які виключають виникнення НС; збирання та аналітичне опрацювання інформації про НС; прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС визначення на основі цього потреби в силах і засобах, для запобігання їм та ліквідації їх;здійснення нагляду і контролю у сфері ЦЗ; розроблення і виконання нормативно-правових актів, стандартів сфери ЦЗ;розроблення планів здійснення запобіжних заходів у сфері ЦЗ;створення, збереження використання матеріальних ресурсів, для запобігання НС; розроблення науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС; оповіщення населення НС; своєчасне та достовірне інформування про обстановку: організація захисту, психологічної та медичної допомоги потерпілим від НС; проведення невідкладних робіт для ліквідації наслідків НС та організаціяжиттєзабезпечення постраждалого населення; забезпечення готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання НС; оперативна допомога населенню з використанням засобів ЦЗ при виникненні НСІ; навчання населення та організація тренувань щодо захисту при виникненні НС: міжнародне співробітництво у сфері ЦЗ.
Управління єдиною системою цивільного захисту.Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України. Начальником цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України.Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної системи цивільного захисту покладається на МНС, Міністр МНС, є заступником начальника цивільного захисту України.
Центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту здійснює такі повноваження:контролює організацію виконання заходів, спрямованих на ЦЗ центральними і місцевими , органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,підприємствами, установами та організаціями; перевіряє стан готовності органів управління, сил і засобів цивільного захисту до дій в умовах НС:забезпечує нагляд дотримання вимог стандартів, нормативів і правил у сфері ЦЗ; . контролює накопичення, збереження і цільове використання ресурсів; перевіряє планування та стан готовності до здійснення заходів з евакуації; забезпечує перевірку наявності та утримання у готовності на потенційно небезпечних об'єктах локальних систем; перевіряє наявність і готовність до використання засобів захисту:з'ясовує причини виникнення НС, та невиконання відповідних заходів; проводить оцінки дій органів управління, сил і засобів цивільного захисту під часпроведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
Керівництво територіальними підсистемами єдиної системи цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Начальниками,територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту за посадою є відповідно Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим та голови відповідних державних адміністрацій.Керівники територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту за посадою є заступниками відповідних начальників територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.У складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту діють: урядовий орган державного нагляду у сфері цивільного захисту; органи оперативного реагування надзвичайні ситуації сфері цивільногозахисту. До урядового органу державного нагляду у сфері спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту входять підрозділи державного нагляду відповідно у сфері техногенної, у сфері пожежної безпеки, територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері ЦЗ.
До органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту входять органи управління, сили і засоби оперативного реагування, сили і засоби в АР Крим, містах Києві та в Севастополі, районах та містах.
1. Правові норми, структурно-функціональна схема та органи управління безпекою та захистом надзвичайних ситуацій в Україні
З серпня 1998 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру". Основною метою створення ЄДС є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання реагування на НС цивільного захисту населення.
Основні заходи, що реалізуються за єдиною державною системою залежать від режиму діяльності, який може бути: повсякденної діяльності, підвищеної готовності, діяльності у НС, діяльності у надзвичайному стані.
Організаційно-методичне керівництво планування дій єдиної державної системи здійснює МНС який є постійним органом управління єдиноїдержавної системи та координує діяльність центральних органів виконавчої влади, інших учасників реалізації планових заходів щодозапобіганняіреагування на НС.
Усім Міністерствам та іншим центральним органам визначені функції щодо запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру.
