31. Визначення показників, що характеризують ушкодження будівель, споруд та обсяги завалів у зонах нс, спричинених природними чинниками фізичного походження.

Визначаючи ступінь руйнування населеного пункту і об’єктів господарювання можна визначити величину збитків, обсяги рятувальних і невідкладних робіт. Характеристика ступенів руйнування. Повні руйнування (всіх елементів будівель і підвальних приміщень) збитки становлять більше 70% вартості основних виробничих фондів. Подальше використання їх є неможливим. Сильні руйнування (частини стін і перекриття поверхів, деформація їх, виникнення тріщин). Збитки становлять від 30 до 70% вартості основних виробничих фондів. Відновлення можливе після капітального ремонту.Середні руйнування – руйнування переважно другорядних елементів, виникнення тріщин у стінах. Збитки становлять 10-30% вартості основних виробничих фондів. Будівлям необхідний капітальний ремонт. Слабкі руйнування – руйнування вікон, дверей, перегородок. Збитки становлять до 10% від вартості основних виробничих фондів. Придатні для використання після поточного ремонту будівель. Після виникнення надзвичайної ситуації, для оцінки матеріальних збитків і втрат населення в населених пунктах узагальненим критерієм є ступінь ураження населеного пункту, який можна визначити за формулою: Ср = Пр/Пнп, де Ср – ступінь руйнування населеного пункту (об’єкта), Пр – площа руйнувань, Пнп – загальна площа населеного пункту (об’єкта)

32. Інженерна підготовка зсувних та зсувонебезпечних територій.

З метою визначення масштабів руйнування, обсягів, термінів і черговості, а також сил і засобів для проведення рятувальних та невідкладних робіт проводиться оцінка інженерної обстановки. Негативний вплив господарської діяльності можна зменшити або повністю усунути шляхом регулювання порядку її провадження на зсувонебезпечних територіях, здійснення відповідної інженерної підготовки територій до господарського освоєння, періодичного очищення русел річок і струмків від мулу, дренування перезволожених та підтоплених територій, регулювання поверхневого стоку на забудованих територіях, механічного утримування схилів.Таким чином, з метою запобігання виникненню зсувів та пов'язаних з ними надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру необхідно здійснювати економічно та екологічно обґрунтовані протизсувні заходи перед початком господарського освоєння зсувонебезпечних територій.Залежно від ступеня впливу природних і техногенних факторів зсувонебезпечні території можна поділити на три групи:території з незначною зміною природного ландшафту, де на утворення та активізацію зсувів впливають переважно природні фактори;території, на яких господарська діяльність підсилює дію природних факторів, де на утворення та активізацію зсувів впливають природно-техногенні фактори;території, де на утворення та активізацію зсувів впливають переважно техногенні фактори, - промислові агломерації, гірничодобувні регіони, території, що зазнають інтенсивного техногенного впливу (в тому числі підпір ґрунтових вод водосховищами).Наведена класифікація зсувонебезпечних територій дає змогу визначати необхідні для їх захисту протизсувні заходи за видами, строками, черговістю здійснення та обсягами фінансування, що забезпечить підвищення їх ефективності.