- •1. Надзвичайні ситуації, причини виникнення та складові системи їх моніторингу.
- •2. Надзвичайні ситуації природного характеру.
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.
- •4. Територіальний моніторинг нс та порядок його здійснення. Захисні бар’єри і види цз.
- •5. Методичні положення ідентифікації та паспортизації об’єктів господарювання щодо визначення потенційної небезпеки.
- •6. Виявлення небезпечних речовин та критичних умов їх прояву.
- •7. Структурно-функціональна модель протидії нс (попереджувальна, компенсаційна, комплексна)
- •8. Методика планування заходів із фізичного, функціонального та комбінованого захисту на основі прогнозу варіантів та ресурсів третіх сторін.
- •9. Нормативно—методичні документи із створення і управління діяльністю спеціалізованих служб та (або) функціональних підсистем Єдиної державної системи цивільного захисту.
- •10. Плануючі документи з теоретичного і практичного навчання персоналу ог до дій у нс.
- •11. Класифікація вибухо-, пожежонебезпечних зон. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти
- •12. Визначення категорій приміщень, будинків і споруд за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •13. Противибуховий та протипожежнийзахист ог.
- •14. Засоби усунення пожеж: стаціонарні, ручні та пересувні.
- •15. Вимоги пожежної безпеки до шляхів евакуації.
- •17. Розвязуваня завдання з противибухового та протипожежного захисту
- •19. Характеристика зон радіоактивного ураження.
- •20. Характеристика осередку хімічного ураження.
- •22. Визначення параметрів зон забруднення радіоактивними та небезпечними хім. Речовинами під час аварійного прогнозування можливої обстановки.
- •23. У випадку аварії на аес або зруйнування її у воєнний час.
- •24. Розрахунок масштабів хімічного забруднення при довгостроковому прогнозуванні.
- •25. Порядок нанесення зон радіоактивного та хім. Забруднення на картографічну схему (план, карту).
- •26. Розв’язування типових завдань з оцінки радіаційної та хім обстановки.
- •27..Превентивні заходи щодо зниження масштабів радіаційного та хімічного впливу на ог та ато.
- •28. Розрахунок сил і засобів з: укриття виробничого персоналу в захисних спорудах, визначення коефіцієнта їхнього захисту від проникної радіації.
- •29. Організація санітарного обслуговування людей та знезаражування одягу і техніки: обмеження зони хімічного забруднення.
- •31. Визначення показників, що характеризують ушкодження будівель, споруд та обсяги завалів у зонах нс, спричинених природними чинниками фізичного походження.
- •33.Характеристика зон затоплень, які виникають під час руйнування підпірних споруд (греблі) водосховища.
- •34. Заходи з мінімізації небезпечних наслідків,які запроваджуються завчасно та у разі загрози затоплення. Заходи щодо захисту населення при катастрофічних затопленнях.
- •37. Інформування населення про наявність загрози, або виникнення нс, правил поведінки та способів дій в цих умовах.
- •38. Завдання психологічного захисту.
- •39.Виявлення та нейтралізація чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги
- •40. Своєчасне визначення контингенту постраждалих та розв’язання соціальних проблем.
- •Правила поведінки по збереженні власного життя у натовпі під час масових заходів
- •42. Організація діяльності, спрямованої на допомогу дітям, людям похилого віку
- •43. Психологічна допомога населенню, яке постраждало внаслідок нс
- •44. Оцінка життєво важливих потреб населення у нс. Норми та обґрунтовані нормативи першочергового життєзабезпечення населення у нс.
- •45. Гуманітарна допомога у випадках нс. Форми організації гуманітарної допомоги. Послуги і матеріальні ресурси в рамках гуманітарної допомоги, що надаються у вигляді благодійності.
- •48. Формування нового мислення, цілісного знання, практичного вміння, необхідного для прийняття обґрунтованих рішень у сфері цивільного захисту.
- •49. Структура впливу параметрів людського фактору (стрес, недостатній рівень знань) на управління безпекою у нс
- •51. Методики визначення показників інтелекту, стилю керівництва, комунікабельності, ступеню готовності до ризику.
- •52. Методики аналізу і врахування людського фактору. Аналіз надійності роботи персоналу за допомогою побудови дерева помилок.
26. Розв’язування типових завдань з оцінки радіаційної та хім обстановки.
Оцінка хімічної обстановки, яка може скластися на місцевості під час аварії на хімічно-небезпечному об'єкті, включає:
визначення розмірів та площі зони хімічного забруднення зони хімічного забруднення;
визначення часу підходу хмари забрудненого повітря до відповідної межі чи об'єкту;
визначення часу вражаючої дії СДОР;
вибір способів захисту людей в зоні хімічного ураженні,
27..Превентивні заходи щодо зниження масштабів радіаційного та хімічного впливу на ог та ато.
Субєкт господарської діяльності, п-ства, уст,орг, що мють намір розпочати експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки: надсилають до держадміністрації, виконавчих органів селищної або міської рад заяву на отримання дозволу на експлуатацію об’єкта підвищеної небезпеки. До якої додаються декларація безпеки, договір обов’язкового страхування відповідальності шкоди, план локалізації і ліквідації аварій на об’єкті підвищеної небезпеки, копію дозволу на будівництво і/або реконструкцію об’єкта підвищеної небезпеки, висновки передбачених законом державних та, в разі наявності громадських експертиз, копію рішення ради про надання згоди на розміщення об’єкта небезпеки на її території. Відповідна державна адміністрація, виконавчі органи центральних органів виконавчої влади розглядають заяву, погоджують з територіальними органами спеціально уповноважених, надсилають СГ дозвіл на експлуатацію об’єкта підвищеної небезпеки або обґрунтовану відмову з переліком додаткових заходів, які він повинен виконати для отримання дозволу (ліцензії).
28. Розрахунок сил і засобів з: укриття виробничого персоналу в захисних спорудах, визначення коефіцієнта їхнього захисту від проникної радіації.
Захисні властивості протирадіаційних укриттів оцінюється Коефіцієнтом, який показує, у скільки разів доза радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м більша від дози радіації в укритті. При виборі й підготовці укриттів для захисту від радіоактивних речовин слід врахувати захисні властивості будівельних матеріалів та окремих конструкцій. Здатність будівельного матеріалу ослаблювати потік радіоактивних випромінювань характеризується щільністю і товщиною шару половинного ослаблення матеріалу тобто певної товщини шару матеріалу при проходженні через який інтенсивність радіоактивних випромінювань зменшується у 2 р. З шаром половинного ослаблення матеріалу можна визначити к-нт ослаблення для ьудь – якої товщини, знаючи, що потік радіоактивних випромінювань буде зменшено вдвічі стільки разів, скільки шарів половинного ослаблення є в товщі матеріалу. Обємно-планувальні норми при будівництві ПРУ: S на 1 люд,м-0,5; об’єм ні 1 люд,м-1,6; мінімальна висота (від рівня підлоги до виступаючих конструкцій стелі), м – 1,9; місця для сидіння (від загальної кількості місць),%-80; місць для лежання (від загальної кількості місць), %-20.
Організація спостережень та дозиметричного контролю; проведення робіт з дезактивації ОГ та АТО
У результаті техногенних аварій, катастроф, стихійних лих, радіоактивними, небезпечними хімічними та біологічними речовинами. Знезараження є частиною ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і комплексом заходів, які проводяться з метою захисту населення, відновлення.
Знезараження – комплекс заходів з дезактивації, дегазації та дезінфекції заражених поверхонь. Знезараження також передбачає санітарне оброблення людей та ветеринарне оброблення тварин.
Дезактивація - усунення радіоактивних речовин із поверхней до величин, безпечних для людини. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоакт. речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання. Повна дезактивація здійснюється
змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів; змивання РР струменем води під тиском; знищення РР газокрапельним потоком; знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками; змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо; знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.
Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоакт. частин від поверхні та знищення їх з оброблених об'єктів.