- •Тема 7. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації (друга половина 19 - початок 20 ст.). Представники неокласичної традиції.
- •6. Суть економічної теорії Маркса.
- •7. Маржиналізм.
- •8. Політекономія добробуту
- •9. Інституціоналізм
- •9.2. Соціально-правовий інституціоналізм
- •9. 3. Емпіризм (соціально-економічний інституціоналізм) Мітчелла
Тема 7. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації (друга половина 19 - початок 20 ст.). Представники неокласичної традиції.
6. Суть економічної теорії Маркса.
7. Маржиналізм.
8. Політекономія добробуту.
9. Інституціоналізм
9.1.Соціально-психологічний напрямок інституціоналізму.
9.2.Соціально-правовий інституціоналізм.
9.3.Емпіризм Мітчелла.
6. Суть економічної теорії Маркса.
Передумови виникнення марксизму поділяють на дві групи:
- Соціально-економічні передумови (промислова революція XIX ст., крах феодальних відносин і перехід до капіталізму, пролетаризація суспільства - формування робітничого класу, зростання активності робітничого класу);
- Наукові передумови (німецька класична філософія Гегеля і Фейєрбаха, англійська класична політекономія (теорія трудової вартості Д. Рікардо), французький утопічний соціалізм (Сен-Сімон, Фур'є, Оуен).
Початок створення марксизму загалом і економічної теорії зокрема припадає на 40-ві роки XIX ст. Авторами цієї теорії є Карл Маркс та Фрідріх Енгельс. Основу марксистської теорії становила концепція капіталістичної експлуатації, зубожіння мас та утвердження нового, соціалістичного ладу.
Головна праця Маркса "Капітал".
Теорія класів і класової боротьби: Маркс виділяє два великих суспільних класи: пролетаріат, який володіє робочою силою, і капіталісти, що привласнюють додаткову вартість, створену найманою робочою силою. Доводить, що в суспільстві існує диктатура буржуазії, яка встановила панування капіталу. Вихід з цього становища вбачав лише в пролетарській революції, яка встановить диктатуру пролетаріату і перехід до нового справедливого безкласового суспільства без приватної власності та експлуатації праці.
Теорія вартості: Маркс абсолютизував роль праці, як єдиного фактора вартості. Вартість утворює «суспільно необхідний робочий час», або витрати часу «за середнього рівня вмілості та інтенсивності праці». Виокремлює дві сторони товару – споживчу вартість і вартість, формою якої є мінова вартість. При цьому розвиває положення про двоїстий характер праці (конкретна праця, яка створює споживчу вартість, і абстрактна праця, яка створює вартість).
Теорія капіталу: Капітал, за Марксом – це самозростаюча вартість, тобто вартість, яка приносить прибуток. Виділяє органічну будову капіталу: постійний капітал (вартість засобів виробництва) і змінний капітал (вартість робочої сили). Зробив висновок, що додаткову вартість приносить лише змінний капітал. Виділяє основний капітал (вартість засобів праці) – це частина постійного і оборотний капітал (вартість предметів праці та робочої сили) – це капітал, який включає елементи постійного і весь змінний.
Теорія додаткової вартості: робоча сила створює вартість більшу, ніж її власна, тобто до додаткову вартість, яка є результатом «неоплаченої праці» найманих робітників, що продають свою робочу силу. При цьому вартість робочої сили відтворюється протягом необхідного робочого часу, а додаткова вартість створюється у додатковий робочий час. Тобто розмір додаткової вартості можна збільшити двома способами: продовженням робочого дня (абсолютна додаткова вартість); підвищенням продуктивності праці (відносна додаткова вартість).
