1.5 Основні вимоги до оформлення звіту про наукову роботу (магістерської роботи) та бібліографічних джерел.

Вимоги до оформлення магістерської роботи.

Випускна магістерська робота повинна відповідати вимогам існуючих положень в університеті. Структура випускної роботи складається з ілюстративного матеріалу (презентація та роздаточний матеріал), пояснювальної записки та додатків. У зв'язку з цим випускну роботу треба виконувати відповідно до вимог ДСТУ.

Пояснювальна записка, як правило, містить:

• вступ з обґрунтуванням теми й вибраних методів вирішення завдань роботи;

• огляд науково-технічної літератури з аналізом стану, проблем і напрямів вирішення завдань роботи;

• розділ з обґрунтування обраної методики, методів та об’єкту дослідження;

• розділи експериментальних досліджень з розрахунковою схемою, аналізом результатів, їх точності й достовірності;

• висновки та рекомендації.

Магістерська робота виконується на одній стороні стандартного білого аркушу. Магістерська робота виконується українською мовою. У виняткових випадках, за погодженням із завідувачем кафедри, деканом факультету та з письмового дозволу ректора університету, магістерська робота може бути виконана іншою мовою.

У магістерській роботі не повинно бути переписаних з підручників положень і формулювань. Допускаються лише посилання на них. За прийняті в роботі рішення і достовірність даних відповідає студент – автор випускної роботи.

При використанні комп’ютера пояснювальну записку друкують таким чином:

• шрифт – Times New Roman, звичайний світлий;

• розмір шрифту (параметри) – 14;

• міжрядковий інтервал тексту – 1,5, до тридцяти рядків на сторінці;

• вирівнювання основного тексту – за шириною;

• колір тексту – чорний.

Роботу необхідно друкувати, лишаючи поля таких розмірів:

• ліве – 25 мм,

• праве – 10 мм,

• верхнє та нижнє – 20 мм.

Структура роботи. За своєю структурою магістерська робота складається з:

• титульного аркушу,

• змісту,

• переліку умовних скорочень (у разі необхідності),

• вступу,

• основної частини (трьох-чотирьох розділів, поділених на підрозділи),

• висновків,

• додатків (за необхідності),

• списку використаних літературних джерел.

Нумерація. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють угорі з правого боку сторінки без крапки в кінці.

Титульний аркуш оформлюється відповідно до встановлених вимог і на ньому вказується офіційна назва навчального закладу та кафедри, на якій виконана робота; прізвище, ім’я та по батькові автора; тема наукової роботи; прізвище, ім’я та по батькові, науковий ступінь, вчене звання наукового керівника; вказівки про допуск роботи до захисту, дату захисту та отриману оцінку; місто та рік написання роботи.

Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх структурних частин роботи, а саме: вступу, розділів, підрозділів, висновків, додатків, списку використаних літературних джерел, з вказівкою номерів сторінок, на яких розміщується початок матеріалу.

Перелік умовних скорочень застосовується у разі використання маловідомих скорочень, специфічної термінології, позначень тощо. Перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується після змісту перед вступом.

Вступ. У вступі розкривається актуальність і стан розробки наукової проблеми, наводиться обґрунтування необхідності проведення дослідження та інші вихідні дані до магістерської роботи у рекомендованій послідовності.

Актуальність теми дослідження, що обумовило її вибір. Визначення актуальності будь-якої теми має бути ясним, конкретним і повинно розкривати доцільність дослідження теми.

Визначення об’єкту та предмету дослідження. Об’єкт дослідження – частина об’єктивної реальності, процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Як правило, об’єкт визначають як коло конкретних екологічних явищ, що буде досліджуватись у роботі.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта і включає сукупність властивостей і взаємозв’язків об’єкта, саме на нього повинна бути спрямована увага, оскільки предмет визначає тему магістерської роботи. Категорії об’єкт і предмет співвідносяться між собою як загальне й часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.

Найвідповідальніша частина вступу – визначення мети та завдань дослідження. Мета формулюється лаконічно, одним реченням і повинна випливати з теми роботи. Відповідно до визначеної мети формулюються завдання, які деталізують та розкривають мету

Апробація результатів дослідження – наводяться дані щодо участі автора в конференціях, колоквіумах, круглих столах та щодо публікацій за темою магістерської роботи.

Структура роботи. Коротко визначається кількість структурних частин та загальний обсяг роботи.

Основна частина складається з розділів, підрозділів, в окремих випадках можуть виділятись пункти, якщо це обумовлено особливостями теми. Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ окрему частину цього питання. Найбільш оптимальний варіант структурування тексту – 4-6 розділів, які розбиті на підрозділи. Окремі розділи можуть не мати підрозділів. В основній частині викладається зміст дослідження: теоретичні і практичні основи дослідження, постановка проблемних питань та способи їх розв’язання тощо. У роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст та результати дослідження, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології. Кожний розділ закінчується короткими висновками і узагальненнями автора.

Висновки, пропозиції та рекомендації (орієнтовний обсяг 1-2 стор.) – це стислий виклад найбільш важливих наукових та практичних результатів, одержаних в роботі, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми, її значення для науки і практики. Також формулюються пропозиції та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. Текст висновків поділяють на пункти. Висновки автора повинні бути обґрунтованими, відрізнятись науковою новизною, виступати результатом самостійного дослідження та окреслювати перспективи подальшого дослідження теми.

Додатки розміщуються в порядку появи на них посилань у тексті роботи, кожний додаток починається з нової сторінки. Додатки позначаються не цифрами, а послідовно літерами української абетки, відповідно: Додаток А, Додаток Б, Додаток В, Додаток Д без лапок у правому верхньому кутку сторінки. Не використовуються для позначення додатків літери Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Кожен додаток повинен починатися з нового аркуша (сторінки). У змісті всі додатки мають бути перераховані.

Список використаних джерел. Магістерська робота повинна завершуватися списком використаних літературних джерел, на які є посилання в тексті роботи та які використані при її підготовці та написанні.

Вимоги до оформлення бібліографічних джерел.

Бібліографічний опис надає можливість отримати уявлення про автора документу, зміст документу та його читацьке призначення, місце видання, обсяг видання тощо.

Бібліографічний опис документів, як правило, виконують тією мовою, якою складений документ. При складанні бібліографічного опису застосовують норми сучасної орфографії, за виключенням ста­ровинних документів, в яких відображені особливості мови епохи, а також стилізовані під старовину назви сучасних організацій і назви документів.

Заголовні літери застосовують у відповідності до сучасних правил граматики тієї мови, якою складений бібліографічний опис, незалеж­но від того, які букви застосовані у джерелі інформації. Із заголовних літер починається перше слово кожної зони бібліографічного опису, а також перше слово наступних елементів: загального позначення ма­теріалу та будь-яких назв в усіх зонах опису. Всі інші елементи запи­сують малими літерами. Також зберігають прописні і рядкові літери в офіційних назвах сучасних організацій та інших власних іменах.

Скорочення слів застосовують в усіх зонах бібліографічного опи­су. Не допускається скорочувати основну назву та загальне позначен­ня матеріалу.

Головною умовою скорочення слів є однозначність їх розуміння та забезпечення розшифровки скорочених слів. Не слід скорочувати слова у тих випадках, коли таке скорочення може зробити неясним зміст тексту, зашкодити його розумінню. Деякі відомості, які наявні у документах, можна не наводити у бібліографічному описі, наприклад назви орденів, почесні звання, військові та наукові звання, терміни, що вказують на правовий статус організації, данні про допуск, дозвіл тощо.

Для виокремлення елементів та зон у бібліографічному описі за­стосовують такі знаки передписаної пунктуації:

• . – крапка і тире

• . крапка

• , кома

• : двокрапка

• ; крапка з комою

• ... три крапки

• / навскісна риска

• // дві навскісні риски

• ( ) круглі дужки

• [ ] квадратні дужки

• + знак плюс

• = знак дорівнює

Наприкінці бібліографічного опису ставлять крапку, а на початку кожної зони бібліографічного опису (крім першої) – умовний роз­діловий знак між зонами опису — «крапку і тире» (. — ) з пробілами з обох боків тире . Якщо перший елемент відсутній, то знак «крапку і тире» ставлять перед наступним елементом, умовний розділовий знак якого у такому випадку не зазначається. Виключення складають знаки «круглі дужки» та «квадратні дужки», які зберігаються після знаку зони. Кожен бібліографічний опис починається з абзацу.

Наступним елементом бібліографічного опису є загальне позна­чення матеріалу, яке визначає клас матеріалу до якого належить об’єкт опису. Нижче подаємо їх перелік українською мовою (з відпо­відними еквівалентами англійською мовою):

• відеозапис (videorecording);

• звукозапис (saundrecording);

• образотворчий матеріал (graphic);

• карти (cartographic material);

• комплект (kit);

• кінофільм (motion picture);

• мікроформа (microform);

• мультимедіа (multimedia);

• ноти (music);

• предмет (object);

• рукопис (manuscript);

• текст (text);

• шрифт Брайля (braille);

• електронний ресурс (electronic resource).

Відомостями, що стосуються назви, місять інформацію, яка роз­криває і пояснює основну назву, в тому числі й іншу назву, відомості щодо виду, жанру, призначення документа, зазначення про те, що до­кумент є перекладом з іншої мови тощо. Їх наводять у формі та по­слідовності, що дана у документі, чи у залежності від виокремлення їх поліграфічними засобами.

Відомості про відповідальність включають інформацію про осіб та (або) організації, які брали участь у створенні інтелектуального, художнього або іншого змісту документа, що є об’єктом опису. Імена авторів — це відомості про осіб, що створили даний твір або брали участь у його створенні, а також організації, від імені яких публікуєть­ся документ. Відомості про відповідальність записують у тій формі, у якій вони наведені у документі.

Зона специфічних відомостей застосовується при описі об’єктів, що є особливим типом публікації чи розміщених на специфічних но­сіях.

Зона вихідних даних містить відомості про місце і час публікації, поширення чи виготовлення об’єкта бібліографічного опису, а також відомості про його видавця, розповсюджувача, виготовлювача.

Ім’я (назва) видавця, розповсюджувача тощо наводиться після ві­домостей про місце видання, до якого воно відноситься, і відокремлю­ється двокрапкою

Як дату видання наводять рік публікації документа, що є об’єктом бібліографічного опису. Рік зазначають арабськими цифрами, йому передує знак кома, наприклад:

, 2007

, 1887

У випадках, коли дата видання невідома та її не вдалося встано­вити, на її місці наводять дату авторського права (копірайт), дату ви­готовлення (друкування) тощо, наприклад:

, сор. 1999

, друк. 2002

, ценз. 1907

Зона фізичної характеристики містить позначення фізичної форми, у якій поданий об’єкт бібліографічного опису, у поєднанні із зазначен­ням обсягу, і, за необхідністю, розміру документа, його ілюстрацій та су­провідного матеріалу, який є частиною об’єкту бібліографічного опису.

У відомостях про обсяг документа вказують загальну кількість сторінок (аркушів) документа, включаючи окремі аркуші ілюстрацій, карти, додатки.

Зона серії містить відомості про багаточастинний документ (до­кумент, що складається більше, ніж з однієї частини), окремим ви­пуском якого є об’єкт бібліографічного опису. Зона містить елементи зони назви та відомостей про відповідальність, які стосуються серії, до якої входить об’єкт опису, а також Міжнародний стандартний но­мер серіального видання (ISSN) і номер, під яким об’єкт позначений у даній серії.