2. Поняття «гарне життя»,або «добробут» за к. Роджерсом

Карл Роджерс (1902-1990), американський психолог, один із лідерів  гуманістичної психології. Основні праці: "Терапія, центрована на клієнті" (1951), «Становлячись особистістю» (1961) та ін. К.Роджерс вважав, що людина за своєю природою – істота добра, конструктивна, прагне жити в гармонії з собою і з іншими. Вся поведінка людини спрямовується об’єднуючим мотивом – тенденцією самоактуалізації. Вирішальну роль у поведінці людини відіграють його суб’єктивні переживання, внутрішній світ. ^ Завдання психолога – зрозуміти. Людина – це інтегрований, цілісний організм.  Самість чи «Я-концепція» за К.Роджерсом представляють собою гештальт, складений з сприйняття властивостей «Я» і сприйняття відношень «Я» з іншими людьми і різноманітними сторонами життя, а також із цінностей, що пов’язані з цими сприйняттями. «Я-концепція» доступна усвідомленню, хоча в даний момент може не усвідомлюватися. Вона («Я-концепція») відображає ті характеристики, котрі людина сприймає як частину себе («Я-реальне»), а також ті характеристики, котрими людина хотіла б володіти («Я-ідеальне»). Фактори, що впливають на формування «Я-концепції»: 

• Організмічний оцінковий процес (оцінка переживання з позиції 

того, сприяє воно чи перешкоджає вродженій тенденції актуалізації).

• Потреба в позитивній увазі та її задоволення.

• Умови цінності (обставини, за яких задовольняється потреба в 

увазі). Обумовлена позитивна увага може принести шкоду становленню особистості. Вона виражається формулою: «Якщо зробиш це, то отримаєш то». Безумовна позитивна увага (без обмовок) сприяє розвиткові особистості.

Безумовна позитивна увага не виключає критики, смисл котрої виражається формулою: «Ми поважаємо тебе, але те, що ти робиш, засмучує нас, і тому краще б ти цього не робив». Безумовна позитивна увага з боку оточуючих і увага людини до самої себе – це умова самоактуалізації. Поведінка людини узгоджується з її «Я-концепцією». Загроза для «Я-концепції» виникає при невідповідності між її змістом і актуальним переживанням. Звідси, напруженість відчуття провини, тривога. Таке протиріччя не завжди усвідомлюється, а при усвідомленні може відбутися перебудова «Я-концепції».  Коли немає загроз «Я-концепції» людина відкрита для переживання, при загрозі – виникає захист. Ціль захисту – зберегти цілісність «Я-структури». Серед захисту – спотворення сприйняття переживання або заперечення переживання. Захист зберігає самоповагу людини. При часткових невідповідностях переживань «Я-концепції» захист слабне і рівень дискомфорту збільшується, що може привести до невротизації особистості. За великих невідповідностях можуть виникнути серйозні психологічні проблеми, в людини спостерігається ірраціональна і саморуйнівна поведінка. Гарне життя за К.Роджерсом не проявляється в отриманні задоволень і редукції напруження, а має мати такий напрямокжиття, котрий відповідає істинній природі людини («сродна діяльність»). Повноцінно функціонуюча людина – це людина, що максимально реалізує свої здібності. Їй властиві такі особистісних характеристики:

1. Відкритість переживанню до будь-якого досвіду.

2. Екзистенційний спосіб життя (прагнення жити наповненим життям у будь-який момент життя).

3. Здатність дослухатися до самого себе (орієнтація при виборі поведінки на свої внутрішні відчуття, а не на розум чи думку оточення).

4. Відчуття свободи в думках і вчинках (здатність жити у відповідності з волею, відповідальність за свої вчинки).

5. Креативність (творчий спосіб життя).

К.Роджерс описує найбільш повно реалізованої людини як  такої, що знаходиться в процесі актуалізації, ніж вже актуалізованої, підкреслюючи процесуальний характер цієї діяльності.  Він підкреслював постійний розвиток людини, що відображено в найвідомішій книзі К.Роджерса «Становлячись особистістю» (1961). У книзі К.Роджерса "Терапія, центрована на клієнті" (1951) стверджувалося, що психотерапевт має спілкуватися з людиною, що звернулася до нього, не як з пацієнтом, а як із клієнтом, що прийшов за порадою.  Головна установка психотерапії, яку сформулював К.Роджерс, має  бути зосереджена не на окремих симптомах пацієнта, а на ньому як унікальній особистості. Психолог має зосередитися не на проблемі, що турбує клієнта, а на ньому самому як особистості для того, щоб розбудити, у ньому первинну потребу в самоактуалізації. При цьому важливо представити, яким бачиться суб'єкту його "феноменальне поле", тобто усвідомлюваний ним внутрішній план власної поведінки (перекручений колишньою інтроспективною психологією, що у своїх експериментальних лабораторіях штучно розщепила це цілісне "поле" на ізольовані елементи свідомості).  Для цього потрібна "тепла емоційна атмосфера", у якій індивід (згодом К.Роджерс переніс акцент на групу індивідів, тобто на групову психотерапію) реінтегрує свою творчу особистість як ціле і тоді вона звільнитися від тривоги, психологічних стресів і т.ін.  Головна задача - не вирішення окремої проблеми, якою людина стурбована, а перетворення її особистості завдяки тому, що вона перебудовує свій феноменальний світ і систему потреб, серед яких найважливішої є потреба в самоактуалізації. Працюючи з клієнтом, психотерапевт має дотримуватися трьох правил: 1. Терапевт має бути собою, йому не слід пристосовуватися до ситуації спілкування з клієнтом, він не повинен висловлювати ніяких інших думок, окрім своїх особистих як приватної особи. 2. Психотерапевт має ставитися до клієнта з природньою співучастю, терпимістю і доброзичливістю. 3. Психотерапевт має вміти вживатися в ситуацію клієнта і відчувати те, що К.Роджерс назвав емпатією. Особистісно-орієнтована терапія К.Роджерса мала значний вплив на розвиток психології.  Праці К.Роджерса суттєво вплинули на загальне уявлення про потенціал людської особистості, він вважається одним із засновників руху за гуманізацію психології.