“Дозиметрія йонізуючого випромінювання”

Варіант – 11

1. Поверхневою активністю А_S радіоактивного джерела називається відношення активності А радіонукліда в джерелі (зразку);

A) до маси m цього джерела;

B) розподіленого на поверхні джерела, до площі S цієї поверхні;

C) до його об’єму;

D) до числа молів n речовини яка містить даний радіонуклід;

E) до часу випромінювання.

2. Вкажіть одиниці вимірювання: а) лінійної гальмівної здатності речовини; б) масової гальмівної здатності речовини

A) а) 1 Дж/м; б) 1 Дж·м²/кг; B) а) 1 c^-1; б) 1 Вт; C) а) 1 м^-2; б) 1 c^-1 м^-2;

D) а) 1 Дж/м²; б) 1 Вт/м²; E) а) 1 Вт/м²; б) 1 Дж/м².

3. Поглиненою дозою йонізуючого випромінювання називається:

A) енергія, яку передає йонізована частинка речовині в заданому околі її траєкторії на одиницю довжини треку;

B) відношення суми початкових кінетичних енергій всіх заряджених йонізуючих частинок, до маси речовини в цьому об’ємі;

C) відношення середньої енергії dЕ, переданої йонізуючим випромінюванням речовині в елементарному об’ємі, до маси dm речовини в цьому об’ємі;

D) відношення сумарного заряду dQ всіх йонів одного знаку, утворених у повітрі, до маси повітря в зазначеному об’ємі;

E) добуток поглинених доз окремих видів випромінювань і відповідних коефіцієнтів зважування k_eq на тип випромінювання.

4. Назвіть одиниці в СІ: а) керми; b) потужності керми.

A) а) 1 рад; b) Зв/с; B) а) Дж/кг; b) 1 Р; C) а) Вт; b) 1 Кл/кг;

D) а) 1 Гр; b) Ґр/с; E) а) 1 Кі ; b) А/кг.

5. Назвіть одиниці в СІ: а) еквівалентної дози; b) потужності еквівалентної дози.

A) а) 1 Гр; b) Ґр/с; B) а) Дж/кг; b) 1 Р; C) а) 1 Зв; b) Зв/с;

D) а) 1 рад; b) Зв/с; E) а) 1 Кі ; b) А/кг.

6. Ефективна еквівалентна доза – це:

A) поглинена доза, в якій враховано поправку на тканину;

B) енергія йонізуючого випромінювання, поглинута певною масою тканин патологічного осередку опромінюваного органу, частини чи всього тіла;

C) доза, помножена на коефіцієнт, який враховує різну чутливість різних тканин до опромінення;

D) доза, отримана групою людей від джерела радіації;

E) доза, яку отримують покоління людей від джерела радіації за весь час його подальшого існування.

7. Радіотоксини –

A) речовини, введення яких в організм підвищують його стійкість до дії йонізуючих випромінювань;

B) низькомолекулярні біологічно активні речовини, що утворюються в організмі людини під дією йонізуючого випромінювання і беруть участь у формуванні променевих уражень;

C) атоми або групи атомів, які мають один і більше неспарених електронів і здатні самостійно існувати;

D) діагностичні засоби, які містять радіонукліди;

E) ізотопи хімічного елементу, здатні до радіоактивного розпаду.

8. Вкажіть одиниці поверхневої активності в СІ:

A) 1 Кі/м²; B) 1 Бк/м²; C) 1 Бк/см²; D) 1 Кі/см²; E) 1 Кі/л.

9. Радіочутливість – чутливість біологічних об’єктів до дії:

A) йонізуючих випромінювань;

B) електромагнітних хвиль радіодіапазону;

C) звукових хвиль діапазону 20 Гц–20 кГц;

D) електромагнітних хвиль у діапазоні 760–420 нм;

E) електромагнітних хвиль у діапазоні 10–100 мкм.

10. Радіорезистентність – здатність організму, не втрачаючи життєздатності, витримувати високі дози:

A) електромагнітного опромінення хвилями радіодіапазону;

B) йонізуючих випромінювань;

C) УЗ-опромінення діапазону 20–800 кГц;

D) електромагнітного опромінення хвилями діапазону 760–420 нм;

E) ІЧ-опромінення діапазону 10–100 м

ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ ПО МОДУЛЮ III

“Дозиметрія йонізуючого випромінювання”

Варіант – 12

1. Питомою масовою активністю А_m радіоактивного джерела називається відношення активності А радіонукліда в джерелі (зразку) до:

A) маси m цього джерела; B) площі S його поверхні;

C) його об’єму; D) часу випромінювання;

E) числа молів n речовини яка містить даний радіонуклід.

2. Вкажіть одиниці вимірювання поверхневої густини енергії частинок (флюенса енергії) йонізуючого випромінювання:

A) м^-1; B) c^-1; C) м^-2; D) Дж/м²; E) Вт/м².

3. Лінійне передавання енергії (ЛПЕ) – ...

A) енергія, яку передає йонізована частинка речовині в заданому околі її траєкторії на одиницю довжини треку;

B) відношення суми початкових кінетичних енергій всіх заряджених йонізуючих частинок, які утворилися під дією йонізуючого випромінення в елементарному об’ємі речовини, до маси речовини в цьому об’ємі;

C) відношення середньої енергії dЕ, переданої йонізуючим випромінюванням речовині в елементарному об’ємі, до маси dm речовини в цьому об’ємі;

D) відношення сумарного заряду dQ всіх йонів одного знаку, утворених у повітрі, до маси повітря в зазначеному об’ємі;

E) визначається добутком поглинених доз окремих видів випромінювань і відповідних коефіцієнтів зважування k_eq на тип випромінювання.

4. Радіографія – метод дослідження структури різноманітних об’єктів, зокрема біологічних тканин, який ґрунтується:

A) на вимірюванні енергії будь-якого випромінювання;

B) на отримуванні зображень при просвічуванні випромінюванням зовнішнього джерела;

C) на вимірюванні активності радіоактивних речовин;

D) на анігіляції елементарних частинок при взаємодії нейтрино і антинейтрино;

E) на отримуванні зображень шляхом реєстрації їх власного або наведеного радіоактивного випромінювання.

5. Інтегральна поглинута доза – це:

A) поглинена доза, в якій враховано поправку на тканину;

B) енергія йонізуючого випромінювання, поглинута певною масою тканин патологічного осередку опромінюваного органу, частини чи всього тіла;

C) доза, помножена на коефіцієнт зважування на тканину;

D) доза, отримана групою людей від якого-небудь джерела радіації;

E) доза, яку отримують покоління людей від джерела радіації за весь час його подальшого існування.

6. Середній лінійний пробіг частинки:

A) відношення числа dn йонів одного знаку, утворених зарядженою йонізуючою частинкою на елементарному шляху dl, до цього шляху;

B) відношення енергії dE йонізуючої частинки при проходженні елементарного шляху dl у речовині, до довжини цього шляху;

C) відношення лінійної гальмівної здатності речовини S до густини речовини ;

D) величина, яка характеризує глибину проникнення зарядженої частинки в речовину;

E) добуток середнього лінійного пробігу R зарядженої йонізуючої частинки в даній речовині на густину цієї речовини .

7. Активність препарату А з масою препарату m пов’язана співвідношенням:

A) ; B) ; C) ;

D) ; E) .

8. Вкажіть на правильне співвідношення між позасистемними одиницями і одиницями СІ для поглиненої дози:

A) 1 рад = 10^-2 Ґр; B) 1 рад = 10^-2 Зв; C) 1 бер = 10^-2 Ґр;

D) 1 рад = 10^-3 Ґр; E) 1 Р = 10^-2 Кл/кг.

9. Рaдіопротектори –

A) ізотопи хімічного елементу, здатні до радіоактивного розпаду;

B) низькомолекулярні речовини, що утворюються в організмі людини під дією йонізуючого випромінювання і беруть участь у формуванні променевих уражень;

C) атоми або групи атомів, які мають один і більше неспарених електронів і здатні самостійно існувати;

D) діагностичні засоби, які містять радіонукліди;

E) речовини, введення яких в організм підвищують його стійкість до дії йонізуючих випромінювань.

10. Під дією дози 1 Р в 1 см³ сухого повітря за норм. умов утворюється:

A) 2,05∙10⁶ пар протонів; B) 2,08∙10⁹ пар йонів кожного знаку;

C) 2,08∙10⁶ електронів; D) 10⁹ протонів; E) 1000 нейтронів.

“Дозиметрія йонізуючого випромінювання”

Варіант – 13

1. Активність радіоактивної речовини виражається формулою:

A) ; B) ; C) ; D) ; E) A =N∙t.

2. В яких одиницях в СІ вимірюється молярна активність препарату?

A) Кі/л; B) Бк/м³; C) Бк/л; D) Кі/м²; E) Бк/моль.

3. Керма К – ...

A) енергія, яку передає йонізована частинка речовині в заданому околі її траєкторії на одиницю довжини треку;

B) відношення суми початкових кінетичних енергій всіх заряджених йонізуючих частинок, які утворилися під дією посереднього (вторинного) йонізуючого випромінення в елементарному об’ємі речовини, до маси речовини в цьому об’ємі;

C) відношення середньої енергії dЕ, переданої йонізуючим випромінюванням речовині в елементарному об’ємі, до маси dm речовини в цьому об’ємі;

D) відношення сумарного заряду dQ всіх йонів одного знаку, утворених у повітрі, до маси повітря в зазначеному об’ємі;

E) визначається добутком поглинених доз окремих видів випромінювань і відповідних коефіцієнтів зважування k_eq на тип випромінювання.

4. Радiостимуляцiя – стимулююча дія на живі організми малих доз:

A) ІЧ-опромінення діапазону 10–100 мкм;

B) електромагнітного опромінення хвилями радіодіапазону;

C) УЗ-опромінення діапазону 20–800 кГц;

D) електромагнітного опромінення хвилями діапазону 760–420 нм;

E) йонізуючих випромінювань.

5. Вкажіть одиниці вимірювання поверхневої густини частинок (флюенса частинок):

A) м^-1; B) c^-1; C) м^-2; D) Дж/м²; E) Вт/м².

6. Масова гальмівна здатність речовини:

A) відношення числа dn йонів одного знаку, утворених зарядженою йонізуючою частинкою на елементарному шляху dl, до цього шляху;

B) відношення енергії dE йонізуючої частинки при проходженні елементарного шляху dl у речовині, до довжини цього шляху;

C) відношення лінійної гальмівної здатності речовини S до густини речовини ;

D) величина, яка характеризує глибину проникнення зарядженої частинки в речовину;

E) добуток середнього лінійного пробігу R зарядженої йонізуючої частинки в даній речовині на густину цієї речовини .

7. Вкажіть гранично допустиму дозу йонізуючого випромінювання впродовж року.

A) H = 10 Зв; B) H = 100 Зв; C) H = 50 бер; D) H = 5 бер; E) H = 500 бер.

8. Зв’язок між активністю препарату А і потужністю експозиційної дози на відстані r:

A) ; B) ; C) ; D) ; E) .

Тут Γ – гамма-стала, яка характерна для даного радіонукліда.

9. Активність радіофармацевтичного препарату – це ...:

A) енергія йонізуючого випромінювання, поглинена опроміненою речовиною і віднесена до одиниці її маси;

B) сумарний заряд всіх йонів, створених в 1 см³ сухого повітря при йонізації;

C) міра радіоактивної речовини, виражена числом розпадів її ядер за одиницю часу;

D) сума добутків поглинених доз окремих видів випромінювання і відповідних коефіцієнтів зважування;

E) час, протягом якого розпадається половина радіоактивних ядер.

10. Лічильник Ґейгера-Мюллера – детектор йонізуючих частинок, дія якого ґрунтується на:

A) закипанні перегрітої рідини вздовж траєкторії частинки;

B) конденсації перенасиченої пари на йонах, утворених зарядженою частинкою у газі;

C) виникненні самостійного електричного розряду в газі при попаданні частинки в його об’єм;

D) виникненні спалаху світла в кристалі під дією частинки;

E) виникненні струму у нагрітій рідині.

ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ ПО МОДУЛЮ III

“Дозиметрія йонізуючого випромінювання”

Варіант – 14

1. Об’ємною активністю А_V радіоактивного джерела називається відношення активності А радіонукліда в джерелі (зразку) до:

A) маси m цього джерела; B) площі S цієї поверхні ;

C) його об’єму; D) часу випромінювання;

E) числа молів n речовини яка містить даний радіонуклід.

2. Вкажіть одиниці масової активності в СІ:

A) 1 Кі/м²; B) Бк/кг; C) 1 Бк/см²; D) 1 Кі/см²; E) 1 Кі/л.

3. Експозиційною дозою називається:

A) енергія, яку передає йонізована частинка речовині в заданому околі її траєкторії на одиницю довжини треку;

B) відношення суми початкових кінетичних енергій всіх заряджених йонізуючих частинок, які утворилися під дією посереднього (вторинного) йонізуючого випро-мінення в елементарному об’ємі речовини, до маси речовини в цьому об’ємі;

C) відношення середньої енергії dЕ, переданої йонізуючим випромінюванням речовині в елементарному об’ємі, до маси dm речовини в цьому об’ємі;

D) відношення сумарного заряду dQ всіх йонів одного знаку, утворених у повітрі, коли всі електрони й позитрони, звільнені фотонами в елементарному об’ємі повітря масою dm, повністю зупинилися в повітрі, до маси повітря в зазначеному об’ємі;

E) добуток поглинених доз окремих видів випромінювань і відповідних коефіцієнтів зважування k_eq на тип випромінювання.

4. Лінійна густина йонізації:

A) відношення числа dn йонів одного знаку, утворених зарядженою йонізуючою частинкою на елементарному шляху dl, до цього шляху;

B) відношення енергії dE йонізуючої частинки при проходженні елементарного шляху dl у речовині, до довжини цього шляху;

C) відношення лінійної гальмівної здатності речовини S до густини речовини ;

D) величина, яка характеризує глибину проникнення зарядженої частинки в речовину;

E) добуток середнього лінійного пробігу R зарядженої йонізуючої частинки в даній речовині на густину цієї речовини .

5. Назвіть одиниці в СІ: а) експозиційної дози; b) потужності експозиційної дози.

A) а) 1 Гр; b) Ґр/с; B) а) Дж/кг; b) 1 Р/с; C) а) 1 рад; b) Зв/с;

D) а) 1 Зв; b) Кл/с; E) а) 1 Кл/кг ; b) А/кг.

6. Камера Вільсона – прилад для реєстрації слідів (треків) заряджених частинок, дія якого ґрунтується на:

A) закипанні перегрітої рідини вздовж траєкторії частинки;

B) конденсації перенасиченої пари на йонах, утворених зарядженою частинкою у газі;

C) виникненні самостійного електричного розряду в газі при попаданні частинки в його об’єм;

D) виникненні спалаху світла в кристалі під дією частинки;

E) виникненні струму у нагрітій рідині.

7. В яких одиницях вимірюється: а) ефективна еквівалентна доза в СІ; b) коефіцієнти зважування на тип випромінювання?

A) а) кг; b) Бк/кг; B) а) рад; b) Кі/л; C) а) бер; b) Зв/кг;

D) а) Кл/кг; b) рад/с; E) а) Зв; b) безрозмірні.

8. Радіофармацевтичні препарати –

A) речовини, введення яких в організм підвищують його стійкість до дії йонізуючих випромінювань;

B) низькомолекулярні речовини, що утворюються в організмі людини під дією йонізуючого випромінювання і беруть участь у формуванні променевих уражень;

C) атоми або групи атомів, які мають один і більше неспарених електронів і здатні самостійно існувати;

D) діагностичні або лікарські засоби, які містять радіонукліди;

E) ізотопи хімічного елементу, здатні до радіоактивного розпаду.

9. Назвіть одиниці в СІ: а) дози поглинання; б) потужності поглиненої дози.

A) а) 1 рад; b) Зв/с; B) а) Дж/кг; b) 1 Р; C) а) Вт; b) 1 Кл/кг;

D) а) 1 Гр; b) Ґр/с; E) а) 1 Кі ; b) А/кг.

10. Радіосенсибілізація –

A) стимулююча дія на живі організми малих доз йонізуючих випромінювань;

B) отруєння організму радіоактивними речовинами;

C) підвищення радіочутливості біологічних об’єктів, викликане аґентами різної природи, які застосовують перед або під час опромінення;

D) здатність організму, не втрачаючи життєздатності, витримувати високі дози йонізуючих випромінювань;

E) введення в організм речовин, які підвищують його стійкість до дії йонізуючих випромінювань.

“Дозиметрія йонізуючого випромінювання”

Варіант – 15

1. Активність ізотопу А змінюється з часом t за законом ( – стала радіоактивного розпаду, Т_1/2 – період піврозпаду, А₀ – активність ізотопу в початковий момент):

A) ; B) ; C) ;

D) ; E) .

2. Що називається коефіцієнтом зважування на тип випромінювання?

A) коефіцієнт, який показує, у скільки разів радіаційна небезпека у випадку хронічного опромінення людини для даного виду випромінювання вища, ніж у випадку рентгенівського або - випромінювання за однакової поглиненої дози;

B) перехідний коефіцієнт, який залежить від опроміненої речовини і енергії фотонів;

C) поглинена доза в якій враховано поправку на тканину;

D) відношення приросту еквівалентної дози за інтервал часу до цього інтервалу часу;

E) відношення середньої енергії, переданої йонізуючим випромінюванням речовині в елементарному об’ємі, до маси речовини в цьому об’ємі.

3. Молярною активністю джерела A_М називається відношення активності А радіонукліда в джерелі (зразку) до:

A) маси m цього джерела;

B) площі S його поверхні;

C) його об’єму;

D) числа молів n речовини, яка містить даний радіонуклід;

E) часу випромінювання.

4. Лінійна гальмівна здатність речовини:

A) відношення числа dn йонів одного знаку, утворених зарядженою йонізуючою частинкою на елементарному шляху dl, до цього шляху;

B) відношення енергії dE йонізуючої частинки при проходженні елементарного шляху dl у речовині, до довжини цього шляху;

C) відношення лінійної гальмівної здатності речовини S до густини речовини ;

D) величина, яка характеризує глибину проникнення зарядженої частинки в речовину;

E) добуток середнього лінійного пробігу R зарядженої йонізуючої частинки в даній речовині на густину цієї речовини .

5. Еквівалентна доза йонізуючого випромінювання визначається:

A) енергією, яку передає йонізована частинка речовині в заданому околі її траєкторії на одиницю довжини треку;

B) відношенням суми початкових кінетичних енергій всіх заряджених йонізуючих частинок, до маси речовини в цьому об’ємі;

C) відношенням середньої енергії dЕ, переданої йонізуючим випромінюванням речовині в елементарному об’ємі, до маси dm речовини в цьому об’ємі;

D) відношенням сумарного заряду dQ всіх йонів одного знаку, утворених у повітрі, до маси повітря в зазначеному об’ємі;

E) добутком поглинених доз окремих видів випромінювань і відповідних коефіцієнтів зважування k_eq на тип випромінювання.

6. Між експозиційною дозою Х і дозою поглинання D існує залежність:

A) D = f/X; B) D = f X³; C) D = fX; D) D = fX²; E) D X = const.

7. Природнім радіоактивним фоном називають:

A) проникаюче до поверхні землі космічне випромінювання;

B) випромінювання радіоактивних речовин в природі разом з космічним випромінюванням;

C) випромінювання окремих радіоактивних речовин в природі;

D) короткохвильове видиме випромінювання;

E) потік -квантів.

8. В яких одиницях в СІ вимірюється об’ємна активність препарату:

A) Кі/л; B) Бк/см³; C) Бк/л; D) Кі/м²; E) Бк/м³.

9. Радіометрія –

A) один із видів взаємоперетворення елементарних частинок при їх взаємодії з відповідними їм античастинками;

B) хімічний розклад речовини під дією йонізуючих випромінювань;

C) метод дослідження структури різноманітних об’єктів;

D) сукупність методів вимірювання активності радіоактивних речовин;

E) сукупність методів вимірювання енергії будь-якого випромінювання.

10. Бульбашкова камера – прилад для реєстрації йонізуючих частинок, дія якого ґрунтується на:

A) закипанні перегрітої рідини вздовж траєкторії частинки;

B) конденсації перенасиченої пари на йонах, утворених зарядженою частинкою у газі;

C) виникненні самостійного електричного розряду в газі при попаданні частинки в його об’єм;

D) виникненні спалаху світла в кристалі під дією частинки;

E) виникненні струму у нагрітій рідині.

“Фізичні основи електрографії тканин та органів”

Варіант – 6

1. Яку ЕРС реєструє електрокардіограф?

A) постійну; B) змінну;

C) пульсуючу; D) постійну і змінну разом;

E) постійну і пульсуючу разом.

2. Що називають відведенням?

A) три точки на тілі людини; B) два електроди, прикладені до тіла людини;

C) дві точки на тілі людини; D) точкове джерело струму (диполь);

E) різниця потенціалів між двома точками на тілі людини.

3. Дипольний момент струмового диполя:

A) ; B) ; C) ;

D) ; E) .

4. Для типових міокардіальних волокон, які утворюють основну масу серцевого м’яза і здійснюють його скоротливу діяльність, стабільний рівень потенціалу спокою зумовлений:

A) виходом йонів натрію Na⁺ із кардіоміциту в інтерстицій при відставанні від них високомолекулярних аніонів, оскільки Р_Na >> Р_а^;

B) входом йонів калію К⁺ в кардіоміцит з інтерстицію при відставанні від них високомолекулярних аніонів, оскільки Р_К >> Р _а;

C) виходом йонів хлору Сl^- із кардіоміциту в інтерстицій при випередженні їх високомолекулярними аніонами, оскільки Р_Сl << Р_а^;

D) входом йонів кальцію Са⁺⁺ в кардіоміцит з інтерстицію при випередженні їх високомолекулярними аніонами, оскільки Р_Сa << Р_а^;

E) виходом йонів калію К⁺ із кардіоміциту в інтерстицій при відставанні від них високомолекулярних аніонів, оскільки Р_К >> Р_а.

5. Тривалість комплексу QRS вдвічі більша, ніж у нормі. Це свідчить про:

A) прискорення проведення збудження міокардом шлуночків серця;

B) сповільнення проведення збудження міокардом шлуночків серця;

C) зміну положення електричної осі серця;

D) зміну напрямку і амплітуди зубців;

E) зміну амплітуди зубців.

6. Електрогастрографія – це:

A) метод дослідження електричної активності головного мозку;

B) графічний запис біоелектричних потенціалів, що виникають у серцевому м’язі;

C) метод дослідження органів руху графічним реєструванням біоелектричних потенціалів скелетних м’язів;

D) запис біоелектричних потенціалів сітківки ока, що виникають під дією світла;

E) метод функціонального дослідження шлунка, який грунтується на реєстрації біоелектричних потенціалів, що виникають в його м’язах.

7. У здорових людей електрична вісь серця розташована в межах:

A) від 0º до +180º; B) від 30º до +80º; C) від 0º до +90º;

D) від 45º до +90º; E) від 20º до +60º.

8. Інтеґральний електричний вектор серця описує петлі P, QRS, T:

A) в горизонтальній площині;

B) в площині поверхні грудної клітки;

C) в об’ємному просторі XYZ;

D) в площині, яка з’єднує точки правої, лівої руки і лівої ноги;

E) серед відповідей правильної немає.

9. При дослідженні електричної активності головного мозку спостерігається α-ритм. Коли він реєструється і яка його частота?

A) у ділянці чола і центральних ділянках головного мозку; ν = 15–100 Гц;

B) під час сну і під час негативних емоцій і хворобливих станів; ν = 4–8 Гц;

C) у людей в активному стані із закритими очима при відсутності подразників; ν = 8–15 Гц;

D) під час сну; ν = 0,5–3,5 Гц;

E) у стані коми; ν = 0,5–3,5 Гц.

10. Що називається ізоелектричною лінією?

A) лінія на ЕКГ, що відповідає максимальному потенціалу;

B) лінія на ЕКГ, що відповідає мінімальному потенціалу ;

C) лінія на ЕКГ, що відповідає нульові різниці потенціалів;

D) лінія на ЕКГ, проведена між зубцями R-R;

E) лінія на ЕКГ, проведена між зубцями T-T.

ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ ПО МОДУЛЮ III

“Фізичні основи електрографії тканин та органів”

Варіант – 7

1. Для потенціалу дії клітин водія ритму серця специфічною є фаза повільної діастолічної деполяризації. Вхід яких йонів до клітин і вихід яких йонів з клітин зумовлює розвиток цієї фази?

A) вхід K⁺ і вихід Cl^-; B) вхід Cl^- і вихід K⁺;

C) вхід K⁺ і вихід Ca⁺⁺; D) вхід Na⁺ і вихід Cl^-.

E) вхід Ca⁺⁺ і Na⁺ і вихід K⁺.

2. У І-ому відведенні електроди накладають так:

A) ліва рука (+) – права нога (-); B) ліва нога (+) – права нога (-);

C) ліва нога (+) – ліва рука (-); D) права рука (+) – ліва нога (-);

E) ліва рука (+) – права рука (-).

3. Одиниця вимірювання дипольного моменту електричного диполя:

A) Кл/м; B) Кл/м²; C) А/м²; D) Кл∙м; E) А∙м.

4. Вкажіть формулу закону Ома в диференціальній формі (γ – питома електропровідність, – напруженість електричного поля:

A) ; B) ; C) ;

D) ; E) .

5. Електрокардіографія – це:

A) запис біоелектричних потенціалів сітківки ока, що виникають під час дії на неї світла;

B) метод дослідження електричної активності головного мозку;

C) графічний запис біоелектричних потенціалів, що виникають у серцевому м’язі під час його роботи;

D) метод дослідження органів руху графічним реєструванням біоелектричних потенціалів скелетних м’язів;

E) метод функціонального дослідження шлунка, заснований на реєстрації біоелектричних потенціалів, що виникають в його м’язах.

6. Положення електричної осі є нормальним, якщо кут α, утворений позитивною половиною лінії І-го стандартного відведення і електричною віссю серця становить:

A) від + 30 до + 69º; B) від + 70 до + 90º; C) від + 0 до + 29º;

D) від + 91 до + 180º; E) від 0 до - 90º.

7. За якою формулою визначається потенціал поля φ струмового диполя р у середовищі з питомою електропровідністю γ?

A) ; B) ; C) ;

D) ; E) .

8. Яка відмінність, між фазами деполяризації і реполяризації мембрани міокардіоциту?

A) у фазі реполяризації перезарядження клітинної мембрани відбувається у протилежній послідовності, ніж у фазі деполяризації, і повільніше;

B)у фазі реполяризації перезарядження клітинної мембрани відбувається у тій самій послідовності, що й у фазі деполяризації, але з протилежним знаком і повільним його поширенням;

C) у фазі реполяризації перезарядження клітинної мембрани відбувається у тій самій послідовності, що й у фазі деполяризації, і повільніше;

D) у фазі реполяризації перезарядження клітинної мембрани відбувається у тій самій послідовності, що й у фазі деполяризації, але з протилежним знаком і швидшим його поширенням;

E) у фазі реполяризації перезарядження клітинної мембрани не відбувається, а фаза деполяризації триває повільніше.

9. При дослідженні електричної активності головного мозку спостерігається β-ритм.

Коли він реєструється і яка його частота?

A) у ділянці чола і центральних ділянках головного мозку; ν = 15–100 Гц;

B) під час сну і під час негативних емоцій і хворобливих станів; ν = 4–8 Гц;

C) у людей в активному стані із закритими очима при відсутності подразників; ν = 8–15 Гц;

D) під час сну; ν = 0,5–3,5 Гц;

E) у стані коми; ν = 0,5–3,5 Гц.

10. Коли записується на електрокардіограмі сегмент S – T?

А)утворюється внаслідок поширення хвилі збудження в міокарді шлуночків у напрямі від ендокарда до епікарда;

B) під час поширення збудження в міокарді передсердь;

C) є відображенням фази реполяризації міокарда шлуночків;

D) внаслідок сповільнення реполяризації на окремих ділянках шлуночків серця;

E) під час реполяризації в міокарді передсердь.

“Фізичні основи електрографії тканин та органів”

Варіант – 8

1. Яка ЕРС виникає під час роботи серця?

A) ε = 1–2 мВ; B) ε = 3–4 кВ; C) ε = 1–2 В;

D) ε = 3–4 мкВ; E) ε = 3–4 В.

2. У ІІ-ому відведенні електроди накладають так:

A) ліва рука (+) – права нога (-); B) ліва нога (+) – права рука (-);

C) ліва нога (+) – ліва рука (-); D) права рука (+) – ліва нога (-);

E) ліва рука (+) – права рука (-).

3. Одиниця вимірювання дипольного моменту струмового диполя:

A) Кл/м; B) Кл/м²; C) А/м²; D) Кл∙м; E) А∙м.

4. Принцип суперпозиції електричних полів полягає в наступному:

A) це лінії в електричному полі, дотичні до кожної з яких у довільній точці збігаються за напрямком з вектором напруженості поля;

B) поверхня, в усіх точках якої однаковий потенціал, називається еквіпотенціальною поверхнею;

C) в ізольованих системах всі процеси протікають в напрямі зменшення ґрадієнта;

D) в напрямку збільшення ґрадієнта відбуваються процеси під дією механізмів АТР;

E) напруженість електричного поля, створеного системою нерухомих зарядів, дорівнює сумі напруженостей, створених окремими зарядами.

5. Положення електричної осі вертикальне, якщо кут α, утворений позитивною половиною лінії І-го стандартного відведення і електричною віссю серця, становить:

A) від + 30 до + 69º; B) від + 70 до + 90º; C) від + 0 до + 29º;

D) від + 91 до + 180º; E) від 0 до - 90º.

6. За якою формулою визначається потенціал поля φ точкового диполя р у середовищі з діелектричною проникністю ε:

A) ; B) ; C) ;

D) ; E) .

7. Електроретинографія – це:

A) графічний запис біоелектричних потенціалів, що виникають у серцевому м’язі;

B) метод дослідження електричної активності головного мозку;

C) метод функціонального дослідження шлунка, заснований на реєстрації біоелектричних потенціалів, що виникають в його м’язах;

D) метод дослідження органів руху графічним реєструванням біоелектричних потенціалів скелетних м’язів;

E) запис біоелектричних потенціалів сітківки ока, що виникають під дією світла.

8. Що є основою функціональної активності серця?

A) гіперполяризація мембрани кардіоміоцита;

B) зміна електричного опору серцевого м’яза;

C) зміна діелектричної проникності кардіоміоцита;

D) скорочення міокарда, зумовлене зміною фізико - хімічних властивостей внутрішньоклітинної і позаклітинної рідини у м’язовому волокні;

E)коливання геомагнітного поля.

9. Електричний центр серця –

A) зміщений відносно анатомічного дещо вище від основи серця;

B) збігається з анатомічним центром серця;

C) зміщений відносно анатомічного вліво нижче від основи серця;

D) зміщений відносно анатомічного центру вправо нижче від основи серця;

E) серед відповідей правильної немає.

10. Для потенціалу дії типових кардіоміцитів шлуночків специфічною є фаза повільної реполяризації. Вхід яких йонів до клітин і вихід яких йонів з клітин зумовлює розвиток цієї фази?

A) вхід K⁺ і вихід Cl^-; B) вхід Cl^- і вихід K⁺; C) вхід K⁺ і вихід Ca⁺⁺;

D) вхід Ca⁺⁺ і вихід K⁺; E) вхід Na⁺ і вихід Cl^-.

ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ ПО МОДУЛЮ III

“Фізичні основи електрографії тканин та органів”

Варіант – 9

1. Тривалість τ одного кардіоциклу:

A) τ ≈ 0,5–0,6 мс; B) τ ≈ 2–3 с; C) τ ≈ 0,8–0,9 с;

D) τ ≈ 0,8–0,9 мс; E) τ ≈ 1–2 хв.

2. При записі ЕКГ помилково поміняли місцями електроди на правій і лівій руках. Внаслідок цього у І стандартному відведенні від кінцівок зміниться:

A) амплітуда зубців; В) положення електричної осі серця;

С) тривалість зубців; D) напрямок зубців на протилежний;

E) напрямок і амплітуда зубців.

3. В нормі тривалість τ₁ комплексу QRS і тривалість τ₂ зубця Р:

A) τ₁ ≈ 60–110 мс; τ₂ ≈ 40–90 мс; B) τ₁ ≈ 40–90 мс; τ₂ ≈ 10–20 мс;

C) τ₁ ≈ 10–20 мс; τ₂ ≈ 0,8–0,9 мс; D) τ₁ ≈ 80–100 мс; τ₂ ≈ 60–110 мс;

E) τ₁ ≈ 20–30 мкс; τ₂ ≈ 10–20 мс.

4. Еквіпотенціальна поверхня – це поверхня, в усіх точках якої

A) однаковий:електричний заряд;

B) однакова густина струму;

C) однаковий потенціал електричного поля;

D) однакова напруженість електричного поля

E) однакова густина електричного заряду.

5. Положення електричної осі горизонтальне, якщо кут α, утворений позитивною половиною лінії І-го стандартного відведення і електричною віссю серця становить:

A) від + 30 до + 69º; B) від + 70 до + 90º; C) від + 0 до + 29º;

D) від + 91 до + 180º; E) від 0 до - 90º.

6. Електроенцефалографія – це:

A) метод функціонального дослідження шлунка, заснований на реєстрації біоелектричних потенціалів, що виникають в його м’язах;

B) запис біоелектричних потенціалів сітківки ока, що виникають під дією світла;

C) графічний запис біоелектричних потенціалів, що виникають у серцевому м’язі;

D) метод дослідження електричної активності головного мозку;

E) метод дослідження органів руху графічним реєструванням біоелектричних потенціалів скелетних м’язів.

7. Коли виникає на електрокардіограмі зубець Р?

A) утворюється внаслідок поширення хвилі збудження в міокарді шлуночків у напрямі від ендокарда до епікарда;

B) під час поширення збудження в міокарді передсердь;

C) є відображенням фази реполяризації міокарда шлуночків;

D) внаслідок сповільнення реполяризації на окремих ділянках шлуночків серця;

E)під час реполяризації в міокарді передсердь.

8. Електродерматограма – це:

A) крива, яка відображає зміни в часі електричного опору шкіри;

B) крива, яка відображає зміни біоелектричних потенціалів ока при його рухах;

C) крива, яка відображає зміни біоелектричних потенціалів сітківки ока;

D) графічне зображення електричних імпульсів у серцевому м’язі;

E) крива, яка відображає зміни біоелектричних потенціалів скелетних м’язів.

9. Чому в момент систоли реєструється збільшення електропровідності?

A) зменшується кровонаповнення, а кров є добрим діелектриком;

B) наповнення вен кров’ю зменшується, а кров поганий провідник електричного струму;

C) внаслідок розслаблення міокарда;

D) збільшується кровонаповнення, а кров є добрим провідником;

E) серед відповідей правильної немає.

10. У ІІІ-ому відведенні електроди накладають так:

A) ліва рука (+) – права нога (-); B) ліва нога (+) – права рука (-);

C) ліва нога (+) – ліва рука (-); D) права рука (+) – ліва нога (-);

E) ліва рука (+)– права рука (-).

ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ ПО МОДУЛЮ III

“Фізичні основи електрографії тканин та органів”

Варіант – 10

1. В нормі тривалість τ зубця Р:

A) τ ≈ 40–90 мс; B) τ ≈ 10–20 мс; C) τ ≈ 0,8–0,9 мс;

D) τ ≈ 60–110 мс; E) τ ≈ 10–20 мс.

2. Дипольний момент електричного диполя:

A) ; B) ; C) ;

D) ; E) .

3. Суть теорії Ейнтховена (І–ша концепція):

A) серце – електричний диполь, початок якого розміщений в синоатриальному вузлі, а кінець мігрує по верхівці серця;

B) серце – електричний диполь, початок якого розміщений на верхівці серця, а кінець мігрує в сегітальній площині;

C) серце – електричний диполь, початок якого розміщений на верхівці серця, а кінець мігрує у фронтальній площині;

D) серце – електричний диполь, початок якого розміщений на верхівці серця, а кінець мігрує в горизонтальній площині;

E) серце – електричний диполь, початок якого розміщений в синоатриальному вузлі, а кінець мігрує в горизонтальній площині.

4. Вектор поляризації пов’язаний з відносною діелектричною проникністю речовини ε і напруженістю поля співвідношенням:

A) ; B) ; C) ;

D) ; E) .

5. Електроміографія – це:

A) графічний запис біоелектричних потенціалів, що виникають у серцевому м’язі;

B) метод дослідження електричної активності головного мозку;

C) метод функціонального дослідження шлунка, заснований на реєстрації біоелектричних потенціалів, що виникають в його м’язах;

D) метод дослідження органів руху графічним реєструванням біоелектричних потенціалів скелетних м’язів;

E) запис біоелектричних потенціалів сітківки ока, що виникають під дією світла.

6. Що треба визначити при аналізі ЕКГ для оцінки швидкості проведення збудження структурами серця?

A) амплітуду зубців; B) тривалість зубців та інтервалів;

C) напрямок зубців; D) положення електричної осі серця;

E) напрямок і амплітуду зубців.

7. Векторелектрокардіографія – це:

A) запис біоелектричних потенціалів сітківки ока, що виникають під час дії на неї світла;

B) метод динамічного просторового відображення електричної активності серця;

C) реєстрація електричної активності мозку за допомогою електродів, розміщених безпосередньо на поверхні його кори;

D) метод дослідження органів руху графічним реєструванням біоелектричних потенціалів скелетних м’язів;

E) метод функціонального дослідження шлунка, заснований на реєстрації біоелектричних потенціалів, що виникають в його м’язах.

8. Коли записується на електрокардіограмі комплекс QRS?

А) утворюється внаслідок поширення хвилі збудження в міокарді шлуночків у напрямі від ендокарда до епікарда;

B) під час поширення збудження в міокарді передсердь;

C) є відображенням фази реполяризації міокарда шлуночків;

D) внаслідок сповільнення реполяризації на окремих ділянках шлуночків серця;

E) під час реполяризації в міокарді передсердь.

9. Чому амплітуди одних і тих самих зубців ЕКГ в один і той же момент часу в різних відведеннях різні?

A) для різних відведень різна величина інтеґрального електричного вектора ;

B) в різних відведеннях поворот вектора різний;

C) проекції вектора на різні відведення неоднакові;

D) для кожного відведення існує свій вектор ;

E) серед відповідей правильної немає.

10. При дослідженні електричної активності головного мозку спостерігається θ-ритм.

Коли він реєструється і яка його частота?

A) у ділянці чола і центральних ділянках головного мозку; ν = 15–100 Гц;

B) під час сну і під час негативних емоцій і хворобливих станів; ν = 4–8 Гц;

C) у людей в активному стані із закритими очима при відсутності подразників; ν = 8–15 Гц;

D) під час сну; ν = 0,5–3,5 Гц;

E) у стані коми; ν = 0,5–3,5 Гц.

Визначення збільшення мікроскопа

Варіант №1

1. Яке зображення дає окуляр мікроскопа?

A) збільшене, дійсне, пряме; B) збільшене, пряме, уявне;

C) збільшене, дійсне, обернене; D) збільшене, обернене, уявне;

E) зменшене, пряме, уявне.

2. Світло переходить із середовища з абсолютним показником заломлення n₁ у середовище з абсолютним показником заломлення n₂ (n₂ < n₁). З якої формули визначається граничний кут повного внутрішнього відбивання?

A) ; B) ; C) ;

D) ; E) .

3. Чи залежить збільшення мікроскопа від фокусної віддалі об’єктива і окуляра?

A) не залежить;

B) залежить від фокусної віддалі об’єктива і не залежить від фокусної віддалі окуляра;

C) збільшення мікроскопа тим більше, чим менша фокусна віддаль окуляра і об’єктива;

D) збільшення мікроскопа тим менше, чим менша фокусна віддаль окуляра і об’єктива;

E) залежить від фокусної віддалі окуляра.

4. Рентгенівські мікроскопи призначені для:

A) дослідження металів, нагрітих до 2 000 °С;

B) досліджень у мікробіології, гістології, цитології;

C) дослідження об’єктів у рентгенівських променях;

D) спостерігання прозорих об’єктів з використанням явища інтерференції світла;

E) дослідження радіоактивних матеріалів.

5. Що називають дисперсією світла?

A) розсіювання світла на дрібних частинках;

B) вада зображення, яку дає оптична система;

C) огинання хвилями зустрічних перешкод;

D) властивість деяких тіл змінювати забарвлення залежно від напряму, в якому їх розглядають;

E) залежність показника заломлення речовини від частоти.

6. Чому освітленість зображення, яке створюється лінзою, більша в середній частині і зменшується до країв?

A) тому, що це дефектна лінза;

B) насправді так не буває;

C) це можливо у випадку, коли погано відцентрована система лінза–екран;

D) центральна частина лінзи краще заломлює промені;

E) кривина лінзи не однакова і тому заломлююча здатність змінюється.

7. Якщо n₁ – абсолютний показник заломлення першого середовища, n₂ – другого, то відносний показник заломлення n₂₁ визначається за формулою:

А) n₂₁ = n₂ + n₁; B) n₂₁= n₂−n₁; C) n₂₁ = n₂/n₁;

D) n₂₁ = n₂∙n₁; E) n₂₁ = .

8. Метод світлового поля у прохідному світлі використовують для дослідження:

A) прозорих об’єктів із включеними в них абсорбуючими частинками і деталями;

B) непрозорих об’єктів;

C) живих незабарвлених об’єктів, при якому контрастність зображення досягається перетворенням фазових відмінностей пучка світлових променів, які пройшли крізь об’єкт, в амплітудні;

D) прозорих неабсорбуючих об’єктів, невидимих при методі світлого поля;

E) незабарвлених клітин і тканин, які вибірково поглинають в УФ-області.

9. Що таке люмінесцентна мікроскопія?

A) різновид світлової мікроскопії, при якій об’єкт освітлюють променями поляризованого світла;

B) мікроскопія нефарбованих об’єктів на темному фоні при бічному освітленні;

C) мікроскопія прозорих об’єктів з використанням явища інтерференції;

D) мікроскопія об’єктів, здатних до люмінесценції під впливом УФ опромінювання;

E) вірної відповіді немає.

10. Від чого залежить роздільна здатність мікроскопа?

A) від кута падіння; B) від довжини тубуса мікроскопа;

C) від діаметра об’єктива; D) від діаметра окуляра;

E) від довжини світлової хвилі, що освітлює предмет.

Визначення збільшення мікроскопа

Варіант №2

1. Найбільше значення абсолютного показника заломлення спостерігається для:

A) нагрітого повітря; B) рідин; C) інертних газів;

D) твердих тіл; E) переохолодженого повітря.

2. Яка з наведених нижче формул є виразом для міри дисперсії світла?

A) tg  = n; B) I = I₀cоs ; C) η = ;

D) sin  = 1/n; E) правильна відповідь відсутня.

3. Що таке фазово-контрастна мікроскопія?

A) дослідження об’єкта в рентгенівських променях;

B) дослідження об’єкта в ІЧ-променях;

C) мікроскопія прозорих об’єктів з використанням явища інтерференції;

D) мікроскопія нефарбованих об’єктів на темному фоні при бічному освітленні;

E) мікроскопія живих нефарбованих об’єктів, при якій контрастність зображення досягається перетворенням фазових відмінностей пучка світлових променів, які пройшли через об’єкт, в амплітудні.

4. Метод темного поля у прохідному світлі використовують в біології для дослідження:

A) живих незабарвлених об’єктів, при якому контрастність зображення досягається перетворенням фазових відмінностей пучка світлових променів, які пройшли крізь об’єкт, в амплітудні;

B) прозорих неабсорбуючих об’єктів, невидимих при методі світлого поля, наприклад, бактерій;

C) прозорих об’єктів із включеними в них абсорбуючими частинками і деталями;

D) непрозорих об’єктів;

E) незабарвлених клітин і тканин, які вибірково поглинають в УФ-області.

5. Оптична сила окуляра мікроскопа вимірюється:

A) у джоулях; B) у ньютонах; C) у динах;

D) у метрах; E) у діоптріях.

6. Як зміниться частота світла при переході з вакууму в прозоре середовище з показником заломлення n = 1,54?

A) збільшиться у 1,54 разів; B) зміна залежить від кута падіння;

C) зменшиться у 1,54 разів; D) залишиться незмінною;

E) зміна залежить від кута заломлення.

7. Згідно із законом відбивання (кут падіння , кут відбивання β):

A) sin = sinβ; B)  = β; C) cosβ = cos;

D) sin/sinβ = n; E) cos/cosβ = n.

8. Вода освітлена зеленим світлом. Яке світло бачить людина, що відкрила очі під вoдою?

A) фіолетове світло; B) синє світло;

C) зелене світло; D) оранжеве світло;

E) голубе світло.

9. Рефракція світла –

A) зміна напрямку світлових променів у середовищах зі змінним у просторі показником заломлення;

B) поглинання світла всім об’ємом рідини або твердого тіла;

C) залежність показника заломлення речовини від частоти світла;

D) залежність показника заломлення речовини від довжини хвилі світла;

E) залежність забарвлення кристалів від напряму їх розглядання.

10. Яке зображення дає об’єктив мікроскопа?

A) збільшене, дійсне, пряме; B) збільшене, пряме, уявне;

C) збільшене, дійсне, обернене; D) збільшене, обернене, уявне;

E) зменшене, дійсне, пряме.

Визначення збільшення мікроскопа

Варіант 3

1. Роздільна здатність мікроскопа визначається за формулою:

A)  = ; B)  = ; C)  = ;

D)  = ; E) .

2. Що називається роздільною здатністю мікроскопа?

A) властивість оптичної системи розрізняти два предмети роздільно;

B) властивість оптичної системи створювати збільшене зображення досить малих об’єктів;

C) найменша відстань між двома точками, яка в певній оптичній системі спостерігається роздільно;

D) це корисне збільшення мікроскопа;

E) властивість оптичної системи збільшувати відстань між двома предметами.

3. Коефіцієнт збільшення мікроскопа визначається за формулою:

A) ; B) ; C) ;

D) ; E) .

4. Мікроскопи з дистанційним керуванням призначені для:

A) дослідження металів, нагрітих до 2 000 °С;

B) досліджень у мікробіології, гістології, цитології;

C) спостерігання прозорих об’єктів з використанням явища інтерференції світла;

D) дослідження радіоактивних матеріалів;

E) дослідження об’єктів у рентгенівських променях.

5. Розклад пучка білого світла у спектр при проходженні крізь призму зумовлений:

A) поляризацією світла; B) явищем дифракції світла;

C) явищем інтерференції світла; D) рефракцією світла;

E) явищем дисперсії світла.

6. При переході світла з повітря у воду кут падіння  і кут заломлення β будуть такі, що:

A)  < β; B)  > β; C)  = β;

D) cos = cosβ; E) tg = tgβ.

7. Що називається граничним кутом заломлення?

А) явище, при якому світло переходить із середовища з більшим показником заломлення в середовище з меншим показником заломлення;

B) відбиття при куті падіння, більшому за 90º;

C) кут падіння, при якому кут заломлення менший від 90º;

D) кут падіння, при якому світло не проходить в інше середовище;

E) кут між перпендикуляром, поставленим до межі середовища, і напрямом заломлюючого променя.

8. Чому дорівнює оптична сила системи однієї збірної і однієї розсіювальної лінзи?

A) вона завжди більша від 1; B) нулю;

C) різниці оптичних сил; D) вона завжди менша від 1;

E) алгебраїчній сумі оптичних сил.

9. Ультрафіолетова мікроскопія (250–400 нм) застосовується головно для дослідження:

A) живих органів на клітинному рівні;

B) незабарвлених біологічних клітин і тканин, які вибірково поглинають в УФ-області;

C) анізотропних об’єктів у поляризованому світлі;

D) прозорих об’єктів у прохідному і відбитому світлі з використанням явища інтерференції світла;

E) мікроструктури металів та інших непрозорих об’єктів.

10. Вкажіть співвідношення, справедливе для нормальної дисперсії:

A) < 0; B) > 0; C) = 0;

D) = 0; E) < 0.