62. Склад доходів місцевого бюджету

Власні доходи забезпечують принцип самостійності бюджетів усіх рівнів, включаючи і державний бюджет України.

Власні доходи - це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно з його рішеннями.

До власних доходів належать.

• місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади;

• доходи комунальних підприємств;

• доходи від майна, що належить місцевій владі, та ін. Частка власних доходів місцевих бюджетів в Україні є вкрай незначною, і, таким чином, принцип самостійності цих бюджетів залишається поки що декларованим.

Закріплені доходи - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Закріплені доходи також є основою самостійності місцевих бюджетів.

За місцевими бюджетами в основному закріплюються:

• місцеві податки і збори;

• прибутковий податок із громадян;

• податок на прибуток підприємств;

• плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;.

• плата за землю;

• податок із власників транспортних засобів, та інших самохідних машин і механізмів;

• податок на промисел;

• надходження коштів від приватизації підприємств комунальної власності;

• інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством;

• надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині, яка належить місцевим бюджетам;

• надходження відрахувань і збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, доріг загального користування в частині, яка належить місцевим бюджетам.

Регульовані доходи - це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Уточнення переліку регульованих доходів місцевих бюджетів здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України.

До основних регульованих доходів належать:

• податок на додану вартість;

• податок на прибуток підприємств;

• акцизний збір;

• прибутковий податок із громадян;

• плата за землю.

Регульовані доходи зараховуються до місцевих бюджетів за індивідуальними ставками та єдиними нормативами відрахувань.

63. Роль видатків бюджету в соціально-економічного розвитку

Видатки відображають економічні відносини, що виникають у зв’язку з використанням фінансових ресурсів держави. Вони здійснюються за допомогою витрат, що являють собою інструмент обміну грошового фонду держави на конкретні суспільні послуги для досягнення добробуту населення країни.

Визначення напрямів, форм, структури й обсягів видатків базується на принципах раціональності, ефективності, цілеспрямованості та доцільності й відповідає стратегії соціально-економічного розвитку країни.

Наслідком реалізації в Україні економічної доктрини, яка спирається на принципи низької вартості, дешевизни сировини, товарів, робочої сили, є формування соціальної структури, що докорінно відрізняється від європейської: замість домінування середнього класу і дуже помірного рівня розшарування - є поляризоване суспільство з високою часткою бідного населення, що є вагомим чинником соціальної нестабільності українського суспільства й уповільнення його соціально - економічного розвитку.

Тому бюджетна політика України на сучасному етапі має соціальне спрямування, у якій відзначається висока питома вага видатків на соціальну сферу. Проте існує ряд проблем, що суттєво зменшують соціально-економічний ефект цих видатків, серед них: неефективна система надання соціальних пільг і допомог; більша частина видатків спрямована на фінансування споживання; відсутність стратегії соціально-економічного розвитку.

Для подолання цих проблем державі необхідно визначити пріоритети фінансування економіки, шляхи її подальшого розвитку та спрямованості на розширення виробництва чи посилення соціальної функції.

Витрати бюджетів повинні спрямовуватись у сферу виробництва, на підтримку інноваційно- інвестиційної діяльності, на фінансування капітальних видатків, на підтримку малого та середнього бізнесу, оскільки постійне фінансування споживання, велика частка видатків на соціальні потреби в загальному обсязі видатків не призводить до розвитку економіки.

Тобто на сьогодні досі не розставлені державні пріоритети в напрямах бюджетного фінансування: соціального забезпечення чи економічного розвитку. З одного боку, збільшення обсягів фінансування видатків на економічний розвиток повинно стимулювати розвиток виробництва, покращення інвестиційного середовища, підвищення заробітної плати та життєвого рівня населення. З іншого боку, економіка, де виробництво ставиться на перше місце, витрачає потенційний людський та інтелектуальний капітал.