Намагання зірвати підписання угоди певними пoлітичними силами України[ред. • ред. Код]

Докладніше у статті Євромайдан

За кілька днів до зустрічі у Вільнюсі, 21 листопада 2013, уряд України, як слухняний виконавець волі президента Януковича, вирішив призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.[10] Таке розпорядження було офіційно оприлюднено прем'єр-міністром УкраїниАзаровим. За словами європейського комісара з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефана Фюле станом на 22 листопада 2013 р. Київ ще офіційно не поінформував Брюссель про рішення призупинити процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію.[11] Фахівці міжнародного рейтингового агентства Fitch Ratings зазначили, що оголошення урядом України про зупинку підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС приведе до зменшення кредитоспроможності держави (на листопад 2013 р. рейтинг України відповідає рівню «B-»), зважаючи на її обмежені можливості запозичень в іноземній валюті для рефінансування значних виплат за зовнішнім боргом в 2014–2015 роках за відсутності кредитів МВФ[12]. 22 листопада 2013 р. ЄС відхилив пропозицію Кабміну про проведення переговорів у тристоронньому форматі ЄС-Україна-Росія як таку, що «не є виходом і не має прецедентів» у європейській практиці[13].

Рішення уряду України призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС викликало хвилю протестів у самій Україні.[14][15] Станом на 22 листопада 2013 р. в багатьох містах України (Донецьку, Харкові, Києві, Львові та ін.) стали стихійно виникати «євромайдани»,[16] де збиралися громадяни України, щоб заявити свій протест проти відмови уряду укладати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Львівська міськрада звернулася до президента Віктора Януковича з вимогою звільнити прем'єр-міністра Миколу Азарова та підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом[17].

У свою чергу влада намагається завадити громадянам висловити свою позицію на євромайданах: у Миколаєві за командою начальника інспекції з благоустрою Миколаївської міськради Дмитра Ніконова міліція силою спробувала розігнати євромайдан,[18] у Києві на Майдані Незалежності столична міліція намагалася влаштувати провокації проти прихильників євроінтеграції[19]. За висвітлення інформації про євромайдан було звільнено з роботи редактора телеканалу «Бізнес» Тетяну Мельниченко[20].

Ратифікація угоди[ред. • ред. Код]

Тема цієї статті або розділу стосується актуальних подій. Поки події розвиваються, інформація може швидко змінюватися.

Для вступу Угоди про Асоціацію в силу у повному обсязі, потрібно щоб її ратифікували всі сторони та повідомили про ратифікацію Раду Європейського Союзу. У більшості країн-членів ЄС процес ратифікації полягає у затвердженні угоди парламентом та подальшому підписанні главою держави. Процес ратифікації завершується повідомленням Генерального секретаріату Ради ЄС, після чого відповідна інформація з'являється на офіційному сайті. Станом на 18 квітня 2015 року 15 (з 31) сторін повідомили про ратифікацію.[1]

16 вересня 2014 року Європейський парламент ратифікував Угоду про асоціацію між Україною і Європейським Союзом синхронно з Верховною Радою України (у вигляді телемосту технологією Skype). За ратифікацію проголосувало 355 депутатів Верховної Ради та 535 депутатів Європарламенту. З 1 листопада 2014 р. вступило в силу тимчасове застосування Угоди про Асоціацію. Це розділи договору про безпеку, юстицію, боротьбу проти шахрайства, гармонізацію стандартів, ряд протоколів та ін. Тобто всі розділи крім IV, який стосується Зони вільної торгівлі, її відклали до 1 січня 2016 р. Однією з особливостей є те, що ЄС продовжив режим автономних преференцій України до 31 грудня 2015 р. Такі преференції дозволяють відмінити мита на українські товари в країнах ЄС, натомість для Євросоюзу зберігаються старі митні правила.

Перше інавгураційне засідання Ради асоціації Україна-ЄС відбулося 15 грудня 2014 р. у Брюсселі за участі урядової делегації України на чолі з прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком [11]. А перше інавгураційне засідання парламентського комітету Угоди про асоціацію відбулося 24 - 25 лютого 2015 р.[12]. А 16 березня 2015 р. Рада асоціації між Україною та ЄС оновила Порядок денний асоціації з Україною [13].

Нижче наведена таблиця, яка відображає хід ратифікації угоди. Зеленим кольором позначено країни, які ратифікували угоду та повідомили про це Генеральний секретаріат Ради ЄС. Жовтим — країни, які частково завершили процес ратифікації або ще не повідомили Генеральний секретаріат.

Країни, які завершили процес ратифікації.

Сторона	Дата	Орган				Повідомлення[1]	Посилання
Австрія		Національрат
		Бундесрат
		Президент
Бельгія		Палата представників
		Сенат
		Монарх
Болгарія	24 липня 2014	Народні збори	90	2	1	9 вересня 2014	[21]
	28 липня 2014	Президент	Схвалено				[22]
Велика Британія	23 лютого 2015	Палата громад				8 квітня 2015
	19 березня 2015	Палата лордів
		Монарх
Греція		Парламент
		Президент
Данія	18 грудня 2014	Фолькетінг	102	8	0	18 лютого 2015	[23]
Естонія	4 листопада 2014	Рійгікогу	65	1	0	12 січня 2015	[24][25]
	13 листопада 2014	Президент	Схвалено				[26]
Євроатом
Євросоюз	16 вересня 2014	Європарламент	535	127	35		[27]
		Рада Європейського Союзу
Ірландія	27 січня 2015	Дойл Ерен	58	19	0	17 квітня 2015	[28]
		Сенат
		Президент
Іспанія	19 лютого 2015	Конгрес депутатів	296	1	12		[29]
	15 квітня 2015	Сенат	Схвалено				[30][31]
		Монарх
Італія		Палата депутатів
		Сенат
		Президент
Кіпр		Парламент
		Президент
Латвія	14 липня 2014	Сейм	79	0	0	31 липня 2014	[32][33]
	18 липня 2014	Президент	Схвалено				[34]
Литва	8 липня 2014	Сейм	87	0	1	29 липня 2014	[35][36]
	11 липня 2014	Президент	Схвалено				[37]
Люксембург	18 березня 2015	Палата депутатів	52	2	3		[38]
	12 квітня 2015	Великий герцог	Схвалено				[39]
Мальта	21 серпня 2014	Парламент	Схвалено			29 серпня 2014	[40][41][42]
Нідерланди	7 квітня 2015	Палата представників	119	31	0		[43]
		Сенат
		Монарх
Німеччина	26 березня 2015	Бундестаг	Схвалено				[44]
		Бундесрат
		Президент
Польща	28 листопада 2014	Сейм	427	1	0	24 березня 2015	[45][46]
	4 грудня 2014	Сенат	76	0	0		[47]
	2 березня 2015	Президент	Схвалено				[48]
Португалія	20 березня 2015	Асамблея республіки	206	16	8		[49]
		Президент
Румунія	2 липня 2014	Палата депутатів	293	0	0	14 липня 2014	[50]
	3 липня 2014	Сенат	113	1	1		[51]
	9 липня 2014	Президент	Схвалено				[52]
Словаччина	24 вересня 2014	Народна рада	132	0	2	21 жовтня 2014	[53][54]
	16 жовтня 2014	Президент	Схвалено				[55]
Словенія		Державні збори
		Президент
Угорщина	26 листопада 2014	Парламент	139	5	0	7 квітня 2015	[56]
	5 грудня 2014	Президент	Схвалено				[57]
Україна	16 вересня 2014	Верховна Рада	355	0	0	26 вересня 2014	[58][59]
	16 вересня 2014	Президент	Схвалено				[60]
Фінляндія	10 березня 2015	Едускунта	Схвалено				[61]
		Президент
Франція		Національна асамблея
		Сенат
		Президент
Хорватія	12 грудня 2014	Сабор	118	0	0	24 березня 2015	[62]
	18 грудня 2014	Президент	Схвалено				[63]
Чехія		Палата депутатів					[64]
	10 грудня 2014	Сенат	52	3	12		[65]
		Президент
Швеція	26 листопада 2014	Риксдаг	255	44	0	9 січня 2015	[66]

Щоб Угода стала чинною та замінила Угоду про партнерство та співробітництво Україна — ЄС, її потрібно ратифікувати усіма 28-ма країнами Європейського Союзу. Після трьох місяців з дня останньої ратифікації, вона буде чинною. Хоча деякі положення цієї угоди будуть в дії чи не з моменту підписання. Наприклад, зона вільної торгівлі з ЄС запрацює через 2 місяці після ратифікації вже підписаної угоди у Верховній Раді України. [14].

Мета тимчасового застосування частини положень Угоди — наблизити безпосереднє виконання торговельної частини Угоди та не втрачати час, допоки відбудуться всі формальності на національному рівні та на рівні ЄС щодо набуття Угодою чинності. Як показує попередній досвід такого застосування, це завжди відбувається між другою і третьою стадією укладання Угоди про асоціацію. Тимчасове застосування Угоди можна забезпечити двома шляхами — укладанням Тимчасової Угоди (Interim Agreement) (цим шляхом йшли Балканські країни та країни Центральної Європи) та тимчасовим застосуванням самої УА. За попередньою інформацією у випадку з Україною ймовірно буде використано саме тимчасове застосування самої УА. Тимчасове застосування Угоди про асоціацію — не передбачає укладання Тимчасової Угоди, це просто рішення про тимчасове застосування самої УА в тій частині, яка стосується компетенції ЄС. Важливо те, тимчасовому застосуванню підлягають ті положення, які охоплюються компетенцією ЄС, ті положення, що охоплюються повноваженнями держав-членів, мають пройти процедуру національної ратифікації [15].

З цією угодою є сподівання в найближчому майбутньому отримати безвізовий режим. Угода про Асоціацію Україна — ЄС передбачає створення міждержавних органів контролю (Рада Асоціації та комітети Асоціації, призначені Радою). В цих органах будуть представлені українська та європейська сторони на декількох рівнях, в тому числі представники громадянського суспільства. Рішення будуть прийматися за згодою сторін, вони матимуть силу законодавчих актів. В структурах будуть поперемінно головувати європейські та українські представники. Рада та комітет Асоціації будуть скликатися мінімум 1 раз на рік. Угода про Асоціацію передбачає та зобов'язує обидві сторони сприяти впровадженню європейських правил та стандартів життя в Україні, причому для деяких положень існують конкретні часові рамки.

Для досягнення можливості інтегруватися до внутрішнього ринку ЄС Україна має привести свою систему технічного регулювання у відповідність до європейських вимог, оскільки головними перешкодами торгівлі з ЄС є не імпортні тарифи, а технічні бар'єри у торгівлі — вимоги до безпечності та якості продукції, її характеристик, процедури оцінки відповідності.

Див.: Безпека харчових продуктів, Маркування товарних харчових продуктів. Інші вимоги. Асортиментна фальсифікація, Гарантована безпечність та якість виробленої продукції

У довгостроковій перспективі угода має підвищити конкурентоспроможність товарів, що виробляються в Україні, а відтак, підвищити обсяг експорту на всесвітніх ринках.[4] Окрім того, зі зростанням якості українських товарів зміцняться позиції національних виробників на внутрішньому ринку[4]. Водночас українські споживачі матимуть доступ до якісніших і дешевших товарів і послуг[4].

Створення зони вільної торгівлі не має викликати побоювань з приводу неконтрольованого потоку імпорту з ЄС через те, що:[4]

• угода є взаємною, тому інтеграція до ЄС відкриє українським товарам доступ до ринку, який складається з 500 млн споживачів;[67]

• товари з ЄС уже широко присутні на українському ринку через невелику кількість бар'єрів. Середній рівень українських тарифів до імпорту з ЄС є досить низьким. А тому наслідки лібералізації торгівлі будуть скромнішими; :- Україна не є ключовим ринком для товарів з ЄС;[67]

• ЄС прагне відкрити свій ринок одразу з можливістю перехідного періоду для України. Власне вітчизняний ринок не може бути повністю відкритим одразу після підписання угоди, адже українські виробники не готові до серйозної зовнішньої конкуренції. ЄС пропонує встановити десятилітній перехідний період адаптації своїх дій.[4] Окрім цього, гармонізація законодавства, адаптування стандартів та норм і побудова необхідних інституцій вимагають зовнішньої підтримки. Зважаючи на це, ЄС пообіцяв збільшити технічну та фінансову допомогу Україні.

Європейська сторона на даному етапі пропонує квотування на близько 400 тарифних ліній, за якими класифікується сільськогосподарська продукція.[4]Зокрема, піти на взаємні поступки стосовно певних груп зазначених товарів, знизивши мито на них до нуля одразу готова вітчизняна кондитерська галузь. У разі прийняття цієї пропозиції кількість тарифних ліній, за якими ЄС пропонує квотування, суттєво скоротиться.[4] Наприклад, українській стороні вже запропоновано тарифну квоту по пшениці на 700 тисяч тонн.[4] Проте квота по ячменю оцінюється в 45 тисяч тонн, що не може влаштовувати, порівнюючи обсяги, які Україна сьогодні експортує.

Наслідком успішного виконання Угоди можливе і приєднання України до Європейського Союзу, хоча в самій угоді це не прописано, але визначається статус країни як повноправної європейської держави.

Угода має невизначений термін дії, в разі потреби її можуть переглядати та змінювати, в крайньому випадку вона може бути розірвана, якщо себе не виправдає.

США та країни Європейського Союзу, а також деякі експерти, вважають дану угоду історичним шансом для України стати на шлях демократії та європейських цінностей.