2.3. Підприємницький прибуток та чинники, що впливають на нього

витрати, як уже було зазначено, можуть бути прямими (явними) і не­прямими (неявними). Прибуток можна розглядати з різних позицій.

Для бухгалтера прибуток — це різниця між доходами підприємства і зовнішніми його поточними витратами (витратами), позначається бухгалтерським обліком.

Таке трактування прибутку враховує лише явні витрати. При цьому поза межами уваги залишаються приховані (неявні) витрати, тобто платежі за аналогічні ресурси, якими володіє сама фірма і сама ж їх використовує у власному виробництві.

Для економіста прибуток — це різниця між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою як зовнішніх, так і внутрішніх його поточних витрат (витрат), з іншого. При цьому внутрішні поточні витрати підприємства, не відображаються бухгалтерським обліком, оцінюються з альтернативної їх вартості.

Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат (витрат).

Економічний та бухгалтерський прибуток дозволяють краще зрозуміти розбіж­ності між підходами бухгалтера та економіста до оцінювання діяльності фірми. Бух­галтера цікавлять перш за все результати діяльності фірми за певний (звітний) пері­од. Він аналізує минулий досвід фінансово-господарської діяльності підприємства. Економіста, навпаки, цікавлять перспективи діяльності фірми, її майбутнє. Саме тому економіст стежить за ціною найкращої альтернативи використання ресурсів, які є в його розпорядженні. Для нормального функціонування фірми потрібно поєд­нання цих двох підходів.

Якщо виплата нормального прибутку належить до витрат, то економічний (чис­тий) прибуток не є витратами, оскільки він перевищує нормальний прибуток і діс­тається підприємцю. Більшість економістів пояснює утворення економічного при­бутку ризиком, пов'язаним із невизначеністю інноваційної діяльності підприємця, та володінням монопольною владою.

У ринковій економіці підприємець шукає найбільш вигідну сферу використання власних коштів та виробничих ресурсів. Сигнал про те, в якій галузі прибуток найви­щий, він отримує за допомогою норми прибутку:

Норма прибутку =

(Величина прибутку : Вкладений капітал) х 100%.

Саме за допомогою подібних сигналів ефективно розподіляються ресурси між аль­тернативними видами виробництва. Поява економічного прибутку, збільшення нор­ми прибутку в певній галузі свідчить про те, що суспільство зацікавлене у розширенні цієї галузі, бо структура суспільних потреб змінилася на користь продукції саме цієї галузі виробництва.

Зменшення норми прибутку сигналізує про те, що галузь стає неефективною і «перелив» капіталу починається в інші галузі

Вплив виручки на рівень витрат підприємства

Одним із головних завдань менеджменту і є максимізація маржинального при­бутку.

Якщо обсяг виробництва і реалізації продукції менше точки беззбитковості, то маржинального прибутку недосить для покриття всіх постійних витрат і підпри­ємство працює зі збитком. У точці беззбитковості обсяг маржинального прибутку дорівнює сумі постійних витрат і на прибуток нічого не залишається. Якщо обсяг виробництва і реалізації більше точки беззбитковості, то обсяг маржинального при­бутку більше суми постійних витрат, і підприємство отримує прибуток. Відповідно: чим більший обсяг виробництва, тим більший прибуток підприємства.

Частка маржинального прибутку у виручці підприємства характеризується осо­бливим показником — коефіцієнтом виручки так званим ефектом операційного важеля.

Темпи зміни прибутку при зміні виручки тим більші, чим вища у підприємства частка умовно-постійних затрат, тобто підприємство з більшою часткою умовно-постійних затрат при збільшенні виручки одержує більший приріст прибутку. Однак при зниженні виручки спостерігається різке зменшення прибутку, що в багато разів перевищує темпи зниження виручки. Слідує, таке підприємство може швидко стати збитковим.

„Сила впливу операційного важеля” показує на скільки відсотків зміниться прибуток від зміни виручки на 1% і розраховується так:

С о. в. = В М / П р, де

В М – валова маржа;

П р – прибуток.

Чим більше значення цього показника, тим вищий підприємницький ризик, пов’язаний з підприємством.

На динаміку середніх витрат у довгостроковому періоді може впливати як обсяг виробництва, так і масш­таб підприємства. Як правило, в довгостроковому періоді витрати зі збільшенням підприємства спочатку зменшуються, а потім починають зростати. Це можна пояснити позитивним та негативним ефектом зростання масш­табів виробництва.

Позитивний ефект масштабу виникає тоді, коли довгострокові середні витрати фірми зменшуються зі збільшенням обсягів випуску.

Позитивний ефект масштабу (економія від масового виробництва) виникає під дією наступних факторів:

• Поглиблення спеціалізації праці робітників. Із розширенням виробництва вже немає потреби у сумісництві професій кваліфікованої та некваліфікованої праці, у витрачанні часу на перехід від одних операцій до інших. Робітники мають можли­вість досконало оволодіти певною операцією, зосередитись тільки на її виконанні, а це підвищує продуктивність праці.

• Спеціалізація та економія праці управлінського персоналу. Тепер один фахі­вець відповідає за питання маркетингу, інший займається управлінням запасами, третій — ретельно вивчає необхідність запозичення кредиту тощо; отже, праця кож­ного, хто приймає рішення, стає більш кваліфікованою, відповідно і рішення — більш ефективними.

• Ефективне використання основного й оборотного капіталу в цілому. У більш великого підприємства — більші можливості для використання більш продуктивного та дорогого обладнання, прогресивних технологій, найновіших наукових розроблень.

• З'являється можливість здійснювати більш глибоку переробку сировини, ви­користовувати технологічні відходи, здійснювати диверсифікацію виробництва.

Негативний ефект масштабу виникає тоді, коли довгострокові середні витрати зростають із зростанням обсягів виробництва. Справа в тому, що велике підприєм­ство може стати некерованим, знижується оперативність і ефективність управління, зростають прямі та непрямі витрати виробництва. Великі підприємства намагаються обійти негативний ефект масштабу, створюючи автономні підрозділи, впроваджуючи комп'ютерну обробку інформації, готуючи більш кваліфіковані кадри тощо.

Постійний ефект масштабу має місце тоді, коли довгострокові середні витрати не залежать від обсягів випуску.