3. Лікарсько-педагогічний нагляд

В процесі лікарсько-педагогічних наглядів проводять дослідження адаптивних реакцій юних спортсменів на тренувальні та змагальні навантаження. Метод повторних специфічних навантажень, що застосовується при проведенні лікарсько-педагогічних наглядів, дозволяє уточнити дані лікарського обстеження про перспективність юних спортсменів у відповідності з вимогами окремих етапів підготовки. З цією метою в процесі тренування юний спортсмен віконує серію повторних специфічних навантажень, кі визначають спільно лікар і тренер.

При виборі навантажень керуються наступними вимогами:

1) навантаження специфічні для конкретного виду спорту і спортивної спеціалізації;

2) при виконанні навантаження необхідно показати максимально можливий результат;

3) навантаження виконують повторно (3–4 повторення) з можливо меншим інтервалом відпочинку між спробами (від 3–7 до 4–10 хвилин);

4) характер навантаження і тривалість інтервалів відпочинку зберігається при повторних обстеженнях;

5) тестування проводять тренер і лікар.

Тренер визначає показники спортивної працездатності (час, відстань, швидкість, бали іт.д.), лікар – реакцію і характер відновлення між спробами параметрів різних систем організму, що реєструються після кожного навантаження.

Аналіз динаміки показників спортивної (специфічної) працездатності і особливостей термінової адаптації (реакція, характер відновлення) дозволяє, таким чином, відзначити рівень специфічних функціональних можливостей юного спортсмена.

4. Етапи спортивної підготовки

На начальному етапі спортивної підготовки слід встановити відсутність: 1) відхилень в діяльності організму;

2) доклінічни передпатологічних змін, виявлених в умовах тестувальних навантажень і виконання програмних вимог підготовки;

3) хронічних осередків інфекції порожнини рота, носоглотки, жовчного міхура і ін.;

4) аномалій розвитку окремих органів і систем (прогресуюча міопія і інші порушення нормального зору, аномалія розвитку нирково-видільної системи, що загрожує розвитком вазоренальної гіпертензії, синдром дисплазії сполучної тканини і ін.).

На етапах спеціалізованої спортивної підготовки і спортивного вдосконалення виникнення гострих або загострення хронічних осередків інфекції, з’явлення ознак порушення функцій серцево-судинної системи, часті травми опорно-рухового апарату, некомпенсовані під впливом лікувально-відновлюваних заходів, свідчить про невідповідність функціональних можливостей організму вимогам, запропонованим сучасною системою тренування. Передпатологічні стани слугують показанням на необхідність відрахування спортсменів з спеціалізованого класу, спортивного інтернату, ДЮСШ або із складу збірної команди.

Уюних спортсменів з віком вдосконалюються нейрогуморальні регуляторні механізми, підвищується ефективність взаємодії вегетативних систем, безпосередньо кардіореспіраторної, внаслідок чого підвищуються показники фізичної працездатності. Але функціональні можливості юних спортсменів, навіть старшого шкільного віку, нижче ніж у дорослих. Висока працездатність юних спортсменів досягається за рахунок як значного фізичного, так і емоційного навантаження. Вікові особливості адаптивних реакцій кардіореспіраторної системи у них мають прояви, безпосередньо, тим, що під час фізичних навантажень і на різних етапаї відновлення в порівняння з дорослими в більшому ступені змінюється частота серцевих скорочень і дихання, ніж артеріальний тиск і дихальний об’єм. У періоді відновлення у юних спортсменів, в порівнянні із дорослими, більш виражений метаболічний ацидоз. Але из віком величина аеробної складової підвищується, абсолютні величини максимального споживання кисню у юних спортсменів нижче, ніж у дорослих. У юних спортсменів значно частіше, ніж у дорослих, спостерігається атипові реакції серцево-судинної сисьтеми на фізичні навантаження (дистонічна реакція, поступове підвищення максимального тиску, від’ємна фаза пульса і т.д.)

Вікові нормативи по відношенню до початку заняття спортом, етапів підготовки юних спортсменів, тренувальних і змагальних навантажень базуються на обліку лише паспортного віку. Але орієнтація тільки на паспортний вік дітей і підлітків в спорті вищих досягнень на теперішній час недостатня. Важливою умовою ефективності лікарського контролю є визначення індивідуальних варіантів розвитку, що відображають біологічний вік. У гармонічно акцелерованих підлітків показники, що характеризують фізичний розвиток, рівень виявлення сили, швидкості і витривалості, функцію кровообігу і зовнішнього дихання, суттєво не відрізняються від таких у дорослих. Між тим у негармонійно акцелерованих підлітків частіше, ніж у їх однолітків, зустрічаються віпадки підвищеного артеріального тиску, різні порушення серцевого ритму, гіпоеволютивний варіант розвитку серця. У гармонійно ретардованих підлітків морфофункціональні показники відповідають нормативам для більш молодших вікових груп.

Адаптивні реакції кардіореспіраторної системи при різних варіантах розвитку мають низку специфічних особливостей. При виконанні стандартних фізичних навантажень у негармонійно акцелерованих юних спортсменів більш виражений приріст частоти серцевих скорочень і частоти дихальних рухів, спостерігається більше зниження рівня насиченості артеріальної крові киснем, атипові реакції артеріального тиску, а також затяжний відновлювальний період.

При виконанні фізичних вправ, що вимагають максимальних зусиль, негармонійно акцелеровані юні спортсмени нерідко показують високі результати, але при цьому в них відбуваються великі зсуви частоти серцевих скорочень, дихальних рухів, рівнянасиченості крові киснем. Відновлення вказаних показників кардіореспіраторної системи у підлітків даної категорії більш тривале, що свідчить про менш досконалі адаптації організму до фізичних навантажень.

В дитячій спортивній медицині існує порблема інтерпретації результатів лікарського обстеження дітей і підлітків на окремих етапах підготовки в залежності від варіанта розвитку, типу функціонування окремих органів і систем.

Значна морфофункціональна неоднорідність представників окремих віково-статевих груп юних спортсменів, що виражається типологічними особливостями, свідчить про те, що нормальна життєдіяльність юного спортсмена з конкретним режимом рухової активності не однотипна і не завжди відбувається оптимально. Хоч індивідуальні особливості розвитку (звичайне, гармонійна і негармонійна акцелерація, гармонійна і негармонійна ретардація) і функціонування окремих систем і органів (типи вищої нервової діяльності, темпераменту, кровообігу і ін.) є варіантом норми, деякі з них в екстремальних умовах, в стресових ситуаціях можуть бути факторами ризику і сприяти неадекватній або патологічній реакції юних спортсменів на тренувальні і змагальні навантаження.

У юних спортсменів в період з 11 до 16 років спостерігається тенденція до збільшення з віком числа підлітків у яких, як правило, низькі і середні величини ударного об’єму (УО), зовнішньої роботи серця, коефіцієнта тонічності; середні і вище середнього величини загального периферичного супротиву(ЗПС), тривалості серцевого циклу (С) і діастоли (Д); нормо- і ваготонічні варіанти розподілу кардіоінтервалів; ознаки гетерометричного режиму саморегуляції ритму серця. Подібні характеристики показників судинного тонуса і електромеханічної діяльності серця відповідають формуванню з віком холінергічного варіанту регуляції кровообігу у юних спортсменів. Втой же час є суттєва різниця в показниках гемо- і кардіодинаміки у юних спортсменів з ріними типами кровообігу не залежно від їх віку. Для юних спортсменів 11–16 років з гіперкінетичним типом кровообігу характерні високі і вище середнього величини УО; середні і нижче середніх величини ЗПС, С і Д; симпато- і нормотонічні варіанти розподілу кардіоінтервалів. Подібні характеристики комплекса показників розглядають як прояви адренергічного варіанту регуляції кровообігу. Середні величини ЗПС, Д, нормо- і ваготонічні варіанти розподілу кардіоінтервалів в сукупності з ознаками гомеометричного або гетерометричного режиму саморегуляції серця при еукінетичному типі кровообігу показують відносну рівновагу адрен- і холінергічних впливів.

Аналіз ехо-, електро- і механокардіографічних даних, одержаних при дослідженні юних спортсменів 11–16 років (представники циклічних видів спорту, що вимагають витривалості), дозволили виділити особливий тип серця, який має характеристики низьких величин структурних і функціональних показників. У цієї категорії юних спортсменів, в порівнянні із однолітками, найбільш низькі величини товщини стінок лівого передсердя (ЛП), правого шлуночка (ПШ), міжшлуночкової перетинки і задньої стінки лівого шлуночка; низькі величини кінцевого діастолічного об’єму (КДО), кінцевого систолічного об’єму (КСО) і УО; показники гістографічного, автокореляційного і спектрального аналізу ритму серця показують посилення адренергічних впливів і централізацію керування серцевим ритмом. Хоч подібний «гіпоеволютивний» тип серця у юних спортсменів 11–16 років зустрічається в 5–6 % і є варіантом норми, але вивченні морфофункціональні показники свідчать про низькі адаптаційні резерви цієї категорії підлітків. Можна вважати, що «гіпоеволютивний» тип серця у юних спортсменів є фактором ризику і в подальшому може бути причиною щоб оставити спорт, перед- і патологічних станів, перенапруги і перетренованості.

Дані лікарського крнтролю про функціонування кардіореспіраторної і інших вегетативних систем в стаціонарному, перехідному і режимах з навантаженнями, одержані при лікарському обстеженні в лабораторних умовах, свідчать про особливості гострої і хронічної адаптації юних спортсменів до тренувальних і змагальних навантажень.

Для вивчення функціональних можливостей юних спортсменів в якості подразливої дії в лабораторних умовах застосовують різні за характером, об’ємом і інтенсивністю фізичні навантаження, гіпоксичні тести, активну і пасивну зміну положення тіла в просторі і ін.