§ 28. Страхування відповідальності громадян

Ви будете знати, що таке страхування, хто є основними учасниками страхових відносин, які особливості укладення і виконання договорів страхування в Україні та чому необхідно страхувати відповідальність громадян.

Ключові тези

1. У результаті пошуку способів захисту інтересів людини було винайдено страхування, суть якого полягає в тому, що втрати одного або кількох постраждалих компенсуються за рахунок коштів, накопичених великою сукупністю людей. Яскравою ілюстрацією цього підходу є прислів’я: «Зі світу по нитці – голому сорочка».

2. Сьогодні навряд чи можна знайти особу, яка б не була зацікавленою у збереженні власного майна та здоров’я і відмовлялася б від компенсацій у разі, якщо її майно чи здоров’я зазнали ушкодження. Саме зацікавленість у відшкодуванні завданих майну чи здоров’ю збитків стала передумовою виникнення страхування.

3. Основними учасниками страхових відносин є: страховик – юридична особа (страхова компанія), яка бере на себе чужі ризики і виплачує відшкодування, і страхувальник, фізична чи юридична особа, яка має зацікавленість у страхуванні.

4. Виділяють дві форми страхування – обов’язкову і добровільну, кожній з яких притаманні характерні риси.

Страхування, як і власність, обмін, ринок, є однією з найдавніших категорій суспільного виробництва. Сенс цього поняття ґрунтується на його кореневому значенні – «страх» (в українській мові). Страх перед стихійними силами природи (паводки, землетруси, градобій, пожежі), перед грабіж­ни­ками та розбійниками призвів до розуміння необхідності створення запасів для усунення негативних наслідків цих природних і соціальних явищ. Водночас, у розвинутих країнах світу страхування походить походять від слів, які символізують впевненість, надійність, добробут, безпечність, віру в майбутнє.

? Звідки виникло страхування

Витоки страхування – у далекому минулому. Ще наші далекі предки усвідомили, що голоду можна уникнути, створюючи запаси їжі. Пізніше, з розвитком людської цивілізації в Давньому Єгипті, державах Месопотамії, а пізніше в Давній Греції та Давньому Римі запаси провіанту, призначені для подолання можливого голоду, створювали таким чином, щоб окремі господарства давали для цього лише дещицю своїх статків. Оскільки господарств було багато, це дозволяло централізовано накопичувати значні запаси їжі та коштів, які могли бути спрямовані в місцевості, вражені неврожаєм, війною, епідемією тощо, для забезпечення їх харчами.

Ще у другому тисячолітті до н. е. китайські та вавилонські торгівці почали зменшувати ризик втрати свого товару, розподіляючи його поміж різними суднами. Пізніше, в епоху Відродження, європейські купці, споряджаючи далекі морські експедиції, не мали жодних гарантій, що їхні кораблі повернуться з бажаними товарами. Якщо кораблі не поверталися, купці, які їх споряджали за власні кошти, як правило, ставали банкрутами. Тому вони почали об’єднуватись у спілки, вносячи до кас цих спілок за­вчасно обумовлені суми коштів (значно менші, ніж їм коштувало спо­рядження експедиції). У разі, якщо корабель одного з купців не повертав­ся з експедиції, він мав змогу отримати певну компенсацію з каси спілки, що дозволяло йому уникати банкрутства та продовжувати свою діяльність.

Страхування, у теперішньому його варіанті, з’явилося після Великої лондонської пожежі 1666 року, коли за чотири дні згоріло близько 13,5 тис. будівель і близько 70 тис. людей залишилися без домівок.

Умовою існування страхування як виду підприємницької діяльності є усвідомлення можливості настання несприятливих подій великою кількістю осіб, яким така подія може загрожувати, однак ці особи повинні також розуміти й те, що очікувана несприятлива подія для них може і не настати, тобто кошти, сплачені страховикові, не будуть їм повернуті. Разом з тим страховим випадком може бути подія, котра не має ознак шкоди. Більш того, це може бути подія досить приємна, радісна і навіть бажана (наприклад, одруження, народження дитини, вступ дитини до навчального закладу тощо).