Причини і види порушень зору

Залежно від ступеня захворювання осіб із порушеннями зору класифікують на сліпих і слабозорих.

Сліпими вважають дітей із повною відсутністю зорових відчуттів. Вони мають залишковий зір (максимальна гострота зору - 0,04 Д на оці, що краще бачить, із застосуванням звичайних засобів корекції - окулярів) або зберегли здатність до світловідчуття (абсолютно, або тотально сліпі - діти з повною відсутністю зорових відчуттів; частково, або парціально сліпі - діти, що мають світловідчуття, формений зір (здатність до виділення фігури з фону), з гостротою зору від 0,005 до 0,04 Д).

Слабозорими є діти з гостротою зору від 0,05 до 0,2 Д. Головна відмінність цієї групи дітей від сліпих полягає у тому, що при вираженому зниженні гостроти сприйняття зоровий аналізатор залишається основним джерелом сприймання інформації про навколишній світ і може використовуватися у якості провідного у навчальному процесі, включаючи читання і письмо.

Також предметом вивчення тифлопедагогіки і тифлопсихології є діти із косоокістю та амбліопією.

Сліпота і слабозорість є однією з категорій психофізичних порушень. Вони проявляються в обмеженні зорового сприймання або його відсутності, що впливає на весь процес формування і розвитку особистості. У осіб із порушеннями зору виникають специфічні особливості діяльності, спілкування і психофізичного розвитку. Порушення зору носить, як правило, прогресуючий характер.

Порушення зору можуть бути вродженими і набутими.

Вроджені порушення зору зумовлено ушкодженнями або захворюваннями плоду в період внутрішньоутробного розвитку або є наслідком спадкової передачі деяких дефектів зору. У 92 % випадків слабозорість і у 88 % випадків сліпота мають вроджений характер. Вроджені захворювання й аномалії розвитку органів зору можуть бути наслідком зовнішніх і внутрішніх негативних факторів. Приблизно 30 % із них мають спадкову природу (вроджена глаукома, атрофія зорового нерву, міопія).

Серед генетичних чинників порушення зорової функції виокремлюють такі: порушення обміну речовин, що проявляється у вигляді альбінізму; спадкові захворювання, що ведуть до порушення розвитку очного яблука (вроджений анофтальм – відсутність ока), мікрофтальм (груба структурна зміна ока, що характеризується зменшенням розмірів одного або обох очей і значним зниженням зору), спадкова патологія судинної оболонки, захворювання рогової оболонки очей, уроджені катаракти, відділові форми патології сітківки, пігментна дистрофія (дегенерація) сітківки, що характеризується звуженням поля зору до повної його втрати, астигматизм – аномалія рефракції.

Аномалії зору також можуть виникнути у результаті зовнішніх і внутрішніх негативних факторів у період вагітності. На розвиток плоду негативно впливають: патологічний перебіг вагітності, перенесені матір’ю вірусні захворювання, токсоплазмоз, краснуха.

Набуті порушення зору є наслідком захворювання органів зору - сітківки, рогівки й захворювань центральної нервової системи (менінгіт, пухлина мозку, менінгоенцефаліт), ускладнень після загальних захворювань організму (кір, грип, скарлатина), травматичних ушкоджень мозку або очей. Появу набутих аномалій спонукають внутрішньочерепні та внутрішньоочні крововиливи, травми голови внаслідок ускладнених пологів, різні травматичні ушкодження мозку і очей у період після пологів, набута катаракта, глаукома, атрофія зорового нерва, захворювання центральної нервової системи (менінгіт, менінгоенцефаліт), ускладнення після загальних захворювань організму (наприклад, грипу).

При порушенні санітарно-гігієнічних умов діяльності дитини, неправильному або слабкому освітленні, непомірному навантаженні на зір може розвинутися зорова недостатність, пов’язана з аномаліями рефракції (заломлювальної функції ока), - короткозорість або далекозорість. Тому дуже важливими є систематичні перевірки зору у дітей та обов’язкове дотримання порад лікаря у разі виявлення відхилень (зокрема, при потребі дитина повинна носити коригуючі окуляри, дотримуватись режиму зорових навантажень тощо).

Залежно від часу настання дефекту класифікують дві категорії дітей із порушенням зорового аналізатора:

- сліпонароджені - це діти із вродженою тотальною сліпотою або такі, що втратили зір у віці до трьох років. Вони не мають зорових уявлень, і весь процес психічного розвитку здійснюється в умовах повної відсутності зорової системи;

- осліплі – це діти, що втратили зір у дошкільному віці і пізніше.

Час настання зорового дефекту має істотне значення для психічного і фізичного розвитку дитини. Чим раніше настала сліпота, тим більш помітними є вторинні відхилення, психофізичні особливості і своєрідність психофізичного розвитку. Діти, що осліпли, відрізняються від сліпонароджених дітей: чим пізніше дитина втратила зір, тим більшим у неї є обсяг зорових уявлень, який можна відтворити за рахунок словесних описів. Якщо не розвивати зорову пам’ять, що частково збереглася після втрати зору, то відбувається поступове стирання зорових образів.

Психічний розвиток сліпонароджених має такі ж самі закономірності, що спостерігаються й у зрячих дітей, але відсутність візуального орієнтування позначається найбільш помітно на руховій сфері, на отриманні соціального досвіду.

У сучасній психолого-педагогічній практиці в багатьох країнах залежно від ступеня порушення зорової функції використовують розподіл на сліпих («blind») і осіб із ослабленим зором, слабозорих («low vision»).