1.1.1.Види методів у навчальному процесі

У навчанні виокремлюється два види методів:

1)метод навчання як інструмент діяльності вчителя для виконання керівної функції – викладання.

2) метод навчання як спосіб пізнавальної діяльності учнів з оволодіння знаннями, уміннями і навичками - учіння.

Отже, методи навчання є складним, багатовимірним педагогічним явищем, у якому відображаються об'єктивні закономірності, принципи, цілі, зміст і форми навчання. Цей зв'язок з іншими дидактичними категоріями взаємозворотний: принципи, цілі, зміст і форми навчання визначають метод, але вони не можуть бути реалізовані без нього, без урахування можливостей їх практичного втілення.

Кожний метод навчання має виконувати не тільки освітню, розвивальну та виховну функції, а й стимулювальну та корекційну (розвиток сприймання, мислення, уяви, пам'яті, емоційно-почуттєвої сфери).

1.2. Функції методів навчання

Прийнято виділяти такі загально педагогічні функції методів навчання: навчальну, виховну, розвивальну, стимулюючо-мотиваційну, контрольно-корекційну.

Навчальна передбачає способи пошуків ефективного засвоєння учнями обсягу передбачених навчальною програмою знань, умінь та навичок.

Виховна, будучи зв'язаною з навчальною, реалізується у двох напрямах:

1) на основі використання виховних можливостей змісту програмового навчального матеріалу;

2) на основі вироблення у процесі досягнення навчальних цілей вольових рис характеру, формування почуттів внутрішнього порядку та завершеності.

Розвивальна випливає безпосередньо із суті навчальної та виховної, оскільки окремо розвивальної діяльності немає.

Однак різні методи по-різному впливають на різні сфери розвитку особистості. Наприклад, на розумовий розвиток учня, його вміння здійснювати різноманітні розумові операції (аналіз, синтез, систематизація, узагальнення і т. д.) більший вплив справляють проблемні, евристичні, дослідницькі методи навчання, ніж репродуктивні.

Стимулюючо-мотиваційна функція навчального методу полягає у використанні вчителем таких прийомів, дій та операцій, які здатні викликати в учня ті внутрішні імпульси, що допомагали б йому мобілізувати свою волю та увагу для досягнення поставлених цілей. Це, наприклад, досягається за рахунок використання проблемних завдань, евристичних запитань, ситуацій здивування, відкриття, показу парадоксальності в явищах.

Контрольно-корекційна функція забезпечує здійснення всіх інших функцій методів навчання. Однак до сьогодні проблематичним залишається контролювання і корекція мотиваційної, виховної та розвивальної функцій. Відносний рівень їхньої реалізації можна визначити лише на основі аналізу результатів навчальної, трудової діяльності учнів та їх поведінки.

1.3. Класифікації методів навчання

Метод навчання є складним багатоаспектним явищем. За кожним із цих аспектів методи групують, створюючи класифікації методів навчання - упорядковані за певною ознакою їх системи.

На думку багатьох дослідників (Ю. Бабанського, В. Онищука, О. Савченка, М. Махмутова, Т. Шамова, Т. Щукіна та ін.), основними критеріями класифікації методів навчання є дидактична мета, джерела знань, логіка засвоєння навчального матеріалу, рівень самостійності учнів. Та оскільки навчання є діалектичним процесом і перебуває в постійному русі, надати перевагу одному з критеріїв можна лише враховуючи всі аспекти конкретної педагогічної ситуації. Проблему системи методів навчання слід розв'язувати не тільки через створення єдиної комплексної багатовимірної класифікації, а й шляхом обґрунтування цілої низки класифікацій, які б адекватно відображали завдання і зміст цілісного процесу навчання. Учителі-практики схильні універсалізувати окремі групи методів, не усвідомлюючи взаємозв'язку і взаємопроникнення методів різних класів, тому майбутньому вчителю важливо осягнути цілісні підходи до класифікації методів навчання, що допоможе йому практично здійснювати їх вибір.

В дидактиці існують різні підходи до класифікації методів навчання. А. М. Алексюк пропонує здійснювати класифікацію методів навчання за найістотнішою ознакою: «Проблему системи методів навчання слід розв'язувати не шляхом якоїсь єдиної класифікації , що була б оптимальною для всієї системи навчання, а шляхом створення і науково - теоретичного обґрунтування цілого ряду класифікації, які б у сумі своїй оптимально відображали завдання і зміст цілісного навчального процесу у сучасній школі»[1]

У сучасній школі на основі теорії цілісності педагогічного процесу методи навчання класифікуються на три великі групи:

I. Методи навчання за джерелом знань

1. Словесні - методи навчання, в основі яких лежить передача готових висновків науки в монологічній та діалогічній формі та формування знань і умінь в учнів

Джерелом знань виступає слово у вигляді мовлення вчителя або друкованого посібника. На практиці це основне джерело знань для учнів. Словесні методи поділяються на:

Пояснення - доказовий виклад певного закону, правила, шляху розв'язання задачі. А також аналіз подій і дат. Особливостей художнього твору. Може використовуватись як самостійний метод, але найчастіше належить до бесіди, розповіді, лекції.

Розповідь учителя - це повідомлення знань, інформації у вигляді оповідання. Будується з певною логікою, з урахуванням цілей, змісту навчання, вікових та індивідуальних особливостей учнів. Застосовується переважно в молодших класах.

Лекція - систематичний виклад матеріалу ( в основному в старших класах), від розповіді відрізняється більшою логічністю викладу, лекції читаються для висвітлення найбільш фундаментальних, концептуальних питань. Лекція залежно від дидактичних цілей може бути вступною ( при вивченні нового матеріалу), узагальнюючою, оглядовою, проблемною. Методика шкільної лекції вимагає,щоб учитель керував записами учнів, їхньою роботою під час лекції

Бесіда - подання інформації шляхом ведення діалогу між учителем та учнем. Види бесід: вступна, закріплююча, контрольна. Бесіда може бути репродуктивною та пошуковою. Учитель підводить учнів до засвоєння знань, теорій, законів за допомогою серії запитань - відповідей

Дискусія - обговорення проблеми, висвітлення різноманітних, іноді полярних думок, у вигляді висловлювань учнів. Керується вчителем.

Перевагами словесних методів є те, що за мінімальний час можна подати максимальну кількість інформації. За допомогою цих методів формується словник учня. Розвивається словесно - логічне мислення; у бесіді,дискусії формується самостійність та пізнавальна активність.

Недоліками є: вербалізм (засилля слова), задіяним є лише канал сприймання, небезпека «відриву» навчання від життя, практики.

2. Наочні методи навчання - методи навчання, в основі яких лежить використання різноманітних засобів наочності

Джерелом знань при застосуванні наочних методів навчання виступає образ наочне уявлення (представлення) об'єкта у вигляді схем,таблиць,рисунків, моделей,приладів. До наочних методів належать:

Ілюстрація - показ об'єктів вивчення в їх символічному(статичному) зображенні за допомогою карт,схем

Демонстрація - показ об'єктів вивчення у динаміці з метою їх аналітичного розгляду та обговорення проблем, що виникають.

3. Практичні методи - методи навчання, в основі яких - організація практичної діяльності учнів з метою застосування, закріплення та поглиблення знань, умінь, навичок

Джерелом знань є практична діяльність учнів. Що забезпечує не лише закріплення й застосування знань, а й формування досвіду. Сприяє інтелектуальному, фізичному, моральному розвитку. До практичних методів належать:

Вправа - багаторазове свідоме повторення розумових та практичних дій з метою формування, закріплення та вдосконалення необхідних знань, умінь та навичок.

Вимоги до вправ : чіткість поставлених цілей, усвідомлення їх учнем, виправлення помилок під час виконання

Лабораторна робота - самостійна навчальна діяльність, що здійснюється учнями під керівництвом учителя, у процесі її здійснення учні проводять досліди, розрахунки, експерименти

Практична робота - виконання практичних завдань з метою застосування отриманих знань на практиці.

Практичні методи навчання обов'язково застосовують у поєднанні з наочними та словесними. Домінуючим у процесі навчання у багатьох школах періоду « розвиненого соціалізму» , як і в більшості сучасних шкіл, залишається метод примусу.

II. Методи навчання за характером логіки пізнання

Основним «інструментом» пізнання є мозок людини. Тому у навчальному процесі використовуються методи, які властиві логіці. Це – аналіз,синтез, індукція, дедукція.

Аналітичний метод передбачає мислительне або практичне розкладення цілого на частини з метою виокремлення суттєвих ознак цих частин. Але це лише початковий компонент пізнання для розуміння цілісності явища, сутності певного поняття необхідно переходити до наступної логічної операції - синтезу.

Синтез - це метод, який передбачає теоретичне або практичне поєднання виділених елементів в одне ціле. Синтез є органічним продовженням аналізу і може ґрунтуватися лише на аналізі.

Поряд з аналізом та синтезом у процесі пізнання використовують індукцію та дедукцію

Індуктивний метод передбачає вивчення предметів від одиничного до загального. У результаті розуміння сутності ознак, властивостей одиничних явищ, є можливість усвідомити типові закономірності однопорядкових явищ. Проте, використовуючи індуктивний метод, не варто змушувати завчати велику кількість одиничних понять, а лише ту інформацію, що дасть змогу виділити у споріднених поняттях суттєве, типове.

Дедуктивний метод передбачає вивчення навчального матеріалу від загального до окремого. Учні знайомляться з загальною закономірністю, а потім на її основі характеризують інші явища

III. Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності

Ефективність навчання багато в чому залежить від способу організації мислення. Використання цих методів ґрунтується на послідовній і цілеспрямованій постановці перед учнями проблемних задач, розв'язуючи які, вони активно засвоюють нові знання. Використовуючи ці методи, необхідно зважати на дотримання основних вимог: висунення пізнавальних задач відповідно до змісту навчального матеріалу, висунення гіпотез, мобілізації резерву знань, залучення учнів до діяльності

Проблемний виклад передбачає створення вчителем проблемної ситуації, допомогу учням у виокремленні та «прийнятті» проблемної задачі, використання словесних методів для активізації розумової діяльності учнів, спрямованої на задоволення пізнавального інтересу.

Частково - пошуковий метод спрямований на залучення учнів до пошуків шляхів розв'язання пізнавальної задачі. Для забезпечення цього методу необхідне: створення і спонукання учнів до розуміння і « прийняття» проблемної задачі, стимулювання і схвалення пізнавальної діяльності учнів у процесі розв'язання навчальних задач, аналіз успіхів і помилок

Дослідний метод спрямований на залучення учнів до самостійного розв'язання пізнавальної задачі з використанням необхідного обладнання. Для ефективності цього методу варто дотримуватися таких вимог: створення проблемної ситуації, спонукання учнів до пошуку гіпотези, перевірки її достовірності, включення учнів у самостійний аналіз ходу та результатів дослідної роботи.

Пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод: вчитель організує сприймання та усвідомлення учнями інформації, а учні здійснюють сприймання (рецепцію), осмислення і запам'ятовування її; Репродуктивний викладач дає завдання, у процесі виконання якого учні здобувають уміння застосовувати знання за зразком. Класифікація методів навчання за рівнем самостійної розумової діяльності дає можливість визначити конкретну діяльність вчителя і учня в процесі навчання (див. додаток А). У цьому зв’язку метод навчання розглядається як система послідовної взаємодії тих, хто навчає, і тих, хто навчається, що спрямована на організацію засвоєння учнями змісту освіти.

Також, залежно від особливостей викладання та учіння, в яких поєднуються методи викладання (діяльність викладача) з відповідними методами учіння (діяльність учнів) в сучасній школі використовують такі методи: Інструктивно-практичний метод викладання і продуктивно-практичний метод учіння. Викладач інструктує учнів словесними, наочними або практичними способами, як виконувати певні практичні дії; учні за допомогою вправ відшліфовують різні уміння і навички;

Пояснювально-спонукальний метод викладання і частково-пошуковий метод учіння. Викладач частину навчального матеріалу подає в готовому вигляді, іншу частину — через проблемні завдання; учні засвоюють навчальний матеріал як за допомогою репродуктивного, так і творчого, дослідницького методу; Спонукальний метод навчання і пошуковий метод учіння. Викладач ставить перед учнями проблемні питання і завдання, організовуючи їх самостійну діяльність; учні самостійно здобувають і засвоюють нові знання в основному без допомоги викладача.

Проблема класифікації методів навчання досить складна і досі не вирішена остаточно. Але існує точка зору, згідно з якою кожен окремий метод слід розглядати як цілісну і незалежну структуру.

В даний час в середньоосвітніх школах поряд зі словесними, наочними, практичними використовують також такі методи навчання як дидактичні ігри, проблемні методи, програмне та комп'ютерне навчання, дистанційне навчання.

Отже, методи навчання не можна сприймати (і використовувати) як рецепт для розв'язання навчальних завдань, як наголошував К.Д.Ушинський , важливий не сам метод, а ідея, що закладена в ньому. Тому лише творча мудрість учителя, яка опирається на наукові засади, може забезпечити оптимальний підхід до використання методів навчання з метою підвищення ефективності як викладання так і учіння.