150. Інженерно-технічне обладнання готельного господарства.

Інженерно-технічне устаткування складається з:

санітарно-технічного (водопровід, каналізація, гаряче водопостачання, опалення, вентиляція, кондиціонування повітря, сміттєпровід, білизнопровід);ліфтового господарства (пасажирські, службово-господарські і вантажні ліфти, а також ескалатори);енергетичного господарства (ліфти, вентилятори, насоси та ін., що працюють від силових мереж з напругою 380 вольт, освітлення приміщень, яке живиться від електричних мереж з напругою 220 або 127 вольт);

слабкострумних пристроїв автоматики (телеантени і телевізори, установки радіофікації, телефонізації, часофікації, комп'ютеризації, пожежної та охоронної сигналізації, диспетчерської служби, кіноустановки);торгово-технологічне устаткування.

151. Основні служби готелів і їх функції.

При цьому в готелі виділяють основні служби, які є в будь-якому готелі:Адміністративно-управлінська служба;Служба прийому і розміщення;Служба обслуговування номерного фонду;Служба громадського харчування;Комерційна службаІнженерно-технічна служба;Допоміжні і додаткові служби.

Адміністративно-управлінська служба відповідає за організацію управління всіма службами готельного комплексу, вирішує фінансові питання, питання кадрового забезпечення, займається створенням і дотриманням необхідних умов праці для персоналу готелю, контролює дотримання встановлених норм і правил з охорони праці, техніки безпеки, протипожежної та екологічної безпеки.

Служба прийому і розміщення займається вирішенням питань, пов’язаних із бронюванням номерів, прийомом гостей, що прибувають до готелю, їхньою реєстрацією і розміщенням по номерах, наданням різноманітних послуг, а також відправленням додому.

Служба обслуговування номерного фонду забезпечує обслуговування туристів у номерах, підтримує необхідний санітарний стан номерів та рівень комфорту, займається наданням побутових послуг.

Служба громадського харчування забезпечує обслуговування гостей у ресторанах, кафе чи барах готелю, розв’язує питання з організації та обслуговування банкетів, презентацій та ін.

Комерційна служба займається питаннями оперативного та стратегічного планування, оптимізацією послуг, що надаються, аналізує стан готельного ринку та вивчає потреби клієнтів.

Фінансова служба аналізує результати господарської та фінансової діяльності підприємства.

Інженерно-технічна служба створює умови для функціонування санітарно-технічного обладнання, електротехнічних засобів, служб ремонту та будівництва, систем слабких струмів (телебачення і зв’язок) систем кондиціонування і теплопостачання.

Допоміжні служби забезпечують процес роботи готельного комплексу , пропонуючи послуги пральні, кравецької, хімчистки та ін.

Додаткові служби надають платні послуги. До їх складу входять: бізнес-центр, спортивно-оздоровчий центр, перукарня і косметичний кабінет, торгові кіоски та ін.

152. Профілі ресторанів і їх ринок. Критерії вибору місця для ресторанів.

Ринок ресторану формують люди, які користуються його послугами. Перед тим, як відкрити ресторан, його майбутній власник повинен проаналізувати ринок, щоб дізнатися, чи є в даній ринковій ніші достатній попит на той чи інший продукт, наприклад, на італійську кухню. Ніша – це маркетинговий термін, що означає специфічну частку певного ринку. Фізичні розміри ринку ресторану можна визначити, описавши подумки коло з радіусом від 1 до 5 миль, центром якого є даний ресторан. Площа, яка потрапила до цього кола, називається мікрорайоном. Демографічна характеристика населення мікрорайону описується такими показниками: кількість людей у кожній віковій групі, стать, національність, релігія, рівень доходів та ін.

Одним зі способів визначення потенційної життєздатності ресторану є відношення кількості ресторанів у даному мікрорайоні до чисельності населення. У США пересічна кількість осіб на один ресторан становить близько 500. Звичайно, мікрорайон від мікрорайону відрізняється: в одному, наприклад, може бути декілька італійських ресторанів, але жодного французького чи латиноамериканського, чи будь-якого іншого. Прихильники італійської кухні в цьому мікрорайоні мають вибір між кількома італійськими ресторанами.

У термінах маркетингу ця ситуація може виражатися так: кількість потенційних відвідувачів італійських ресторанів, поділена на кількість цих ресторанів, визначає чесну питому вагу ринку, на яку може претендувати кожний із ресторанів. Отже, чесна частка ринку – це пересічна кількість відвідувачів, яка обідатиме, за інших рівних умов, у будь-якому із цих ресторанів. Якщо б мешканці гіпотетичного мікрорайону із тисячами мешканців, де знаходиться десять італійських ресторанів, вирішили діяти за цим сценарієм, то кожний із ресторанів отримав би по сотні відвідувачів. Але в дійсності так ніколи не буває: за тими чи іншими причинами популярність ресторанів різна. Кількість відвідувачів, яку той чи інший ресторан отримує, називається реальною часткою ринку.

Для вдаліших підприємців створення ресторану і робота в ньому – це джерело радості: багато людей, нові обличчя, старі друзі... Ресторан – це місце інтенсивного соціального спілкування, що стимулює рух адреналіну в жилах клієнтів, обслуги та адміністрації. Ресторанний бізнес надзвичайно привабливий і перспективний: правильний вибір місця та кухні, атмосфери і добре організоване обслуговування створюють можливості для хороших прибутків на інвестиції. Профіль ресторану повинен розроблятися з думкою про його потенційних споживачів. Але досить часто буває навпаки: хтось прагне відкрити ресторан того чи іншого профілю, а через якийсь час з’ясовується, що у нього дуже мало відвідувачів для того, щоби забезпечити життєздатність ресторану.

Вибір місця для ресторану. Концепція ресторану повинна відповідати місцю, де він розташований, а місцезнаходження – його концепції. Місце має подобатися тим, хто його відвідуватиме, тобто передбачуваному ринку. Звичайно, й інші чинники (якість їжі, меню, обслуговування, ціна, атмосфера, менеджмент) досить важливі, але хороше місцерозташування обходиться найдорожче, тому адміністрація змушена підвищувати ціни і форсувати збут, щоб ціни за оренду й утримання не перевищували 5-8% від реалізації страв.

Серед головних критеріїв, за якими обирається місце для ресторану, можна назвати такі:демографічний (чисельність мешканців мікрорайону, статево-вікова структура населення, національність, релігійні погляди, середній рівень доходів у цих людей та ін.);відсутність промислових об’єктів, що забруднюють довкілля;наявність комунальних мереж (каналізації, дренажу, водогону, газопроводу тощо);зручність і доступність (близькість до автотранспортних засобів);помітність (наявність яскраво освітленої вивіски чи реклами закладу);наявність власної автостоянки чи місця для паркування автомашин клієнтів (якщо вона потрібна, то на скільки місць і скільки це коштуватиме);привабливість для автомобілістів, що проїжджають повз ресторан;оцінка місцезнаходження (наскільки привабливі сусідні будинки).