12.Поняття «екскурсія та її сутність»

Екску́рсія (від лат. excursio — прогулянка, поїздка) — колективне відвідування музею, пам'ятного місця, виставки, підприємства тощо; поїздка, прогулянка з освітньою, науковою, спортивною або розважальною метою. Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого спеціаліста — екскурсоводу, який передає аудиторії бачення об'єкта, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної події, пов'язаного з цим об'єктом. Екскурсії можуть бути як самостійною діяльністю, так і частиною комплексу туристичних послуг.

Кожна екскурсія представляє особливий процес діяльності, суть якого обумовлена конкретними закономірностями (тематичність, цілеспрямованість, наочність, емоційність, активність і ін.).

У ході екскурсійного процесу екскурсовод допомагає екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема (перша задача), почути про ці об'єкти необхідну інформацію (друга задача), відчути велич подвигу, значення історичної події (третя задача), оволодіти практичними навиками самостійного огляду і аналізу екскурсійних об'єктів (четверта задача).

Відношення до екскурсії потрібно розуміти як: певний погляд екскурсанта наісторичний період, якому присвячена екскурсія; сприйняття яких-небудь дій; розуміння конкретної ситуації, в якій знаходився письменник, скульптор (художник), створюючи свій твір.

В короткій формі сутність екскурсії можна визначити так: екскурсія – сума знань, які в специфічній формі повідомляються групі людей, а також певна система дій по їх передачі.

13. Сутність і особливості екскурсійного методу пізнання

Таким чином, екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і є сукупністю способів і прийомів повідомлення знань. Основу сукупності складають: наочність; обов'язкове поєднання двох елементів - показу і розповіді; оптимальна взаємодія трьох компонентів - екскурсовода, екскурсійних об'єктів і екскурсантів; рух екскурсантів (моторность) по певному маршруту з метою вивчення об'єктів по місцю їх природного розташування. Комплексний характер екскурсійного методу знаходить свій вираз у дії механізмів повідомлення знань екскурсоводом і засвоєння цих знань екскурсантами.

Всі екскурсії побудовані на використанні особливого комплексного методу, в основі якого лежить поєднання традиційних педагогічних методів навчання і виховання. Різниця в тому, що використовуються вони з більшим ступенем наочності. При цьому вирішальне значення має не тільки логічна єдність методів навчання і виховання, але і дія тих законів, які є їх рушійною силою.

14. Ознаки екскурсій.

Екскурсія , як і інші форми культурно-освітньої роботи, має свої особливості в організації і методиці проведення. Її ознаки говорять про схожість з іншими формами або ж підкреслюють її корінну відмінність від них.

Загальними ознаками для всіх екскурсій є:

1. Протяжність за часом проведення від однієї академічної години (45 мін) до однієї доби.

2. Наявність екскурсантів (групи або індивідуалів).

3. Наявність екскурсовода, провідного екскурсію.

4. Наочність, зорове сприйняття, показ екскурсійних об'єктів на місці їх розташування.

5. Пересування учасників екскурсії по заздалегідь складеному маршруту.

6. Цілеспрямованість показу об'єктів, наявність певної теми.

7. Активна діяльність учасників (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів).

Відсутність хоч би одну з названих вище за сім ознак позбавляє права називати захід, що проводиться, екскурсією.

По мимо цих загальних ознак у кожного виду екскурсій є свої специфічні ознаки:

- у автобусних - обов'язковий вихід з автобуса для огляду пам'ятників;

- у музейних - знайомство з матеріалами, розташованими на стендах;

- у виробничих - демонстрація об'єктів, що діють (верстатів, агрегатів, механізмів).