118. Медичне забезпечення походу….

Вирішення оздоровчих завдань в умовах туристичного походу пов'язано з дотриманням правильного режиму дня, заходами по загартовуванню організму, а також оволодінням та застосуванням знань та вмінь попередження захворювань. Режим походу повинен задовольняти загальногігієнічні вимоги та забезпечити раціональне чергування праці і відпочинку. Планування та подолання маршруту походу здійснюється таким чином, щоб фізичне навантаження не викликало надмірного стомлення організму.

Спортивні туристичні походи і подорожі проходять в умовах підвищених вимог до організму людини. Усі туристи перед походом повинні пройти медичний огляд, який проводять фахівці лікарсько-фізкультурних диспансерів і поліклінік. Вони повинні виявити захворювання, при яких протипоказані заняття туризмом. Відповідальність за здоров'я туристів покладається на керівника походу та відповідального за медичне забезпечення походу (санітара). Перед походом санітар дає туристам інформацію про санітарно-гігієнічні норми харчування і використання води, про підготовку і вміст аптечки для походу, про профілактику травм і захворювань, попередження укусів отруйними комахами, отруєння грибами і рослинами тощо. Аптечка повинна бути ретельно підібрана й упакована санітаром в зручну і надійну тару. Туди входять необхідні медикаменти і перев'язний матеріал для надання першої допомоги у випадку травм і захворювань. її зміст залежить від характеру та складності туристичної подорожі (тривалість походу, кількість та вік учасників, пора року тощо).Особливі вимоги ставляться до санінструктора походу. Він повинен краще за інших знати способи надання першої допомоги при раптових захворюваннях і нещасних випадках. Відправляючись у похід, слід попіклуватись про аптечку з набором необхідних медикаментів, перев'язувальних засобів і простих інструментів.

119.Оцінка небезпек у спортивнному туризмі.

Небезпеки пов’язані з 2 причинами: рельєф, погодні умови.

Каменепади: виникаютьв перші години після сходу сонця на освітлених схилах, посилюються в дощ. Проходити їх треба, коли вони затінені = щоломи.

Обвали льоду чи снігових карнізів: у сонячну теплу погоду, під час дощу та при інтенсивному таненні снігу чи льоду. Небезпечні високі льодовики. Тактика: оцінка обстановку, проходження ділянок швидко, уважно в першій половині дня.

Селі: склад з вел к-ті розрихленого матеріалу, грунту, каміння, уламків дерев, піску, що насичені водою. Утворюються, коли дощі просочують грунти.

Лавини: утворються на крутих (60º) схилах, взимку, весною. Людині, шо потрапила в лавину важко залишитися живою, тому слід вибирати шлях в обхід лавинонебезпечних схилів.

Гірські та тайгові ріки: треба знати переправи через річки, ступінь прохідності, чи вплав чи вбрід. Мати подвійне страхування, елементи спорядж (страхувальна с-ма, мотузка, міцне взуття, шолом).

Туман: різко ↓ видимість, ускладн звязок у групі, заважає помічати небезпеки. Вихід на маршрути в умовах туману забороняється. Під час марш рекомендується припинити рух, організ табір і нічліг або рухатись компактно і обачливо.

Температура і вологість повітря: тепловий обмін людини залеж від темп навк середовища, висота обмежує віддачу тепла, а низькапідвищує.

Гроза: в гоорах і на рівнинній т-ії. Враження електричним струмом. Вітер: небезпека знаходження на хребтах, крутих схилах, скелях. Може зруйнувати засоби розміщення. Слід оцінювати обстановку, не розміщувати намети біля небезпечних делев.

Біла імла: тінь від вершини закриває снігову поверхню схилу, підвищується небезпечність, треба зупинитись, продовжувати рух повільно з попередньою перевіркою рельєфу.

Темнота: робить перешкоди невидимими, спотворює їх х-ер, потребує освітдення. Рух треба припинити, або продовжити в тих випадках, коли проводяться рятувальні роботи, транспортування потерпілого.