114. Зміст, мета і завдання ост.

Спортивно-оздоровчий туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання механічних транспортних засобів, покладаючись лише на свої власні сили, реалізуючи вміння і навички пересування пішки, на лижах, плавання на плотах і човнах, їзди на велосипеді і т. ін.Активний рух є визначальною рисою спортивно-оздоровчий туризму. За цією ознакою спортивно-оздоровчий туризм можна назвати активним туризмом. Головними завданнями активного туризму є приучення громадян до корисного і раціонального використання вільного часу, забезпечення оптимального використання і збереження туристських ресурсів, турбота про особисту безпеку туристів, захист їх прав, інтересів, майна.Мета активного туризму полягає в: 1. оздоровлення, відновлення сил;2. вдосконалення загальної і спеціальної фізичної підготовки, виробленні витривалості, спритності, сили, рівноваги; 3.надання практичних навичок у доланні перешкод, оволодіння технікою пересування пішки, на лижах, їзди на велосипеді, греблі; 4. психічному вдосконаленні та емоційному збагаченні внутрішнього світу людини; 5. розширення краєзнавчого кругозору; 6. засвоєння теоретичних основ організації і проведення походів, розробки маршрутів, планування роботи туристських гуртків; 7. набуття спортивного досвіду для участі в походах і керівництва походами різного рівня складності.

До спортивно-оздоровчого туризму найчастіше відносять такі найпоширеніші види активного туризму: пішохідний, гірський, лижний, водний, велосипедний. Значення. Спортивно-оздоровчий туризм є своєрідною школою виховання і гармонійного розвитку особистості. Провідне місце тут належить трудовому вихованню, яке полягає в оволодінні вміннями і навичками самообслуговування і суспільно-корисної праці.

115 .Оздоровче значення спортивного туризму.

Туристичні подорожі доступні різним категорія населення, є складовою частиною фізвиховання. Регулярні заняття різними видами спорту позитивно впливають на основні фізіологічні показники організму. Оздоровче значення пішохідного та гірського туризму: перебування людини на середніх висотах із помірнозниженим вмістом киснюу поєднанні із фізичним навантаженням призводить до позитивних зрушень в організмі:перебудові координації газообміну та кровообміну в легенях. Перебування людини в умовах високогір’я сприяє ↓ маси тіла, покращення показників крові, лікування атеросклерозу, гіпертонії.

Оздоровче значення водного туризму: він цінний при хронічній перевтомі, для зняття нервово-психічного напруження, усунення розладів нервової системи. Гребля має тренувальний вплив на серц-суд мязеву систему, органи дихання та опорно-руховий апарат, покращує загальну працездатність організму, сприяє ↓ маси тіла.

Оздоровче значення лижного туризму: покращується робота органів дихання, плавні рухи лижника знижують нервове напруження, підвищення працездатності серцевого мяза, сприяє зниженню маси тіла.

Оздоровлюючі чинники в поході вихідного дня: вплив лісу корисний людям розумової д-ті. Ліс виділяє біологічноактивні речовини –фітоциди(хвойні, береза, вільха, верба), у лісовому повіьрі втриче більше іонів з негативним зарядом, які освіжають повітря, знімають втому, нервову напруг, покращують терморегуляцію, знижують артеріальний тиск, підвищують тонус нервової системи. Позитивно впливає шум лісу.

Всі види ОСТ треба використовувати для оздоровлення та лікування під наглядом фахівців.