2. Концепції стратегії підприємства

Протягом тривалого часу в економічній літературі виокремилися різні підходи до формування стратегії підприємства.

Так, відомі економісти Г. Мінцберг, Б. Альстренд, Лемпел виділяють три напрями формування стратегії підприємства:

1) директивний, основою якого є технологія, послідовність та методи розроблення стратегії. Він включає концепції: дизайну (формування стратегії як процесу конструювання і моделювання); планування (розглядає створення стратегії як формальний процес використання процедур, прийомів, засобів); позиціювання (вважає розроблення стратегії суто аналітичним процесом);

2) підприємницький, він включає концепції: підприємництва (стратегія розглядається як результат передбачення); когнітивну (базується на аналізі процесів мислення та психології при обробленні інформації і прийнятті рішень); навчання (стратегія розглядається як безперервний процес формування нових ідей і їх впровадження); влади (стратегія розглядається як процес взаємовідносин у фірмі та із зовнішнім середовищем); культури (вважає культуру управління головною передумовою розроблення стратегії та успішного розвитку фірми); зовнішнього середовища (розглядає формування стратегії як реакцію на зміну зовнішніх впливів);

3) синтетичний, який передбачає поєднання всіх, або кількох основних концепцій. Він передбачає розподіл всіх процесів за стадіями життєвого циклу продукту та передбачає формування конфігурації підприємства (побудови внутрішньої структури та елементів зовнішнього середовища) а також безпосереднє розроблення стратегії.

Англійський вчений Майкл Портер вважає, що в ринковій економіці є споживач, якого цікавить ціна і якість (це є два основні орієнтири для будь-якої стратегії). При цьому ціни можна знижувати лише шляхом скорочення витрат, а підвищення якості забезпечується через прагнення до унікальності окремих споживчих властивостей (напрям диференціації).

Виходячи із зазначеного, вчений виділив такі стратегії:

Стратегія контролю над витратами ґрунтується на зниженні витрат на виготовлення власних виробів порівняно з конкурентами, що дозволяє знизити можливість появи нових конкурентів.

Стратегія диференціації орієнтує підприємство на виробництво кращих товарів та надання привабливіших послуг порівняно з конкурентами. Цього можна досягти завдяки іміджу, сервісу та розгалуженій мережі філій компанії.

Стратегія фокусування – це орієнтація підприємства на певну групу споживачів, обмежений асортимент продукції або на специфічний географічний ринок.

Стратегія прориву передбачає швидке розширення ринку. Однак вона вимагає значних інвестицій та пов’язана із значним ризиком.

Еволюційна стратегія спирається на інновації, тобто вона передбачає модернізацію виробництва та сфери обслуговування споживачів за рахунок впровадження нових досягнень в технології та техніці.

Стратегія виживання, використовується у кризових ситуаціях. Вона передбачає зняття з виробництва застарілої продукції, зменшення витрат, скорочення персоналу.

Стратегія обмеженого зростання застосовується зрілими компаніями, яких задовольняє їх місце на ринку. Тому вони діють з мінімальним ризиком.

Стратегія зростання передбачає постійне підвищення рівня показників підприємства відносно попереднього періоду. Вона характерна для підприємств, що швидко розвиваються та при стабільній зовнішній економічній ситуації.

Стратегія скорочення використовується, коли підприємство ліквідовується або переорієнтовується на іншу продукцію або інший вид діяльності.

Стратегія поєднання альтернатив – підприємство вибирає із кількох можливих кращий (альтернативний) варіант свого розвитку, або одночасно розвиває кілька альтернативних варіантів з тим що мінімізувати ризик. Цією стратегією як правило користуються великі підприємства.

На сучасному етапі розвивається концепція синергізму. Вона передбачає забезпечення розвитку підприємства в результаті системного ефекту, тобто одночасної реалізації кількох цілей. Наприклад, реорганізація виробничої системи і структури управління, що дозволить підвищити ефективність виробництва без значних додаткових ресурсів, а за рахунок раціоналізації їх використання.