Макроекономіка: короткий конспект лекцій (варіант для підготовки лектора (доцент кафедри економічної теорії та прикладної статистики)

1. Макроекономічні показники й система національних рахунків. Методи розрахунку макроекономічних показників. Індекси цін, дефлятор ввп.

У макроекономіці застосовується декілька показників, що характеризують рівень економічного розвитку країни. Найбільш розповсюдженим з них є обсяг щорічного сукупного виробництва товарів і послуг, або сукупний випуск кінцевої продукції в економіці. Це валовий національний продукт (ВНП) – сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці країни за рік.

ВНП є грошовим показником. При розрахунку ВНП необхідно, щоб всі товари й послуги, вироблені в даному році, було враховано тільки один раз, тобто виключено подвійний рахунок.

ВНП включається тільки вартість кінцевої, або завершеної продукції. Під кінцевими продуктами розуміються товари й послуги, які придбаються для кінцевого використання, а не перепродажу або подальшої обробки (переробки).

Додана вартість фірми визначається як вартість виробленої нею продукції за винятком вартості проміжної продукції, придбаною фірмою.

Для більш точного розрахунку ВНП із нього виключаються непродуктивні угоди, здійснення протягом року. Непродуктивні угоди бувають двох видів: чисто фінансові угоди й продаж старих товарів.

1. Чисто фінансові угоди поділяються на три види: трансферні виплати з державного бюджету, приватні трансферні платежі й угоди із цінними паперами.

Державні трансферні платежі включають виплати з соціального страхування, допомогу з безробіття й пенсії інвалідам. Їхні одержувачі не вносять будь-якого внеску в створення поточного обсягу виробництва, тому у ВНП ці платежі не включаються.

Приватні трансферні платежі – це платежі, які здійснюють між собою приватні особи. Наприклад, до них відноситься щомісячна допомога студентам з боку батьків, що не є результатом виробництва, а є актом передачі коштів від однієї особи до іншої.

Угоди із цінними паперами виключаються із ВНП, оскільки вони являють собою обмін паперовими активами й прямо не пов'язані зі збільшенням поточного виробництва.

2. Продаж старих товарів не включається до складу ВНП, тому що цей продаж не відображає зростання поточного виробництва й може привести до завищення ВНП за рахунок подвійного рахунку.

Крім ВНП, розраховується ВВП – валовий внутрішній продукт. Він являє собою вартість кінцевої продукції, виробленої на території даної країни за певний період, незалежно від того, перебувають фактори виробництва у власності громадян даної країни або належать іноземцям.

Для розрахунку ВНП використовуються 3 методи:

1)по витратах (метод кінцевого використання);

2)по доходах (розподільний метод);

3)по доданій вартості (виробничий метод).

При розрахунку ВНП виробничим методом підсумовується вартість, додана на кожній стадії процесу виробництва кінцевого продукту.

Для того щоб виміряти ВНП по витратах, необхідно підсумувати всі види витрат на створення кінцевих товарів. У системі національних рахунків витрати поділяються на чотири групи:

1) споживчі витрати домашніх господарств (С);

2) інвестиційні витрати бізнесу (І);

3) державні закупівлі товарів і послуг (G);

4) чистий експорт, або різниця між експортом й імпортом товарів і послуг (Nx).

ВНП дорівнює сумі зазначених елементів:

ВНП = C + I + G + Nx.

1. Споживчі витрати – це сукупність всіх товарів і послуг, що здобуваються домашніми господарствами. Вони діляться на три підгрупи: товари короткочасного користування, товари тривалого користування й споживчі витрати на послуги (юристів, лікарів, перукарів та ін.).

2. Інвестиційні витрати бізнесу включають три види витрат:

1. Виробничі капіталовкладення, або інвестиції в основні виробничі фонди;

2. Інвестиції в житлове будівництво;

3. Інвестиції в матеріальні запаси.

3. Державні закупівлі – це загальна вартість товарів і послуг, які здобуваються Урядом, регіональними й місцевими органами управління. До них відносяться витрати на армію, будівництво транспортних магістралей, інших об'єктів загальнодержавної інфраструктури, оплата праці державних службовців.

4. Чистий експорт відображає результати міжнародної торгівлі з іншими країнами.

При розрахунку ВНП по доходах підсумовуються наступні види доходів:

1. Оплата праці - заробітна плата й премії, які одержують працівники.

2. Доходи власників - доходи некорпоративних підприємств (дрібні фірми, невеликі крамниці, товариства й ін.).

3. Рентний дохід - прибуток, який одержують власниками нерухомості.

4. Прибуток корпорацій (підприємств) - прибуток, що залишається в їх розпорядженні після сплати платежів працівникам і кредиторам.

5. Чистий відсоток – це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки й процентними платежами, отриманими фірмами від інших секторів - (домашніх господарств, держави), крім виплати процентів по державному боргу.

6. Відрахування на споживання капіталу (амортизація).

7. Непрямі податки на бізнес.

Оскільки ВНП включає валові інвестиції, для більш точного розрахунку обсягів національного виробництва використовується показник чистого національного продукту (ЧНП). ЧНП уявляє собою різницю між ВНП і вартістю зношеного капіталу (амортизаційних відрахувань).

Наступне коректування в системі національних рахунків здійснюється на суму непрямих податків на фірми, ( податок із продажів).

Національний дохід дорівнює ЧНП за винятком непрямих податків на бізнес.

Особистий дохід дорівнює:національний доход,мінус прибуток корпорацій,мінус внески на соціальне страхування,мінус чистий відсоток,плюс дивіденди,плюс трансферні платежі держави населенню

плюс особистий доход, який одержується у виді відсотків.

Особистий розташовуваний дохід (ОРД) – це кошти, що залишаються в розпорядженні домашніх господарств і некорпоративних підприємств після сплати податків й інших обов'язкових платежів.

ОРД = особисті доходи - особисті податкові й неподаткові платежі.

При розрахунку ВНП можуть використовуватися постійні (базисні) й поточні ціни. Тому розраховують номінальний та реальний ВНП.

Номінальний ВНП – це ВНП, у складі якого вартість товарів і послуг виміряється в поточних цінах.

На його величину впливають два фактори:

1. динаміка реального обсягу виробництва;

2. динаміка рівня цін.

Реальний ВНП – це ВНП, у складі якого вартість товарів і послуг виміряється в постійних, (базисних ) цінах.

Реальний ВНП = .

Для визначення реальної зміни обсягів національного виробництва, використовуються методи інфлювання (якщо ціни ростуть) і дефлювання (якщо ціни падають). Найбільш простий метод інфлювання (дефлювання) ВНП - це розподіл номінального ВНП на індекс цін. Якщо індекс цін менше одиниці, відбувається коректування номінального ВНП убік його збільшення, що називається інфлюванням. Якщо індекс цін більше одиниці, то відбувається дефлювання - коректування номінального ВНП убік його зниження.

Для оцінки зміни темпів інфляції, динаміки вартості життя використовуються індекси цін. Індекс цін показує співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів і послуг (так званим “ринковим кошиком”) даного періоду й сукупною ціною аналогічної групи товарів і послуг у базисному періоді, споживаних середньостатистичною міською родиною.

Індекс цін= .

Для оцінки рівня цін використовується дефлятор ВНП, що визначається як відношення номінального обсягу ВНП до реального. Дефлятор ВНП й індекс споживчих цін надають різну інформацію про загальний рівень цін в економіці. Між ними існують наступні відмінності.

1. Дефлятор ВНП відображає ціни всіх вироблених товарів і послуг, а індекс споживчих цін враховує тільки ціни товарів і послуг, що здобуваються споживачами. Збільшення цін на товари й послуги, що здобуваються фірмами або державою, буде відбито в дефляторі ВНП, але не в індексі споживчих цін.

2. У дефляторі ВНП враховуються тільки товари, зроблені вітчизняними виробниками. Товари, імпортовані з-за кордону, не враховуються у ВНП і не відображаються в дефляторе ВНП. Але вони будуть відбиті в індексі споживчих цін.

3. При розрахунку індексу споживчих цін різні товари мають постійну питому вагу в “споживчому кошику”, у той час як при розрахунку дефлятора ВНП вони мають змінну вагу відповідно до зміни складу ВНП.

Поряд із зазначеними застосовуються наступні індекси цін.

1. Індекс Ласпейресу – це індекс цін з питомими вагами базисного періоду, коли постійним є кількість благ, вироблених у базисному періоді:

2. Індекс Пааше – індекс цін з питомими вагами поточного періоду, коли постійною є кількість благ, вироблених у поточному періоді.

Зазначені індекси показують різні темпи зміни рівня життя.

3. Індекс Фішера усереднює результати розрахунку попередніх індексів: