Висновки

Протягом курсової роботи ми дійшли висновку, що справді, окремо емпіричний і теоретичний рівні пізнання розглядати не можна, вони тісно між собою пов’язані, хоч як їх не намагались розділити на протязі всієї історії розвитку гносеології. Особливо виразно це намагались зробити в такому напрямі як неопозитивізм, де існувала проблема демаркації.

Також потрібно акцентувати увагу на тому, що у класичній і некласичній методології співвідношення емпіризму і теоретизму було досить актуальним. Тоді як у постнекласичній парадигмі не акцентували увагу на розділення цих рівнів.

Також був зроблений висновок, що в сучасній філософії розробляється і третій рівень наукового пізнання: наукове пізнання стоїть над теоретичним знанням і виступає теоретичною передумовою теоретичної діяльності в науці. На сучасному етапі найбільшу відомість одержали концепції наукового пізнання Томаса Куна і Імре Лакатоса. В концепції Томаса Куна сформульовано нове базисне поняття, парадигма (зразок), фіксується існування особливого типу знання в науковому дослідженні, що відрізняється від теоретичного знання за способом виникнення і обґрунтування. В парадигмі Томаса Куна є певний набір розпоряджень, що задають характер бачення світу, впливаючи на вибір напрямків дослідження. Не будучи теорією у власному розумінні, парадигма знання дає систему відліку і служить попередньою умовою і передумовою побудування і обґрунтування різних теорій. Приблизно такий же зміст має і поняття дослідна програма Імре Лакатоса, яка розуміється як певний рід метатеоретичної освіти, що є сукупністю вихідних ідей і методологічних настанов, що обумовлюють побудову, розвиток і обґрунтування певної теорії.

Так історично склалось, що наука у становленні та розвитку проходить два рівні (дві стадії): накопичення емпіричного матеріалу і його теоретична обробка, тому першорядне значення у розвитку науки займає діалектичне співвідношення емпірії і теорії (емпіричного і теоретичного) – двох найважливіших складових наукового знання. Їх розрив і абсолютизація якоїсь однієї з них породили такі феномени наукового пізнання, як емпіризм і раціоналізм з своїми відносно протилежними методами наукового дослідження: індуктивно-емпіричним і дедуктивно-теоретичним. Існували історичні періоди, коли на перше місце в дослідницькій діяльності виходив емпіризм (наприклад, на початковому етапі становлення окремих наук, коли провідними були опис і збір фактів), або раціоналізм, породжений необхідністю систематизації і теоретичного аналізу зібраних емпіричних знань. Емпіричне і теоретичне у науковому пізнанні – це реальні протилежності, взаємодія яких виступає джерелом розвитку науки.

Список використаних джерел та літератури

1. Бойченко, І. В. Філософія історії: підруч. для вищ. навч. закл. / І. В. Бойченко. - К.: Знання, 2000. –724 с.

2. Гайденко П.П. Еволюция понятия науки / П.П. Гайденко. – М., 1980. – 567с.

3. Гасяк О. Парадигмальне знання – категорія логіки наукового дослідження // Гуманітарно-наукове знання. Розмаїття парадигм, Міжнародна наукова конференція, 14-15 жовтня 2013р. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2013. ­–376 с. – С. 14-17.

4. Гасяк О., Мудраков В. Раціональне та ірраціональне в методології науки/ Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 563-564. Філософія. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 3-7 с.

5. Гасяк О.С. Епістемний потенціал наукової проблеми як форми і способу переходу від емпіричного до теоретичного/ Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 561-562. Філософія. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 37-43 с.

6. Дутковський І.Б. Роль наукової традиції у становленні нового знання// Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 464 – 465. Філософія. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. – 85-89 с.

7. Епістемологія. Метод. Рекомендації / Укладач Б.В.Починок, І.Б.Починок – Чернівці: Рута, 2005. – 28 с.

8. Ильин В.В. Философия науки / В.В. Ильин. – М., 2003. – 432 с.2

9. Кирильчук В.Т. Проблема емпіричного і теоретичного знання в науковому пізнанні / В.Т.Кирильчук. –Наукові записки.– Вип. 10. Частина І.– Кіровоград: КНТУ, 2010.- С.171-175.

10. Козловський Ю. Закономірності розвитку науки як методологічна умова моделювання наукової діяльності / Ю. Козловський // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Ч. 2 / Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини ; [голов. ред.: Мартинюк М. Т. ; редкол.: Побірченко Н. С. та ін.]. - Умань : Жовтий О. О., 2011. – С. 88-95.

11. Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебник для выс­ших учебных заведений / В.П. Кохановский. – Ростов н/Д.: «Феникс», 1999. – 576 с.

12. Крымский С.Б. Научное знание и принципы его трансформации / С.Б.Крымский – К., 1974. – 207с.

13. Кун Т. Структура научных революций / Пер. с англ. И.З.Налетова. Общая ред. и послесловие С.Р.Микулинского и Л.А.Марковой. – М.: Прогресс, 1975.– 310 с.

14. Лазарев Ф.В., Брюс А. Литтл Современная эпистемология: дух и проблемы / Ф.В.Лазарев, Брюс А. Литтл . – Симферополь: Таврида, 1999. – 176с.

15. Лекторский В.А. Субъект, объект, познание / В.А.Лекторский – М., 1980. – 358с.

16. Лекторский В.А. Теория познания (гносеология, эпистемология) / В.А. Лекторский // Вопросы философии. 1999, – №8, – С.73-80.

17. Лешкевич Т. Г. Философия науки: учебное пособие для аспирантов и соискателей ученой степени / Т. Г. Лешкевич. – М.: Инфра-М, 2008. – 270с.

18. Мамардашвили М. Классический и неклассический идеалы рациональности/ М.Мамардашвили. – М., 2004, – С.7-99.

19. Марчук М.Г. Детермінація розвитку науки і соціокогнітивний потенціалізм //Планетарна цивілізація. Наука. Освіта. Тези виступів учасників Всеукраїнської наукової конференції (3-4 липня 2008 р.). – Суми: СумДПУ, 2008. – С. 59-63.

20. Марчук М.Г., Починок Б.В. Провідні філософські напрями ХХ століття. Частина І. / М.Г. Марчук, Б.В. Пчинок – Чернівці, Рута, 2008 – 104 с.

21. Микешина Л.А. Диалог когнитивных практик: из истории эпистемологии и философии науки / Людмила Микешина. – М.: РОССПЭН, 2010. – 574с.

22. Моисеев В.И. Философия и методология науки: Учеб. пособие / В.И. Моисеев. – Воронеж: Центр.-Чернозем. кн. изд-во, 2003. – 236 с.

23. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. – М., 1998. – 280с.

24. Павлов А.В. Логика и методология науки. Современное гуманитарное познание и его перспективы. / А.В. Павлов. - М.: Флинта: Наука, 2010. - 344 с.

25. Петрушенко В. Епістемологія як філософська теорія знання / В.Петрушенко – Львів, 2002. – 295 с.

26. Поппер К. Логика научного исследования: Пер. с англ. / Под общ. ред. В. Н. Садовского. — М.: Республика, 2004. — 447 с.

27. Порус В.Н. Эпистемология: некоторые тенденции / В.Н. Порус // Вопросы философии. – 1997, №2. – С.148-159.

28. Починок Б.В. «Особливості генези методології гуманітарного пізнання», Матеріали міжнародної конференції 2-3 жовтня 2008р. «Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність» м. Чернівці, Чернівці: Рута, - с. 178-179.

29. Починок Б.В. «Становлення методології «наук про дух»» //Науковий вісник «Філософія». Збірник наукових праць. Випуск 410-411. Чернівці, «Рута», 2008 – с. 8-12.

30. Починок Б.В. Емпіричне і теоретичне в гуманітарному пізнанні/ Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 539 – 540. Філософія. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 17-23 с.

31. Починок Б.В., Починок І.Б. Вступ до гуманітарних наук: навч. посібник / Б. Починок, І. Починок. – Чернівці: чернівецький нац. ун-т, 2012. – 384 с.

32. Починок І.Б. Особливості детермінації гуманітарного ідеалу науковості в сучасних умовах// Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 464 – 465. Філософія. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. – 72-76 с.

33. Рошкулець Р. Світоглядні передумови функціонування теоретичного знання в постнекласиці / Р.Рошкулець // Знання. Освіта. Освідченість. Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Вінниця, 2-3 жовтня 2014 р. – Вінниця: ВНТУ, 2014. – 170 с. – С. 28-29.

34. Степин В. С. Философия науки: общие проблемы: учебник для системы послевузовского профессионального образования / В. С. Степин. – М.: Гардарики, 2008. – 382 с.

35. Степин В.С. Теоретическое знание / В.С. Степин – М., 2000. – 744с.10

36. Философия абсолютной идеи Гегеля. Основные черты гегелевской диалектики. [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.sunhome.ru/philosophy/5232 – Назва з екрана.

37. Философия науки: общ. курс: учеб. пособие по классич. унив. образованию / [С.А. Лебедев, А. Н. Авдулов, В. Г. Борзенков и др.]; под ред. С.А. Лебедева. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Акад. Проект, 2006. – 734 с.

38. Философия. Классические методы познания [Електронний ресурс] / Л.Ерохина, А.Шендерецка. – Режим доступу: http://abc.vvsu.ru/Books/filosofia/page0014.asp – Назва з екрана.

39. Швырёв В.С. Теоретическое и эмпирическое в научном познании / В.С. Швырёв – М., 1978. – 382с.