39

Ч ЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Юрія Федьковича

Філософсько-теологічний факультет

Кафедра філософії

Курсовий проект (робота)

з філософії

на тему: Співвідношення теоретичного і емпіричного як методологічна проблема

Студента ІV курсу 401 групи

напряму підготовки 6.020301 Філософія спеціальності 0203 Філософія

Трачик В.

Керівник доц. Починок І.Б.

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м. Чернівці 2015 рік

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….....3

РОЗДІЛ І

ЕМПІРИЧНЕ І ТЕОРЕТИЧНЕ В КЛАСИЧНІЙ МЕТОДОЛОГІЇ……..6

1.1. Розвиток уявлень про емпіричний і теоретичний рівні пізнання………6

1.2. Проблема демаркації емпіричного і теоретичного в неопозитивізмі…15

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ І ТЕОРЕТИЧНЕ В ПОСТНЕКЛАСИЧНІЙ МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВОГОПІЗНАННЯ………………..............………24

2.1. Дилема «актуалізм – теоретизм» в сучасній методології науки…………24

2.2. Сучасні підходи до розв’язання проблеми співвідношення емпіричного і теоретичного……………………………………………………………………..30

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….…….34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ

ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………....36

ВСТУП

Актуальність теми. Історичний досвід показує, що наука у своєму становленні і розвитку, проходить дві стадії: стадію накопичення емпіричного матеріалу і стадію його теоретичної обробки, тому першорядне значення у розвитку науки займає діалектичне співвідношення емпірії і теорії – двох найважливіших складових наукового знання [10, с.89].

До цього часу в методології наукового пізнання існує різнобій в розумінні суті емпіричного і теоретичного знання і їх місця, взаємозв’язку в науковому пізнанні. Деякі дослідники пов’язують поняття емпіричного тільки із чуттєвим змістом досвіду, а в поняття теоретичного включають будь-які логічні форми. При цьому не враховують, що терміни „емпіричне” і „теоретичне” відносяться до знань, які завжди виражаються в логічних формах. Самі знання бувають різних видів у залежності від видів пізнання, а поняття емпіричного і теоретичного знання належать тільки до наукового пізнання. Часто терміни „емпіричне” і „теоретичне” відносять до різних видів діяльності: під емпіричним розуміють все, що стосується практичної діяльності, а теоретичне – пізнавальної, наукової діяльності. Інколи в рамках наукового пізнання емпіричне знання відображає факти, а теоретичне – закони [9, с.171].

У роботі зроблена спроба по новому висвітлити співвідношення емпіричного і теоретичного рівнів пізнання. Виділяючи ці два рівні пізнання, ми намагались кожен рівень спочатку розглянути окремо, прослідковуючи етапи становлення і розвитку від витоків і до наших днів. Взаємозв’язок між емпіричним і теоретичним неможливо подати в достатньо “прозорій” формі на сучасному етапі розвитку знання, оскільки ускладнився не тільки процес отримання емпіричних даних, але й спосіб їх опису, пояснення і передбачення [5, с.38].

У сфері пізнання ми не можемо виокремити ці рівні як окремі елементи. У процесі пізнання вони є поєднані, а умовно їх розділила людина. Пізнання і людина є цілісними по своїй суті.

Відштовхуючись від цієї думки ми повинні з’ясувати, в яких саме місцях вони єднаються і які причини зумовлюють їх роз’єднання. На нашу думку теоретичний рівень пізнання часто не дає змогу досягнути реальності, відтворити в теорії емпіричний базис. На теоретичному рівні, коли ми описуємо якісь факти, то вони з однієї сторони не зводяться до пояснення, а з іншої по тих чи інших причинах намагаються бути розв’язані в методології. Тому не варто робити разюче протиставлення між ними, а слід поєднати їх в окремих формах наукового підходу.

В сучасній філософії науки проблема співвідношення емпіричного і теоретичного в науковому пізнанні не втрачає своєї гостроти та актуальності. Вона є стабільною у багатьох навчальних виданнях з філософії і наукових публікаціях. Належна її розробка дозволяє глибше осягнути особливості генези науки, її зрілість, структуру, евристичний потенціал і практичну значущість [28, с.17].

Об’єктом дослідження виступає сфера та основні принципи філософії та методології науки, гносеології, наукового пізнання.

Предметом дослідження є співвідношення емпіричного і теоретичного як методологічна проблема.

Мета дослідження полягає у розкритті головних аспектів співвідношення емпіричного і теоретичного як методологічної проблеми. Досягнення цієї мети потребує вирішення передусім таких дослідницьких завдань:

1. Розвиток уявлень про емпіричний і теоретичний рівні пізнання;

2. Проблема демаркації емпіричного і теоретичного в неопозитивізмі;

3. Дилема фактуалізм-теоретизм в сучасній методології;

4. Сучасні підходи до розв’язання проблеми співвідношення емпіричного і теоретичного.

Методи дослідження. У даній роботі використовувались такі методи: індукція, дедукція, аналіз, синтез, порівняння, а також застосовувався феноменологічний підхід, герменевтичний, семіотичний, історичний та ін.

Теоретична основа роботи. У руслі творчого синтезу продуктивних ідей використовуємо роботи класиків (Р.Декарта, Ф.Бекона, Т.Гоббса, Дж.Локка, Д. Юма, Дж. Берклі, Г. Ляйбніца, І.Канта, Г.Гегеля, Л. Вітгенштейна, Б. Рассела, Р. Карнапа, Г. Фреге, А. Тарського, К. Поппера, та інших) та науково перспективних сучасних авторів (М. Мамардашвілі, В.Кохановського, В.Стьопіна, С. Тулміна, А.Тарського, В.Чуйко, І.Починок, Б.Починок, М.Марчука, О.Гасяка, І.Дутковського, Р.Рошкульця, Я.Козьмука, І.Пригожина, В.Лекторського, П.Гайденко, Л.Мікешеної, та інших) кристалізуватимемо власне розуміння та підхід до осягнення тематичного каркасу роботи.

Структура роботи. Робота складається зі: вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, який налічує 39 позицій. Загальний обсяг роботи складає 39 сторінок основного тексту.