Призначення й склад мереж електрозв'язку

Основними компонентами мережі електрозв'язку є:

1. мережні вузли й мережні станції, у яких встановлюється каналотворча апаратура й здійснюється перемикання каналів або груп каналів і мережних трактів;

2. лінії передачі, що з'єднують між собою мережні станції або мережні вузли й кінцеві пристрої;

3. вузли (центри) комутації (КК), що розподіляють повідомлення відповідно до адреси; КК можуть бути транзитними, кінцевими (якщо до них підключаються ОП) і змішаного типу;

4. кінцеві пункти (ОП), що забезпечують уведення/висновок повідомлень абонента. ОП, розташований безпосередньо в абонента, називається абонентським пунктом (АП). АП може бути індивідуального користування, часто називаний терміналом, або колективного користування;

5. концентратори й мультиплексоры, що забезпечують поліпшення використання пропускної здатності каналів зв'язку шляхом їхнього ущільнення. Канали можуть бути магістральними (між КК) і абонентськими (між ОП і КК);

6. багаторівнева система керування, що забезпечує ефективне використання мережних ресурсів.

Класифікація мереж електрозв'язку. Дана класифікація заснована на наступних ознаках:

1. По типу переданих повідомлень: телефонні мережі, телеграфні мережі, мережі передачі даних, факсимільні мережі й передачі газет, мережі звукового мовлення, цифрові мережі інтегрального обслуговування.

2. По категорії користувачів: мережі загального призначення, відомчі (корпоративні) мережі.

3. По швидкості передачі повідомлень: низькошвидкістні мережі, середньошвидкістні мережі, високошвидкісні мережі.

4. По розмірі (ступеня охоплення): глобальні мережі, регіональні (зональні) мережі; локальні мережі.

5. По способі комутації: мережі з довгострокової (кроссовой) комутацією, мережі з оперативною комутацією, мережі з комутацією каналів (КК), мережі з комутацією повідомлень (КС), мережі з комутацією пакетів (КП), мережі з гібридною комутацією (ГК), мережі з адаптивною комутацією (АК).

6. По типах використовуваних каналів зв'язку: провідні мережі, радіомережі, волоконно- оптичні мережі, супутникові мережі.

7. По способі керування мережею: централізоване керування, децентралізоване керування, змішане керування, статичне керування, квазистатическое керування, динамічне керування.

Система керування мережею призначена для найбільш ефективного використання мережних ресурсів в умовах, експлуатації що змінюються.

За принципом розміщення системи керування розрізняють централізоване керування, коли основні функції керування мережею виконує спеціально виділений центр керування. Децентралізоване керування має розподілену структуру. Змішане (зонове) керування пропонує централізоване керування усередині певних зон, а зони управляються централізовано (можливо й навпаки).

По ступені пристосування (адаптації) системи керування до ситуації сформованої на мережі, розрізняють:

1. статичне керування, коли можливі зміни заздалегідь передбачені, а якщо відбуваються непередбачені зміни, то мережа виходить із ладу;

2. квазістатичне керування, коли система керування може протистояти деяким порушенням, не передбаченим основною програмою роботи мережі;

3. динамічне керування, коли система керування забезпечує ефективну роботу мережі, відслідковуючи її поточний стан.

Методи комутації в мережах електрозв'язку

Для доставки повідомлень у мережах електрозв'язку можуть бути встановлені з'єднання двох видів - довгострокові й оперативні.

Довгострокової, або кроссовой, комутацією називається спосіб, при якому між двома точками мережі встановлюється постійне пряме з'єднання, тривалість якого виміряється годинами, цілодобово й т.д. Канали зв'язку, що беруть участь у таких з'єднаннях, називаються виділеними.

Більше розповсюдженої є оперативна комутація, коли між двома точками мережі організується тимчасове з'єднання.

Відомі два основних принципи оперативної комутації:

1. безпосереднє з'єднання;

2. з'єднання з нагромадженням інформації.

При безпосереднім з'єднанні здійснюється фізичне з'єднання вхідних каналів з відповідній адресі вихідними каналами.

При з'єднанні з нагромадженням сигнали із вхідних у КК каналів спочатку записуються в запам'ятовувальний пристрій (ЗУ), а потім надходять у вихідні канали в міру їхнього звільнення.

Системи, що реалізують безпосереднє з'єднання, називаються системами з відмовами, а з'єднання з нагромадженням інформації - системами з очікуванням. Розходження в місці й способі зберігання істотно впливає на послуги, надавані абонентам мережі.

Принцип безпосереднього з'єднання реалізується в системі комутації каналів (КК).

Комутація каналів - це сукупність операцій по з'єднанню каналів для одержання наскрізного фізичного каналу між ОП через КК.

При комутації каналів спочатку організується наскрізний канал між абонентами через КК, а потім відбувається передача повідомлень. Встановлене з'єднання ліквідується після відповідного рішення абонентів.

Переваги комутації каналів полягають у наступному:

1. після організації з'єднання абоненти можуть вести передачу в будь-який час, незалежно від навантаження інших абонентів;

2. передача здійснюється з фіксованою затримкою, тобто в реальному масштабі часу (режим діалогу).

Недоліки цього способу встановлення з'єднань полягають у поганому використанні ресурсів мережі, зокрема каналів, якщо взаємодіючі абоненти недостатньо активні й між передачами виходять тривалі паузи. Наприклад, при передачі даних корисне навантаження становить одиниці відсотків від виділеної пропускної здатності.